Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №380/28961/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/28961/23 пров. № А/857/14558/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 380/28961/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції Потабенко В.А.,

час ухвалення судового рішення не зазначено,

місце ухвалення судового рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 11 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі – Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 25.12.2022 по 27.05.2023 у розмірі по 400 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі по 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за такі періоди: з 25.12.2022 по 31.12.2022 включно; з 01.01.2023 по 31.01.2023 включно; з 01.02.2023 по 28.02.2023 включно; з 01.03.2023 по 31.03.2023 включно; з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно; з 01.05.2023 по 27.05.2023 включно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №380/28961/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 25.12.2022 по 31.12.2022 включно; з 01.01.2023 по 31.01.2023 включно; з 01.02.2023 року по 28.02.2023 включно; з 01.03.2023 по 31.03.2023 включно; з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно; з 01.05.2023 по 27.05.2023 включно у розмірі 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, за період з 25.12.2022 по 31.12.2022 включно; з 01.01.2023 по 31.01.2023 включно; з 01.02.2023 року по 28.02.2023 включно; з 01.03.2023 по 31.03.2023 включно; з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно; з 01.05.2023 по 27.05.2023 включно у розмірі 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із отриманням поранення позивач потребував лікування і перебував в періоди та в лікарняних закладах вказаних вище, відтак здобув право на отримання за цей час додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, за час проходження такого лікування і її ненарахування та невиплата у вказаному розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача.

Однак, зважаючи на те, що відповідачем все-таки частково були виплачені кошти позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно із довідкою про доходи позивача від 31.01.2024 йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода за період з 25.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць та з 01.01.2023 по 31.01.2023 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць (доплата за дані періоди також була здійснена в жовтні 2023 року).

При цьому звертає увагу суду на те, у довідці військово-лікарської комісії, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 13.03.2023 № 227, не вказано ступінь тяжкості травми згідно із «Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370 та крім цього не вказано, що дане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

У довідці військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2023 № 2416 також не вказано ступінь тяжкості травми згідно із «Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, та не вказано, що дане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що суд першої інстанції своїм рішенням фактично зобов`язує його здійснити повторне нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 25.12.2022 по 27.05.2023 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць, без урахування того факту, що Військовою частиною НОМЕР_1 уже здійснювалась нарахування та виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн у підтверджені позивачем періоди лікування (відпустки).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 03.09.2022 на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 призваний у лави Збройних Сил України по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 13.09.2022 на посаді солдат резерву, а з 12.10.2022 - старшого механіка-водія.

Під час виконання бойового завдання по забезпеченні оборони України, захисту безпеки, населення і інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф проти України, біля міста Бахмут Донецької області солдат ОСОБА_1 25.12.2022 отримав бойове поранення, що підтверджується довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 06.09.2023 № 1897 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2023 № 490.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що солдат ОСОБА_1 25.12.2022 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лоба, множинне вогнепальне осколкове сліпе, наскрізне та проникаюче поранення бокової поверхні живота при наступних обставинах.

25.12.2022 відбувся артилерійський та стрілецький обстріл збройними силами рф АДРЕСА_1 , де виконував бойове завдання солдат ОСОБА_1 , в наслідок чого отримав поранення. На момент поранення солдат ОСОБА_1 перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевраловий шолом). Поранення отримані в районі бойових дій, під час виконання бої завдання у зв`язку із виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості та не пов`язані з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зі змісту довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України від 19.06.2023 № 6868, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 вбачається, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 13.10.2022 по 12.12.2022 та з 15.12.2022 по 25.12.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України в Баштанському та Миколаївському районі Миколаївської області, в Баштанському і Краматорському районах Донецької області. Довідка видана відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 279 від 13.10.2022; бойового розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1771 від 04.04.2022; витягу із підсумкового бойового донесення командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 № 5645/дск.

Після отриманого поранення позивач перебував на лікуванні в різних медичних закладах України.

З 26.12.2022 по 30.12.2022 позивач знаходився на стаціонарному на лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова «ДОР», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 16840.

30.12.2022 був евакуйований до м. Києва, де з 30.12.2022 по 30.01.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3893/567.

Відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 30.01.2023 № 1879 солдату ОСОБА_1 надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів (до 02.03.2023 включно), що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 30.01.2023 № 1879. Відпустка надана у зв`язку із отримання важкої травми, пов`язаної з проходженням військової служби.

Під час відпустки позивач з 28.02.2023 по 13.03.2023 проходив лікування в госпіталі АДРЕСА_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) та за рішенням ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2023 позивачу надана відпустка за станом здоров`я ще на 30 календарних днів (до 13.04.2023 включно), що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 13.03.2023 № 227, виписним епікризом № 386/115.

У подальшому рішенням ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2023 позивач скерований на реабілітаційне лікування до КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» Хмельницької обласної ради на 30 (тридцять) календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК від 25.04.2023 № 2416.

З 24.04.2023 по 27.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у спецвідділенні № 2 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1098.

Рішенням позаштатної комісії ВЛК КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» від 26.05.2023 позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 26.05.23 № 833.

Позивач стверджує, що за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн йому не виплачувалась.

20.09.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача рапорт (з усіма підтверджуючими документами про перебування на лікуванні та відпустці на лікуванні) про надання йому детального розрахунку нарахування додаткової винагороди за період з 01.12.2022 по 31.05.2023, з проханням видати наказ про нарахування додаткової винагороди за вказаний період та виплатити йому недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за такі періоди: з 01.12.2022 по 31.05.2023 включно.

Проте жодної відповіді від Військової частини НОМЕР_1 на рапорт позивача не надійшло, детального розрахунку йому не надано, додаткову винагороду за період з 01.12.2022 по 31.05.2023 в розмірі по 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць з рахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди виплачено не було.

ОСОБА_1 , вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано приписами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 3 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 40 вказаного Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ).

За приписами частини 1 статті 11 Закону №2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває по даний час безперервно.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", якою вирішив:

1-1. Установити, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

1-2. Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України видано окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення № 912/з/29), пунктом 7 якого визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260), пунктом 10 розділу 34 якого встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з травмою, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до пункту 11 розділу 34 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.

Відтак, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у довідках військово-лікарської комісії, виданих Військовою частиною НОМЕР_2 від 13.03.2023 № 227 та від 25.04.2023 №2416 не вказано ступінь тяжкості травми згідно із «Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, та не вказано, що захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, а тому відсутні підстави для нарахування додаткової винагороди за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 та з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лоба, множинне вогнепальне осколкове сліпе, наскрізне та проникаюче поранення бокової поверхні живота при встановлених обставинах (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.09.2023 №1897).

Також зі змісту довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України від 19.06.2023 № 6868, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 13.10.2022 по 12.12.2022 та з 15.12.2022 по 25.12.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України в Баштанському та Миколаївському районі Миколаївської області, в Баштанському і Краматорському районах Донецької області. Довідка видана відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 279 від 13.10.2022; бойового розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1771 від 04.04.2022; витягу із підсумкового бойового донесення командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 № 5645/дск.

Відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 30.01.2023 № 1879 солдату ОСОБА_1 надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів (до 02.03.2023 включно), що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 30.01.2023 № 1879. Відпустка надана у зв`язку із отримання важкої травми, пов`язаної з проходженням військової служби.

Під час відпустки позивач з 28.02.2023 по 13.03.2023 проходив лікування в госпіталі АДРЕСА_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) та за рішенням ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2023 позивачу надана відпустка за станом здоров`я ще на 30 календарних днів (до 13.04.2023 включно), що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 13.03.2023 № 227, виписним епікризом № 386/115.

У подальшому рішенням ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2023 позивач скерований на реабілітаційне лікування до КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни Хмельницької обласної ради» на 30 (тридцять) календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК від 25.04.2023 № 2416.

З 24.04.2023 по 27.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в спецвідділенні № 2 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1098.

Враховуючи наведене, факт отримання позивачем тяжких вогнепальних поранень під час виконання завдань із захисту України, а також їх безпосереднього зв`язку із проходженням військової служби та участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України підтверджується матеріалами справи.

При цьому надання відповідачем відпусток позивачу за станом здоров`я та направлення його на реабілітаційне лікування додатково свідчать про визнання ним тяжкості отриманих ушкоджень та їх наслідків для стану здоров`я позивача.

Отже, апелянт не заперечує, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди з 01.03.2023 по 31.03.2023 та з 01.04.2023 по 30.04.2023, з у зв`язку із отриманням вказаних поранень.

Разом із тим, доводи скаржника про те, що захворювання позивача не пов`язане із захистом Батьківщини є необґрунтованими, оскільки зі змісту довідки від 19.06.2023 № 6868 вбачається, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф, а тому виконував завдання із захисту Батьківщини, перебуваючи в районах ведення бойових дій та виконуючи обов`язки військової служби в умовах збройної агресії проти України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, за час проходження лікування з 01.03.2023 по 31.03.2023 та з 01.04.2023 по 30.04.2023, а ненарахування та невиплата такої у вказаному розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача.

Щодо тверджень скаржника про те, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода за період з 25.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць та з 01.01.2023 по 31.01.2023 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць (доплата за дані періоди також була здійснена в жовтні 2023 року), апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до інформації, яка міститься в довідці про доходи ОСОБА_1 від 31.01.2024 №226, відповідачем нарахована та виплачена додаткова винагорода за період з 25.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 № 1546 додаткова винагорода ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн була також виплачена за період:

-у жовтні 2023 року за січень 2023 року;

- у лютому 2024 за лютий 2023 року.

Таким чином, відповідачем виконаний обов`язок щодо виплати додаткової винагороди позивачу у розмірі 100 000 грн за періоди з 25.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 та з 01.02.2023 по 28.02.2023. Окрім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023 №89 (Додаток 7) зобов`язано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 01.05.2023 по 27.05.2023 на підставі довідки про обставини травми №1897 від 06.09.2023.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди з 25.12.2022 по 31.12.2022 включно, з 01.01.2023 по 31.01.2023 включно, з 01.02.2023 по 28.02.2023 включно та з 01.05.2023 по 27.05.2023 включно у розмірі 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.

За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову та відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №380/28961/253 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 25 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно; з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно; з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року включно; з 01 травня 2023 року по 27 травня 2023 року включно у розмірі 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць та у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська