Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №460/22400/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/22400/25 пров. № А/857/20599/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 460/22400/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції Зозуля Д.П.,

дата ухвалення рішення 11.03.2026,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 11.03.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 та зобов`язання призначити і виплачувати з 09.07.2025 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2005, з врахуванням вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв`язку з чим звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач відмовив їй у такому призначенні, у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Вважає оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та необґрунтованим, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи 01.01.2004 по 31.08.2005. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи 01.01.2004 по 31.08.2005. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області судовий збір у розмірі 323 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сторони оскаржили таке у апеляційному порядку, оскілки вважає, що таке прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначає, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 26 років. Страховий стаж позивача 22 роки 07 місяців 13 днів. Оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків за період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2005, період роботи позивача не можу бути зарахований до страхового стажу.

Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілий від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 26 років.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції від 11.03.2026 у цій справі в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у цій частині позовних вимог відмовити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції припустився помилки стосовно розрахунку кількості страхового стажу необхідного для призначення пенсії позивачу та помилково не застосував норму ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначено, що якщо особа бажає отримувати пенсію з застосуванням ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або немає права на отримання пенсії на загальних підставах через недостатність страхового стажу, то при призначенні підлягають застосуванню норми ч.2 ст. 56 відповідного Закону.

Просила рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у цій справі, яким відмовлено в задоволенні позову скасувати та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 06.10.1999.

В липні 2025 року позивач звернулася до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані ГУ ПФУ в Рівненській області для вирішення питання про призначення пенсії.

Так, 18.07.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №172050007529 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (22 роки 7 місяців 3 дні при необхідних 26 років).

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку (обрахунку) пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не може бути позбавлена свого права на зарахування до страхового стажу спірного періоду, позаяк зі свого боку вчинила всі залежні від неї дії та надала усі можливі і наявні у неї документи. Проте, суд зазначив, що навіть з урахуванням спірного періоду роботи, станом на час подання заяви про призначення пенсії страховий стаж позивача становив менше 26 років, необхідних для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями статті 26 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №172050007529 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (22 роки 7 місяців 3 дні при необхідних 26 років).

Крім цього, у листі від 04.09.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період її роботи у ВАТ «Рівненський хлібокомбінат» у зв`язку з відсутністю в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у зазначений період.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).

Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону №1058-IV.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Більше того як вірно зазначив суд першої інстанції, що пунктом 1 Порядку № 637 (Постанова Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12.08.1993) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом зі змісту копії трудової книжки позивача, в період з 28.06.1989 по 31.08.2005 ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Рівненський хлібокомбінат».

Крім цього, позивач з метою додаткового підтвердження роботи у ВАТ «Рівненській хлібокомбінат» долучала архівну довідку КУ «Трудовий архів Рівненської міської ради» №2326/04-02 від 08.07.2025.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.08.2005 належним чином підтверджений трудовою книжкою і жодних правових підстав для неврахування його до страхового стажу позивача у відповідача не було, а отже така поведінка відповідача є протиправною.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача в частині призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зазначає наступне.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 55 Закону 796-XII та дійшов помилкових висновків стосовно відсутності в неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Позивач зауважила, що станом на час звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області має понад 15 років страхового стажу, досягла віку 54 років, отже, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, як це передбачено статтею 55 Закону № 796-XII. Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи та доводи позивача, наведені в апеляційний скарзі, зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону № 796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.93;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Як встановлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №172050007529 від 18.07.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу а саме 26 років, оскільки наявний страховий стаж становить 22 роки 7 місяців 3 дні.

З огляду на наведене колегія суддів звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі № 344/9747/17 сформувала правовий висновок згідно з яким, відповідно до статті 56 Закону № 796-XII, громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-IV.

Тобто ОСОБА_1 як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.

Вказаний висновок відповідає викладеному у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 та від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24.

Тобто доводи пенсійного органу про відсутність необхідного страхованого стажу є безпідставними та необґрунтованими.

Як встановлено із матеріалів справи, відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області №270 від 07.07.2025 ОСОБА_1 зареєстрована і проживала в с.Берестівка Вараського району Рівненської області з 08.07.1971 по 10.06.1991.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Вараського району Рівненської області №1156 від 18.06.2025 ОСОБА_1 з 03.04.1992 по даний час зареєстрована і проживає в с.Великий Жолудськ Вараського району.

При цьому, с.Берестівка та с.Великий Жолудськ Вараського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належать до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку (3 роки + 3 роки (1 рік за 2 повних роки проживання) ), оскільки станом на 1 січня 1993 року та після цього прожила у зоні гарантованого добровільного відселення необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 6 років.

Враховуючи те, що призначення позивачу пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за умови дотримання трьох складових: вік (не менше 54 років), проживання на території гарантованого добровільного відселення (не менше 3 років станом на 01.01.1993) і страховий стаж (не менше 15 років), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача в частині призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ з 11.07.2025 (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Що стосується розподілу судового збору, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 968,96 грн та за подання апеляційної скарги – 1453,44 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 7, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 460/22400/25 в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №172050007529 від 18.07.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи 01.01.2004 по 31.08.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи 01.01.2004 по 31.08.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області призначити і виплачувати з 11.07.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2422 гривень 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар