Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №120/13612/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13612/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 22.07.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення від 31.07.2025 року № 025150009284 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю на 01.01.1993 року не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.07.2025 року № 025150009284 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 22.07.2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд першої інстанції виходив із того, що посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та інші надані позивачкою документи підтверджують її проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом необхідного періоду.

Суд також урахував, що страховий стаж позивачки становить 36 років 10 місяців 13 днів, а загальний період проживання на території радіоактивного забруднення дає їй право на максимальне зменшення пенсійного віку на п`ять років.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апелянт зазначає, що посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтверджує лише відповідний статус позивача, проте саме по собі не є достатнім доказом наявності періоду проживання або роботи на території радіоактивного забруднення, необхідного для зниження пенсійного віку.

На думку відповідача, для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII позивачка повинна була надати довідку органу місцевого самоврядування або інший передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій документ, який підтверджує конкретні періоди проживання чи роботи на відповідній території.

Крім того, апелянт посилається на недопустимість втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України шляхом безпосереднього зобов`язання призначити пенсію.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2000 року ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

22.07.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення від 31.07.2025 року № 025150009284 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю на 01.01.1993 року не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки, мають право на зменшення пенсійного віку на два роки та додатково на один рік за три роки проживання або роботи, але не більш як на п`ять років.

Початкова величина зниження пенсійного віку на два роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у відповідній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31 липня 1986 року незалежно від тривалості проживання або роботи в цей період.

Отже, для набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку особа повинна підтвердити:

- належність до потерпілих від Чорнобильської катастрофи;

- проживання або роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом не менш як чотирьох років станом на 01 січня 1993 року;

- необхідну загальну тривалість проживання або роботи для відповідного зменшення пенсійного віку;

- наявність необхідного страхового стажу.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 796-XII документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав унаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування встановленими цим Законом пільгами, є посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

На час видачі позивачці посвідчення діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку посвідчення категорії 4 видавалося особам, які постійно проживали або постійно працювали чи навчалися на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01 січня 1993 року вони прожили, відпрацювали або постійно навчалися в цій зоні не менш як чотири роки.

Посвідчення позивачки є чинним. Доказів його скасування, анулювання чи визнання недійсним відповідачі не надали.

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20 зазначив, що питання проживання особи на радіоактивно забрудненій території протягом установленого періоду перевіряється під час надання їй відповідного статусу та видачі посвідчення. Тому чинне посвідчення разом з іншими належними доказами підлягає врахуванню під час вирішення питання про право на пільги, передбачені Законом № 796-XII.

Разом із тим чинне посвідчення не звільняє орган Пенсійного фонду України та суд від обов`язку дослідити інші подані документи і встановити фактичну тривалість проживання або роботи особи на відповідній території.

Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 21 січня 2026 року у справі № 460/6133/24 та від 12 травня 2026 року у справі № 460/13782/24, у яких наголошено на необхідності оцінювати посвідчення у сукупності з документами про фактичні періоди проживання або роботи.

У цій справі право позивачки підтверджується не лише посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, а й довідками органу місцевого самоврядування, дипломами, архівною довідкою та довідкою про проходження практичного навчання.

Пенсійний орган не заперечує, що село Скрицьке та селище Брацлав у спірний період належали до зони посиленого радіоекологічного контролю.

З довідки Брацлавської селищної ради від 22 липня 2025 року № 9-46 встановлено, що позивачка в період навчання в Брацлавському сільськогосподарському технікумі проживала в гуртожитку в селищі Брацлав.

Отже, вибуття позивачки із села Скрицьке до селища Брацлав у зв`язку з навчанням не перервало її фізичного перебування в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки обидва населені пункти належали до цієї зони.

Довідка навчального закладу та диплом підтверджують факт і тривалість навчання позивачки у Брацлавському сільськогосподарському технікумі. У сукупності з довідкою органу місцевого самоврядування ці документи підтверджують місце її проживання в період навчання.

Тому доводи апелянта про відсутність документів, які підтверджують проживання позивачки на території радіоактивного забруднення під час навчання, не відповідають матеріалам справи.

Періоди проходження практичного навчання позивачки в КСП імені Івана Богуна в селі Скрицьке також підтверджують її фізичне перебування на території зони посиленого радіоекологічного контролю у відповідні періоди.

Оцінені в сукупності посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, документи про навчання та проходження практичного навчання підтверджують дотримання передбаченої статтею 55 Закону № 796-XII умови щодо проживання або роботи у відповідній зоні протягом не менш як чотирьох років станом на 01 січня 1993 року.

Крім того, позивачка проживає у селі Скрицьке з 27 жовтня 1994 року. Цей населений пункт належав до зони посиленого радіоекологічного контролю до 01 січня 2015 року.

Отже, загальна тривалість проживання позивачки на відповідній території є достатньою для максимального зменшення пенсійного віку на п`ять років.

Оскільки позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 травня 2025 року вона досягла 55-річного віку.

Для призначення пенсії в 2025 році після досягнення 60-річного віку частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено наявність не менш як 32 років страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII необхідний страховий стаж зменшується на кількість років зниження пенсійного віку. Тому для призначення позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку на п`ять років необхідно не менш як 27 років страхового стажу.

Страховий стаж позивачки становить 36 років 10 місяців 13 днів, що перевищує необхідну тривалість.

Таким чином, 22.07.2025, на день звернення із заявою, позивачка виконала всі встановлені законом умови для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31 липня 2025 року № 025150009284 про відмову в призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.

Дискреційне повноваження передбачає можливість суб`єкта владних повноважень обрати один із кількох правомірних варіантів рішення.

Натомість за умови виконання особою всіх вимог, установлених законом, орган Пенсійного фонду України не має права на власний розсуд вирішувати, призначати чи не призначати пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки пенсійний орган установив достатній страховий стаж позивачки, а наданими документами підтверджується необхідний період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, повторне направлення заяви на розгляд не матиме правового змісту та лише відтермінує поновлення порушеного права.

Тому зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію є належним та ефективним способом поновлення її порушеного права, який відповідає положенням статті 245 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.