Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №560/5522/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5522/25

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

08 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Підставою для відмови стала відсутність серед документів, долучених до рапорту, акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, оформлену листом від 02 січня 2025 року №14А, та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з виданням відповідного наказу по особовому складу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби та зобов`язано відповідача повторно розглянути його рапорт. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що акт обстеження сімейного стану є необхідним документом для вирішення питання про звільнення, однак його неподання позивачем не може бути підставою для відмови, оскільки відповідно до пункту 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України саме командир військової частини зобов`язаний направити до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції у задоволеній частині позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки пункт 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регулює порядок дострокового звільнення з військової служби військовослужбовців строкової військової служби та не поширюється на позивача.

Апелянт також вказує, що доводи про неможливість застосування пункту 213 Положення №1153/2008 наводились відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, однак належної правової оцінки не отримали.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

30 грудня 2024 року позивач подав командиру військової частини рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До рапорту були долучені документи, які, на думку позивача, підтверджували наявність підстав для звільнення.

Рапорт від 30 грудня 2024 року був зареєстрований у журналі вхідної кореспонденції Військової частини НОМЕР_1 за №66686А.

Зі змісту листа Військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2025 року №14А встановлено, що під час розгляду рапорту відповідач врахував подані позивачем документи, у тому числі довідку про склад сім`ї, в якій зазначені мати позивача, яка є особою з інвалідністю II групи, та його тітка, яка також є особою з інвалідністю II групи.

Разом із тим відповідач установив, що до рапорту не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З цієї підстави за результатами розгляду рапорту відповідач прийняв рішення про відмову в його задоволенні та повідомив позивача, що після усунення зазначених недоліків він має право повторно звернутися з рапортом про звільнення з військової служби.

До позовної заяви позивачем долучено акт №2/2025 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 січня 2025 року, складений виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування на підставі заяви від 07 січня 2025 року.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними військового обов`язку та проходженням військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон №2232-XII).

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 30 грудня 2024 року, передбачалося звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З 01 січня 2025 року Законом України від 19 грудня 2024 року №4170-IX зазначену норму доповнено можливістю підтвердження відповідної обставини також рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Інші юридично значущі для цього спору умови звільнення не змінилися.

Отже, зі змісту наведеної норми випливає, що право на звільнення за цією підставою пов`язується із необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, та з наявністю однієї з передбачених законом умов щодо інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення: їх відсутністю або потребою таких осіб у постійному догляді, підтвердженою визначеним законом медичним документом.

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24 зазначив, що поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» у контексті абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII охоплює не лише фізичну відсутність відповідної особи, а й випадки, коли юридично наявний член сім`ї через об`єктивні обставини реально не може здійснювати постійний догляд. До таких обставин Верховний Суд, зокрема, відніс проходження військової служби.

Отже, для вирішення питання про наявність передбаченої Законом №2232-XII підстави для звільнення підлягають встановленню не лише наявність інших членів сім`ї особи, яка потребує догляду, а й їх реальна спроможність здійснювати такий догляд.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі — Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі — Інструкція №170).

Наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року №495 до Інструкції №170 внесено зміни, які набрали чинності 02 жовтня 2024 року, тобто до подання позивачем рапорту 30 грудня 2024 року.

Пунктом 5 додатка 19 до Інструкції №170 у редакції, чинній на час подання рапорту, визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин.

Підпунктом 26 пункту 5 додатка 19 для випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за передбачених законом умов щодо інших членів сім`ї, визначено, зокрема, документи, що підтверджують відповідні родинні зв`язки, документи щодо інвалідності особи, яка потребує догляду, висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді, а також акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, станом на 30 грудня 2024 року акт обстеження сімейного стану військовослужбовця був прямо передбачений підпунктом 26 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170 як один із документів, що має значення для підтвердження обставин щодо наявності чи відсутності інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати відповідний догляд.

У справі, що переглядається, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, передбачений підпунктом 26 пункту 5 Додатка 19 до Інструкції №170, до рапорту від 30 грудня 2024 року не подавався.

Суд першої інстанції визнав, що такий документ був необхідним, проте дійшов висновку, що обов`язок забезпечити його складення покладався на відповідача відповідно до пункту 213 Положення №1153/2008.

З таким висновком суд апеляційної інстанції не погоджується.

Пункт 213 Положення №1153/2008 міститься у розділі IX «Особливості проходження строкової військової служби» та є складовою нормативного регулювання порядку звільнення саме військовослужбовців строкової військової служби.

Абзацом першим пункту 213 Положення №1153/2008 прямо встановлено, що військовослужбовці строкової військової служби можуть бути достроково звільнені зі строкової військової служби з підстав, передбачених законом.

Наступним абзацом визначено обов`язок командира військової частини у разі надходження рапорту військовослужбовця або заяви його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами направити у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит для перевірки його сімейного стану.

Зміст зазначеного абзацу не може тлумачитися окремо від інших положень пункту 213. Подальшими його приписами визначено проведення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки перевірки сімейного стану, складення за її результатами акта обстеження та подальший розгляд документів саме щодо дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби. Така сама спрямованість правового регулювання випливає із пунктів 210–214 Положення №1153/2008, які послідовно регулюють порядок звільнення військовослужбовців строкової військової служби.

Водночас Положення №1153/2008 розмежовує строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, як самостійні види військової служби. Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та не належить до військовослужбовців строкової військової служби.

За таких обставин передбачений абзацом другим пункту 213 Положення №1153/2008 обов`язок командира військової частини направити запит для перевірки сімейного стану є складовою процедури дострокового звільнення військовослужбовців строкової військової служби та на спірні правовідносини не поширюється.

Отже, довід апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції пункту 213 Положення №1153/2008 є обґрунтованим.

Водночас суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням апелянта на пункт 14.30 Інструкції №170 та на неподання позивачем рапорту за формою, визначеною додатком 22 до цієї Інструкції.

Пункт 14.30 Інструкції №170 запроваджений наказом Міністерства оборони України від 28 квітня 2025 року №274, який набрав чинності 15 липня 2025 року. Зазначеним пунктом, зокрема, визначено порядок подання військовослужбовцем рапорту за формою згідно з додатком 22 до Інструкції та передбачено, що після подання такого рапорту командиру (начальнику) військової частини останній зобов`язаний у триденний строк з дня його отримання направити до зазначеного у рапорті територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит на перевірку сімейного стану військовослужбовця.

Отже, зазначене нормативне регулювання не діяло ні 30 грудня 2024 року, коли позивач подав рапорт, ні 02 січня 2025 року, коли відповідач прийняв оскаржуване рішення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 роз`яснив, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, а до події або факту застосовується нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин положення пункту 14.30 Інструкції №170 та вимоги додатка 22 до неї не можуть застосовуватися для оцінки дотримання позивачем порядку подання рапорту від 30 грудня 2024 року або для визначення обов`язків відповідача під час його розгляду станом на 02 січня 2025 року. Тому довід апеляційної скарги про те, що у відповідача не виник обов`язок направити запит у зв`язку з неподанням позивачем рапорту за формою додатка 22, є необґрунтованим.

Разом з тим помилкове посилання апелянта на нормативне регулювання, яке набрало чинності після виникнення спірних правовідносин, не усуває неправильного застосування судом першої інстанції пункту 213 Положення №1153/2008.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, у первісній редакції передбачало повноваження відповідного територіального центру перевіряти за зверненням командира військової частини або за заявою родичів, за наявності підстав, сімейний стан військовослужбовця. Однак зазначений припис пункту 11 цього Положення був виключений постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року №318 та станом на 30 грудня 2024 року і 02 січня 2025 року не діяв.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ані пункт 213 Положення №1153/2008, який регулює процедуру дострокового звільнення військовослужбовців строкової військової служби, ані чинна на той час редакція Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не встановлювали щодо позивача як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, обов`язку командира військової частини направити запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для перевірки його сімейного стану.

На час подання та розгляду рапорту діяв Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (далі — Порядок №531), який набрав чинності 08 серпня 2024 року.

Пунктом 3 розділу III Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами не перешкоджає його подальшому руху для розгляду посадовою особою, уповноваженою прийняти рішення по суті порушеного питання, а відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, командир, уповноважений приймати рішення щодо порушеного у рапорті питання, може не погодити рапорт із зазначенням вичерпного переліку підстав та документів, які необхідно додати для вирішення питання по суті.

Пунктом 5 цього розділу заборонено відмовляти у задоволенні рапорту через відсутність документів, які є або повинні бути у розпорядженні відповідного командира. Водночас підпунктом 2 пункту 7 розділу III Порядку №531 заборонено відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності документів або інформації, які є або повинні бути у розпорядженні командира, створюються, формуються чи видаються самим підрозділом або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу, відповідного закладу охорони здоров`я тощо.

У цій справі відповідач не відмовив у прийнятті чи розгляді рапорту позивача. Рапорт був прийнятий, зареєстрований та розглянутий, а за результатами його розгляду прийнято рішення про відмову у задоволенні заявленого клопотання з наведенням конкретної причини такого рішення.

При цьому передбачений підпунктом 26 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170 акт обстеження сімейного стану за своєю правовою природою не є документом, який створюється військовою частиною. Його складення пов`язане з проведенням окремої перевірки сімейного стану та встановленням відомостей щодо інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати відповідний догляд, а сам акт підлягає затвердженню керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас із наведеного нормативного регулювання, обов`язок командира військової частини ініціювати складення такого акта шляхом направлення відповідного запиту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки був прямо нормативно врегульований для відповідних сімейних підстав звільнення лише після набрання чинності пунктом 14.30 Інструкції №170, який до спірних правовідносин не застосовується.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність акта обстеження сімейного стану була наслідком невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 передбаченого законом обов`язку направити запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ґрунтується на застосуванні норми, яка спірні правовідносини не регулювала.

За таких обставин покладення на відповідача такого обов`язку з посиланням на пункт 213 Положення №1153/2008 не узгоджується з частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції також враховує зміст листа від 02 січня 2025 року №14А. У цьому рішенні відповідач зазначив конкретний документ, відсутність якого перешкоджала позитивному вирішенню рапорту, навів посилання на підпункт 26 пункту 5 Додатка 19 до Інструкції №170 та повідомив позивача про можливість повторного звернення після усунення зазначеного недоліку.

Таким чином, рішення містило причину відмови та вказівку на документ, необхідний для вирішення питання по суті, що узгоджується з вимогами Порядку №531 щодо мотивованості рішення за результатами розгляду рапорту.

Щодо акта №2/2025 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 січня 2025 року, то цей документ належить до матеріалів справи та підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Разом із тим акт №2/2025 складений 08 січня 2025 року на підставі заяви від 07 січня 2025 року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Крім того, цей документ є актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеним виконавчим комітетом Сатанівської селищної ради, та не є актом обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженим керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, передбаченим підпунктом 26 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170.

Отже, зазначений документ не спростовує підстави, покладеної відповідачем в основу рішення від 02 січня 2025 року, та не впливає на оцінку правомірності цього рішення станом на дату його прийняття.

При цьому відомості, викладені в акті від 08 січня 2025 року, можуть мати значення під час подальшого звернення військовослужбовця та оцінки фактичного сімейного стану.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак помилково застосував пункт 213 Положення №1153/2008 до правовідносин, які ним не регулюються, що призвело до неправильного висновку про протиправність відмови відповідача.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315, статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до помилкового задоволення позову в частині визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання повторно розглянути рапорт.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції у зазначеній частині — скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині — залишенню без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, підстав для їх розподілу суд не встановив.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.