Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №120/11945/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11945/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволений повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 березня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12236,71 гривня), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 і в зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення додаткового виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії період з 01.07.2000 до 01.01.2005, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", під час обчислення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.07.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , додатково виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії період з 01.07.2000 до 01.01.2005, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Задовольняючи позов у частині індексації пенсії, суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який безпосередньо був урахований під час призначення пенсії позивачу.

Суд також установив, що після проведення передбаченої законом оптимізації в розрахунку заробітної плати позивача залишається більше ніж 60 календарних місяців, а тому додаткове виключення періоду з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року не суперечить вимогам статті 40 Закону № 1058-IV.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач не подавав заяву про перерахунок пенсії за формою та в порядку, установленими Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1. Відповідь Пенсійного фонду, на думку апелянта, має інформаційний характер і не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії.

Щодо індексації відповідач указує, що пенсія позивача призначена у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки — 12 236,71 грн, який перевищував проіндексований показник середньої заробітної плати станом на 2024 рік.

Тому з 1 березня 2024 року позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн, а з 1 березня 2025 року до показника середньої заробітної плати застосовано передбачений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 коефіцієнт 1,0345.

Окремо апелянт зазначає, що під час призначення пенсії з розрахунку заробітної плати позивача вже було автоматично виключено 74 календарні місяці з найменшими коефіцієнтами заробітку. Для виключення іншого періоду позивач мав подати належним чином оформлену заяву про перерахунок пенсії.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 2023 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При призначенні позивачу пенсії пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 гривень.

В червні 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії на коефіцієнти підвищення у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.05.2025 відмовив у здійсненні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів підвищення, оскільки під призначення пенсії за віком у 2023 році застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, тому правові підстави для проведення індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2020-2022 роки були відсутні та чинним законодавством не передбачено застосування коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки. А тому, з 01.03.2023 відповідно до Постанови КМУ № 168 позивачу встановлено доплату 100 грн, а з 01.03.2024 встановлено щомісячну доплату в розмір 100 грн на підставі Постанови КМУ № 185.

Отже, на думку відповідача, пенсія призначена і виплачується позивачу відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон № 1058-IV.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за визначені цією нормою періоди.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного законом.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014– 2016 роки, з урахуванням якого перераховано пенсії відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Кожний наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника.

Водночас абзац перший частини другої статті 42 Закону № 1058-IV прямо встановлює, що індексація здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Зміст цієї норми не дає підстав для висновку, що під час індексації може бути збільшено інший показник середньої заробітної плати, який не застосовувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції або законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на час розгляду справи.

Отже, положення Порядку № 124 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 42 Закону № 1058-IV і не можуть звужувати визначений законом механізм індексації пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати, передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, установлено в розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 відповідний коефіцієнт установлено в розмірі 1,115.

Оскільки при призначенні пенсії позивачу у 2023 році для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, саме цей показник у силу частини другої статті 42 Закону № 1058-IV підлягає збільшенню під час проведення індексації.

Застосування відповідачем замість передбачених коефіцієнтів збільшення щомісячних доплат не забезпечує проведення індексації пенсії у спосіб, визначений законом.

Аналогічний підхід до застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV викладено Верховним Судом у постановах від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 11 лютого 2025 року у справах № 340/2785/24.

Посилання апелянта на окремі положення постанов Кабінету Міністрів України, якими для певних категорій пенсіонерів передбачено щомісячні доплати або спеціальні коефіцієнти збільшення, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати зміст права на індексацію пенсії, визначений законом, або встановлювати для осіб, пенсії яким призначені в різні роки, неоднаковий механізм підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат без належного законодавчого обґрунтування.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів 1,0796 та 1,115.

Ураховуючи, що позивач просив провести послідовне збільшення показника середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки саме з 01 березня 2025 року, визначений судом першої інстанції спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та межам заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який ураховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу та будь-який період страхового стажу підряд за умови, що такі періоди в сумі становлять не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково, за бажанням особи, може бути виключено, зокрема, період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року. У всіх випадках період, за який ураховується заробітна плата, крім прямо визначеного законом винятку, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Отже, Закон № 1058-IV розмежовує загальну оптимізацію заробітної плати в межах 10 відсотків страхового стажу та додаткове виключення спеціально визначених періодів, зокрема періоду з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року.

Тому проведення Пенсійним фондом автоматичної оптимізації шляхом виключення 74 календарних місяців із найменшими показниками заробітної плати не позбавляє позивача права вимагати додаткового виключення періоду, прямо передбаченого частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV.

Суд першої інстанції встановив, що до проведення основної оптимізації до розрахунку заробітної плати позивача було включено 270 календарних місяців.

Під час автоматичної оптимізації виключено 74 календарні місяці, після чого в розрахунку залишилося 196 календарних місяців заробітної плати.

Період із 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року становить 54 календарні місяці. Отже, після його додаткового виключення в розрахунку залишиться 142 календарні місяці заробітної плати, що перевищує встановлену законом мінімальну тривалість у 60 календарних місяців.

За таких обставин визначених законом перешкод для додаткового виключення спірного періоду немає.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що звернення позивача не відповідало формі заяви про перерахунок пенсії, встановленій Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Зміст поданої 23 червня 2025 року заяви давав можливість чітко встановити особу заявника, зміст його вимог, правову та фактичну підстави для перерахунку пенсії, а також період, який позивач просив додатково виключити.

Орган Пенсійного фонду розглянув звернення по суті, навів мотиви нездійснення відповідного перерахунку та фактично відмовив у реалізації заявленого позивачем права.

Саме по собі оформлення результатів розгляду заяви у формі листа, а не рішення, передбаченого частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV, не може позбавляти особу права на судовий захист. Недотримання суб`єктом владних повноважень належної форми розгляду звернення не усуває допущеного ним порушення і не може створювати для заявника негативні правові наслідки.

Формальні недоліки звернення, які не перешкоджали встановленню дійсного волевиявлення позивача та розгляду його вимог по суті, не є достатньою підставою для відмови в реалізації гарантованого законом права на перерахунок пенсії.

Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача.

Дискреційними є повноваження, за яких суб`єкт владних повноважень має можливість обрати один із кількох юридично допустимих варіантів рішення.

Натомість у спірних правовідносинах умови та порядок проведення індексації і додаткового виключення періодів заробітної плати визначені Законом № 1058-IV. За наявності передбачених законом умов відповідач не має права обирати між проведенням та непроведенням відповідного перерахунку.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення порушеного права, а також прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права діяти на власний розсуд.

Суд першої інстанції не здійснював самостійного розрахунку розміру пенсії та не перебрав на себе повноваження Пенсійного фонду, а визначив належний спосіб виконання відповідачем установленого законом обов`язку.

Обраний судом спосіб захисту є ефективним, відповідає характеру порушення та спрямований на реальне поновлення права позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.