Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №240/29859/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29859/25

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі за період з 25.02.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, основних та додаткових його видів, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 20.05.2023 сум грошового забезпечення (одноразові та додаткові його види) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

В задоволенні решти вимог, - відмовлено.

Представник позивача — адвокат Грішин Є.О. - звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн відмовлено.

Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги, що виключає можливість встановлення того, за які саме правничі послуги були сплачені кошти та чи пов`язані вони з розглядом цієї або виключно цієї адміністративної справи; у наданих представником позивача документах не відображено кількості витраченого адвокатом часу (годин), вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт, проведених адвокатом. Суд дійшов висновку про недодержання позивачем приписів частини 4 статті 134 КАС України та про відсутність підстав для стягнення заявлених витрат.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 240/29859/25 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у разі встановлення договором фіксованого розміру гонорару. Апелянт вказує, що на підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025, додаткову угоду № 2 від 28.11.2025, рахунок № 129 від 23.12.2025 та квитанцію № ПН1396 від 29.12.2025 про оплату послуг. Умовами додаткової угоди № 2 визначено, що вартість послуг є фіксованою, тобто розмір гонорару не змінюється незалежно від обсягу витраченого часу та кількості дій адвоката для виконання доручення. За таких умов договору, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, детальний опис робіт, виконаних під час надання правничої допомоги, не подається. Апелянт також наголошує, що фактичне надання правничої допомоги підтверджується матеріалами справи (направлення адвокатських запитів, аналіз отриманої інформації, складання та подання позовної заяви, моніторинг руху провадження), а відповідач не подавав відзиву на позовну заяву та не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката чи заперечень щодо їх розміру. Додатково апелянт посилається на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 240/25818/25, у якій за аналогічних обставин висновки суду першої інстанції були відхилені, а витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн визнані співмірними та розумними.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/29859/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково; питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням вирішено не було.

Представник позивача у встановлений процесуальним законом строк звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025, додаткову угоду № 2 від 28.11.2025, рахунок № 129 від 23.12.2025 та квитанцію до платіжної інструкції про оплату послуг.

Умовами договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025 визначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги встановлюється в кожному конкретному випадку відповідно до окремого доручення, наданого клієнтом.

Додатковою угодою № 2 від 28.11.2025 сторони визначили вартість послуг у розмірі 2500,00 грн та погодили, що ця вартість є фіксованою, тобто розмір гонорару не змінюється незалежно від обсягу витраченого часу на виконання доручення, а також від кількості дій адвоката для його виконання.

Предметом доручення за додатковою угодою № 2 визначено здійснення досудового врегулювання та оскарження дій (бездіяльності) Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування (неперерахунку) та невиплати клієнту посадових окладів та окладів за військовим званням під час проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також перерахування і виплати (доплати) інших, пов`язаних із цим складових грошового забезпечення та компенсаційних виплат.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн відмовлено.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час».

Отже, законодавець прямо допускає дві форми обчислення гонорару адвоката — фіксований розмір та погодинну оплату, і вибір відповідної форми належить до сфери договірної свободи сторін договору про надання правничої допомоги.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, згідно з яким детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не подається у разі встановлення умовами договору про надання правничої допомоги фіксованої форми (способу) оплати витрат адвоката.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано висновок про те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2026 у справі № 240/32993/23, відповідно до яких від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права; допустимим є обґрунтоване зазначення лише вартості всього обсягу виконаної адвокатом роботи без прив`язки такої роботи до її погодинної вартості. Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 16.12.2025 у справі № 640/14850/20, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин справи, колегія суддів виходить з того, що умовами додаткової угоди № 2 від 28.11.2025 до договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025 сторонами узгоджено саме фіксований розмір гонорару адвоката - 2500,00 грн, який не змінюється залежно від обсягу витраченого часу та кількості вчинених адвокатом дій. Така форма обчислення винагороди прямо передбачена статтею 30 Закону № 5076-VI та не суперечить приписам статті 134 КАС України.

За таких умов договору вимога суду першої інстанції про обов`язкове подання детального опису робіт із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу (годин) та вартості години за певний вид послуги не ґрунтується на законі, оскільки при фіксованому гонорарі такі відомості не мають правового значення для визначення розміру витрат - він визначений договором і не залежить від зазначених чинників.

Колегія суддів вважає помилковим і висновок суду першої інстанції про те, що відсутність акта прийому-передачі наданих послуг сама собою є беззаперечною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Зміст доручення, наданого клієнтом адвокату за додатковою угодою № 2, безпосередньо стосується оскарження дій (бездіяльності) Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати посадових окладів і окладів за військовим званням та пов`язаних із цим складових грошового забезпечення, тобто саме тих правовідносин, які були предметом розгляду в адміністративній справі № 240/29859/25. Матеріали справи містять адвокатські запити, позовну заяву та інші процесуальні документи, складені та підписані адвокатом Грішиним Є.О. в інтересах позивача, а участь адвоката у справі підтверджена ордером на надання правничої допомоги. Отже, факт фактичного надання правничої допомоги у цій справі та зв`язок понесених витрат саме з її розглядом підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, а сумніви суду першої інстанції щодо цільового призначення сплачених коштів не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Крім того, факт оплати позивачем послуг адвоката підтверджується рахунком № 129 від 23.12.2025 та квитанцією до платіжної інструкції про оплату визначеної договором суми, тобто витрати є фактично понесеними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У цій справі наведені критерії дотримані: витрати понесені реально, були необхідними для звернення до суду та захисту прав позивача, а їх розмір є мінімальним.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - відзиву на позовну заяву не подавав, клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката з підстав їх неспівмірності у порядку частини сьомої статті 134 КАС України не заявляв, будь-яких заперечень щодо заявленого розміру витрат не наводив і доказів неспівмірності не надавав.

За наведеного, з урахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 16.12.2025 у справі № 640/14850/20 та від 23.01.2026 у справі № 240/32993/23, у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для застосування критеріїв співмірності з власної ініціативи з наслідком повної відмови у відшкодуванні витрат.

Оцінюючи розмір заявлених витрат на відповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною дев`ятою статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що адвокатом здійснено досудове звернення до відповідача, підготовлено та подано до суду позовну заяву з додатками, забезпечено супроводження справи в суді першої інстанції, за результатами розгляду якої позов задоволено частково. Заявлена сума гонорару в розмірі 2500,00 грн є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, відповідає критеріям реальності та розумності, а тому підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в додатковому рішенні від 25.05.2026, відтак останнє належить скасувати.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми процесуального права, додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 240/29859/25 належить скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Грішина Євгена Олексійовича - про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот грн 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.