Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №638/7732/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа №638/7732/26

провадження №22-ц/818/4199/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

за апеляційною представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року, постановлену суддею Хайкіним В.М.

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі 537 413,00 грн.; та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 299,30 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.04.2026 року представника позивача подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що у разі незабезпечення позову, відповідач може розпорядитися спірним майном шляхом вчинення дій щодо нього на користь будь-яких третіх осіб, що в свою чергу призведе до неможливості реального поновлення інтересів позивача до вирішення спору по суті, що у майбутньому може утруднити виконання рішення суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог є стягнення матеріальних збитків, спричинених залиттям квартири, у розмірі 537 413,00 грн.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріальних збитків, спричинених залиттям квартири.

Як на підставу вимог щодо вжиття заходів забезпечення позову представник позивача посилався на те, що з огляду на тривале та свідоме невиконання відповідачем свої обов`язків щодо відшкодування, завданої залиттям квартири збитків, ухилення від врегулювання даного питання у позасудовому порядку, є підстави вважати, що й рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, відповідач також не буде виконувати. Позивач зазначає, що не виключається вчинення відповідачем дій на шкоду інтересам позивача-кредитора в спірних грошових відносинах, шляхом вчинення фраудаторних правочинів по передачі грошових коштів/іншого належного йому майна іншим особам з метою унеможливлення виконання рішення суду за браком коштів/майна боржника.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачеві, є співмірним заявленим вимогам.

Проте з огляду на ціну позову невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2930304163120), яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нову.

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення позову заборонити відчуження квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2930304163120), яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова