Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №627/436/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 627/436/24

провадження № 22-ц/818/1335/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача – адвокат Гайова Анастасія Сергіївна до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року, постановлене суддею Зелінською І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №4485661 від 30.05.2021р. у розмірі 27 600,00 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН, https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4485661, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору №4485661 від 30.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №4485661 від 30.05.2021 з ТОВ «МІЛОАН», та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн.

У позові зазначено, що 13.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором №4485661 від 30.05.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відтак, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. За договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 27 600,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн.; заборгованість за відсотками становить 16 600,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Представник позивача у позові зазначає, що у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору №4485661 від 30.05.2021, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 4485661 від 30.05.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 4485661 від 30.05.2021. Проте, позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором № 4485661 від 30.05.2021, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача – адвокат Гайова Анастасія Сергіївна, до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором №4485661 від 30.05.2021 у сумі 27 600,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот гривень) із яких: - заборгованість за тілом кредиту складає 10000 грн.; - заборгованість за відсотками 16600,00 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами складає 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, залишити позов без розгляду.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на те, що до позовної заяви не додані докази, які підтверджують підписання електронним підписом директора ТОВ «МІЛОАН» договору про споживчий кредит №4485661 від 30.05.2021р. Крім того, в матеріалах судової справи №627/436/24 відсутні належні та допустимі докази того, що саме вона 30.05.2021 року о 03:44:34 реєструвала особистий кабінет на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» та заповнювала заяву про отримання кредиту. Номер мобільного телефону: НОМЕР_3 та електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вказані у доданій до позовної заяви анкеті-заяві на кредит №4485661 їй ніколи не належали. Вказує, що кредитний Договір №4485661 від 30.05.2021 року вона особисто не підписувала, електронне повідомлення (SMS) одноразовий ідентифікатор на її єдиний номер телефону НОМЕР_4 вона не отримувала. У правовідносини з ТОВ «МІЛОАН» або ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вона ніколи не вступала. Будь-які оплати заборгованості, у тому числі процентів по договору кредиту №4485661 від 30.05.2021 року вона ніколи не проводила. Належних та допустимих доказів таких оплат матеріали судової справі №627/436/24 не містять. Надане до позовної заяви від 29.04.2024 року електронне платіжне доручення №47528014 від 30.05.2021 року не доводить факт того, що грошові кошти перераховувались ТОВ ФК Елаєнс на картковий рахунок VISA № НОМЕР_5 . Згідно відповіді АТ «А-Банк» від 19.03.2025 року на виконання ухвали суду вбачається, що 30.05.2021 року о 17:02:04 грошові кошти у сумі 10000 грн. надійшли на картковий рахунок НОМЕР_6 . Рахунком платника у банківській виписці за 30.05.2021 року о 17:02:04 вказаний номер НОМЕР_7 , який не є тотожним рахунку ТОВ ФК Елаєнс з номером 26504015021901, вказаному у електронному платіжному дорученні №47528014 від 30.05.2021 року рахунком платника. Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надано належних та допустимих доказів підписання ТОВ «МІЛОАН» 30.05.2021 року Договору про споживчий кредит №4485661. Посилаючись на наданий позивачем розрахунок заборгованості та вивчаючи умови договору про споживчий кредит суд не звернув уваги, що відсотки нараховувались після визначеного періоду кредитування (30 днів), що не відповідає умовам договору, а даних про застосування процедури пролонгації, матеріали справи не містять. Категорично не можна погодитися з висновком судді про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Додаткова угода №002551100707 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року укладена між адвокатом Міньковською А.В. та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» тільки 09.02.2024 року. В матеріалах справи відсутні докази надання адвокатом Міньковською А.В. будь-яких послуг по договору від 11.12.2023 року №42649746, розширеному додатковою угодою №002551100707 від 09.02.2024 року, після 15.03.2024 року. Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичної оплати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» послуг адвоката Міньковської А.В. на розрахунковий рахунок, який вказаний у акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року. У судовій справі №627/436/24 адвокатка Міньковська А.В. жодного разу не приймала. Крім того, на час винесення оскаржуваного рішення від 06.10.2025 року, у судовій справі №627/436/24 вже існувало рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26.07.2024 року, яке не було скасовано ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 28.11.2024 року про перегляд заочного рішення.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що для підтвердження наявності одноразового ідентифікатора у кредитному договорі, необхідно завантажити файл договору на пристрій та відкрити його за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для перегляду PDF-документів, зокрема, «Adobe Reader», саме за допомогою такого програмного забезпечення можливо переглянути одноразовий ідентифікатор. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 4485661 від 30.05.2021. Щодо факту перерахування кредитних коштів. При укладенні кредитного договору № 4485661 від 30.05.2021, безпосередньо самою ОСОБА_1 було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за Кредитним договором: № НОМЕР_8 . Звертає увагу суду, що Позивачу невідомий номер картки, як і Первісному кредитору. Повний номер картки вводиться Позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Звертає увагу суду, що станом на дату перерахування коштів – 30.05.2021, ТОВ «МІЛОАН» була зареєстрованою у належному порядку фінансовою компанією, що надає фінансові послуги. Таким чином, як небанківська установа ТОВ «МІЛОАН» звернулося до платіжної установи, яка має відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача. Отже, в обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів Позичальнику, які складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, та платіжне доручення про перерахування на картку № НОМЕР_8 , зазначену Відповідачем при укладенні кредитного договору. З витребуваної судом у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_9 . Разом з цим, АТ "АКЦЕНТ - БАНК") надано суду виписку по особовому рахунку банківської картки № НОМЕР_9 за період з з 30.05.2021 по 30.062021, з якої убачається, що 30.05.2021 на вказаний рахунок було зараховано 10 000,00 грн. Отже, грошові кошти були перераховані на платіжну картку, яка зазначена у договорі № 4485661 від 30.05.2021. Сторона Відповідача не була позбавлена можливості надати виписку з власного особистого рахунку до суду апеляційної інстанцій, що одночасно заперечувала б факт отримання будь-яких кредитних коштів, не був позбавлений права звернутися з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду. Оскільки кредит вчасно не повернуто, за умовами п. 2.2.3. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів. Таким чином, заборгованість Позичальника за Кредитним договором № 4485661 від 30.05.2021, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації) складає 27 600,00 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить – 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками становить – 16 600,00 грн., заборгованість за комісією становить – 1 000,00 грн. Щодо правничої допомоги Позивача у суді першої інстанції. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката підлягають до задоволення. Позивач подає до суду апеляційної інстанції орієнтовний розрахунок судових витрат, які були понесені та які очікується понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, загальна сума яких складає 4 000,00 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були надані докази того, що вона повернула кредитні кошти позичальнику або його правонаступнику в повному обсязі, а також не було надано відповідного контрозрахунку заборгованості. Також вказаний кредитний договір сторонами у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, отже вважав позовні вимоги обгрнутованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4485661, відповідно до п.п.1.1.-1.7. якого, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 30.05.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.06.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5500,00 грн. в грошовому виразі та 19,130.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15500,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.

Пунктом 2.3.1.1. договору передбачено порядок пролонгації на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.uaза посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження днів: 3, 7, 15, максимальний розмір комісії, відсоток поточного залишку кредиту 3.00, 5.00, 10.00. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно з п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Розділом 6 Договору №4485661 від 30.05.2021 передбачено порядок його укладання.

Згідно з пунктом 6.1. договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до п. 2.4.2 договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору.

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Відповідно до п. 6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронними повідомленнями (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, який використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він, зокрема, ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору)

ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачеві обумовлену суму кредитних коштів, що підтверджується платіжним дорученням №47528014 від 30 травня 2021 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 26.03.2025 до суду надійшла відповідь АТ «Акцент Банк», з якої вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 30.05.2021 о 17:02:04 було зараховано кошти в сумі 10000,00 грн.

13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плту на умовах, визнчених цим договором. Відтак, до ТОВ "Діджи Фінанс" відповідно до Договору факторингу №07Т перейшло право за Договором №4485661 від 30 травня 2021року, що укладено між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, допустивши прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача за договором №4485661 від 30 травня 2021 року, за період 13 вересня 2021 року по 20 лютого 2024 року становить 2760,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 16600,00 грн. та заборгованості за комісєю - 1000,00 грн. Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Щодо доведеності укладання кредитного договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третястатті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №3524489 від 7.05.2021 укладено відповідачем шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з позовом позивачем подано кредитний договір № 3524489 від 7.05.2021, укладений в електронній формі /а. с. 17-24/.

Відповідно до абз. 1-2 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У постанові Верховного Суду від 29.02.2021 по справі № 922/51/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах : оригінал, електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом, паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Судом встановлено, що 30 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 4485661.

На підставі пункту 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 10000 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 30.05.2021 року.

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.06.2021 року.

Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору комісія за надання кредиту 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 4500 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Аналогічна інформація міститься в анкеті-заяві на кредит № 4485661 від 30.05.2021 року, де, серед іншого, також вказані надані позичальником контактні особи, згоди, процес оформлення та розгляду заяви № 4485661, прийняті рішення по заяві та погоджені умови кредитування.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем не був би укладений.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги з приводу того, що кредитний договір ОСОБА_1 не укладався та кредитних коштів вона не отримувала.

На переконання апеляційного суду доданими до позову документами, зокрема, копією електронного кредитного договору, анкетою-заявою на кредит, підтверджуються існування між сторонами кредитних відносин.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків тощо) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій позичальниця не зверталася.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_8 належить ОСОБА_1 .

Крім того, згідно з відповідю № 20.1.0.0.0/7-20250317/0528 від 19.03.2025, що була надана АТ «АКЦЕНТ БАНК» на виконання вимог ухвали, вбачається, що станом на 30.05.2021 у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було відкрито такі рахунки: · № НОМЕР_10 (картка № НОМЕР_9 ); · № НОМЕР_11 (картка № НОМЕР_12 )

З наданої АТ «Акцент Банк» виписки по картці вбачається, що 30.05.2021 о 17:02 год. на карту № НОМЕР_9 було проведено операцію по перерахування коштів з призначенням платежу: «Отримання переказу коштів на картку АТ “А-БАНК”” у терміналах інших банків № 31001048, ТЕ10148, Fondy|Visa Direct| Visa Direct|UA, 6012, 30/05/2021, № картки: НОМЕР_8 , 10000.00 UAH».

Виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором

Виписка з особового карткового рахунку відповідача свідчить, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач користувався кредитними коштами.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, а позивачем доведено, що відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 100000 грн.

Колегія суддів зазначає, що задля спростування вимог нового кредитора боржник могла надати отриману в банка емітента інформацію щодо неналежності платіжного інструменту з такими ознаками або ж неотримання грошових коштів за кредитним договором, між тим такої інформації відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Щодо відсотків за кредитом, колегія суддів зазначає.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку заборгованості слідує, що відповідачці щоденно нараховувалися проценти за процентною ставкою 1,5% у період з 30.05.2021 по 29.06.2021, а в період з 30.06.2021 до 28.08.2021 за процентною ставкою 5%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.».

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору №4485661 від 30 травня 2021 року встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 30 травня 2021 року, з обов`язком повернення кредитних коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ними до 29 червня 2021 року.

Отже, умовами спірного кредитного договору сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 29.06.2021.

Подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.2 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено 08.07.2021 року проценти у розмірі 200 грн., та 11.07.2021 року проценти у розмірі 100 грн.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

У пункті 2.3. договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. договору.

За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 01.07.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2. договору.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про стягнення відсотків за користування кредиту у межах строку, який був погоджений сторонами у кредитному договорі.

Щодо заборгованості за комісією.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 3000 грн (15% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Таким чином, включення до змісту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1 000,00 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку і про стягнення комісії.

Посилання апелянта на те, що позовна заява подана до суду неповноважною особою колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до позовної заяви були додані документи, які посвідчують повноваження представника Гайової А.С. на представництво позивача ТОВ «Діджи фінанс», якій надано всі процесуальні права та обов`язки визначені для позивача, тому колегія суддів вважає, що представник позивача не мала встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову про стягнення заборгованості від імені ТОВ «Діджи фінанс».

Доводи апеляційної скарги відповідача про недовенесть розміру витрат на правничу допомогу колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн підтверджується Договором № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, Додатковою угодою 002551100707 від 09.02.2024 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, якою розширено предмет договору та доповнено крім того пунктом: "1.2. Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 "; 3) Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АБ "Анастасії Міньковської" від 20.02.2024 року, згідно з яким АБ "Анастасії Міньковської" надано ТОВ "Діджи Фінанс" наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "Діджи Фінанс", загальною вартістю 2250 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, загальною вартістю 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви, загальною вартістю 750 грн.; 4) Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року, складеним між керуючим АБ "Анастасії Міньковської" Міньковською А.В. та директором ТОВ "Діджи Фінанс" Романенком М.Е., з якого встановлено, що сторони підтверджують, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу в суді апеляцінйої інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, укладений між АБ "Анастасії Міньковської" та ТОВ "Діджи Фінанс", детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ "Анастасії Міньковської" від 09.12.2025 року, згідно з яким АБ "Анастасії Міньковської" надано ТОВ "Діджи Фінанс" наступні послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики, загальною вартістю 500 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту ентересів ТОВ «Діджи Фінанс», загальною вартістю 1000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу, загальною вартістю 2500 грн., разом 4 000 грн.

З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих ТОВ «Діджи Фінанс» юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи виходячи з критеріїв реальності та розумності, суд апеляційної інстанції вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення і відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку, що сплачені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 а користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на праову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова