Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №643/4428/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/4428/25

провадження № 22-ц/818/1251/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року, постановлене суддею Тимош О.М.,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року позивач АТ «Акцент-Банк» в особі свого представника Шкапенка О. В., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 у сумі 54 094,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.07.2020 ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ15510978049 про надання кредиту у сумі 56 000,00 грн строком на 40 місяців до 12.11.2023 зі сплатою процентів у сумі 50,00 щорічно.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору.

У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то відповідач (підписавши Анкету-Заяві про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9 УіПу: Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т. д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку у випадку встановлення мобільного додатку для телефону, номер якого передавався Клієнтом Банку при його ідентифікації і статусу "on-line" в мобільному додатку, авторизація за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля: поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в POS-терміналах; інші засоби комунікації.

При цьому, в даних Умовах та правилах умови комунікації Банку з Клієнтом за допомогою SMS-повідомлень, SMS-паролів, SMS-підтверджень означають, в тому числі використання повідомлень у додатку.

Станом на 19.03.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 54 094,40 грн, з яких: 34 223,73 грн – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 19 870,67 грн – заборгованість за процентами.

Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом за кредитним договором №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 в сумі 52 938,37 грн, з яких: 34 223,73 грн – заборгованість за наданим кредитом, 18 714,64 грн – заборгованість за процентами.

В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020, а саме процентів в сумі 1156,03 грн – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 2370,63 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, позовну заяву банку залишити без розгляду.

Зазначає, що заочне рішення не було скасовано судом, а справу не призначено до розгляду в загальному порядку, вона була позбавлена можливості подати клопотання про витребування оригіналів документів у суді першої інстанції, отже просить витребувати оригінали таких документів: анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, справжність якої викликає сумніви; та паспорт споживчого кредиту, який начебто був підписаний відповідачем. Посилаючись на ч., 6 ст. 95 ЦПК України зазначила, що оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази отримання нею судових документів, а оригінали спірних письмових доказів не були надані судом або позивачем, існують обґрунтовані підстави для сумнівів у достовірності наданих копій. Щодо наданого розрахунку заборгованості чітко вбачається, що вона здійснювала щомісячні платежі за кредитом у встановлені строки, не допускаючи порушень умов щодо його погашення, отже вважає, що банком безпідставно були нараховані відсотки. Більше того, з поданого позивачем розрахунку підтверджується, що нею фактично сплачено грошові кошти у розмірі 56 753,38 грн., тобто більше ніж тіло кредиту заявлений банком. Вказує, що паспорт споживчого кредиту вона не підписувала, ознайомлена з його умовами не була та, відповідно, жодної згоди на нарахування відсотків не надавала. Наголошує, що доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки банком правильності введення коду направленого банком на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету банку, до суду не надано. Зазначення у тексті договору особистих даних (прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса його проживання та ІНН) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. Тобто, відсутній одноразовий ідентифікатор, а отже відповідач не підписувала цей паспорт споживчого кредиту. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та користування кредитними коштами у розмірі 50 %, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом існування заборгованості за договором кредит, оскільки наведені у цьому розрахунки не підтверджені позивачем належними і допустимим письмовими доказами, що підтверджують реальне здійснення банківських операції, без його узгодження з іншою стороною цей розрахунок є одностороннім документом. Вказує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в електронному вигляді. Натомість меморіальний ордер підтверджує протилежне, шо позивач видав кошти через касу банку. Наголошує, що нарахування відсотків у період воєнного стану, у тому числі зарахування їх до тіла кредиту є неправомірною у відповідності до чинною законодавства України.

Представник банку надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 23.09.2019 р. в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку. В подальшому, перебуваючи клієнтом Банку Відповідач скористався додатковою послугою Банку - “Швидка готівка”. Відповідно до умов даної послуги, Відповідач з допомогою сервісу “А24” уклав в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір № ABH0CT15510978049 від 13 липня 2020 року на суму в розмірі 56 000, 00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% на рік. Договір (Заява) про надання послуги “Швидка готівка” № ABH0CT15510978049 від 13.07.2020 року (в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка) підписана Відповідачем електронним підписом, за ідентифікатором направленому на номер телефону зазначеному Відповідачем в Анкеті-заяві. Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Вказує, що на підтвердження перерахування Відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі значенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована Відповідачу, тому доводи Відповідача що таких доказів не надано є безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував своїх зобов`язань, також відповідачем підписана Заява клієнта №АВН0СТ15510978049, в якій зазначено строк кредиту 36 місяці (п.5). Отже, проценти за користування кредитними коштами можуть нараховуватися банком до 12.07.2023 включно. Пролонгація договору його умовами не передбачена.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2019 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с.9).

Відповідачем ОСОБА_1 13.07.2020 підписано Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с.9 зворот-10).

13.07.2020 ОСОБА_1 підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ15510978049 простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с.10 зворот). Вказана заява містить зазначення основних умов кредитування, зокрема тип та вид кредиту, мету отримання кредиту, суму кредиту 56 000,00 грн, строк кредитування 36 місяців, процентну ставку у розмірі 50,00% на рік, розмір щомісячного платежу 3053,38 грн, порядок погашення кредиту.

Крім того, відповідач підписавши Заяву клієнта №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

13.07.2020 ОСОБА_1 підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит шляхом простого електронного підпису за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с.11).

З виписки за договором №АВН0СТ15510978049 за період 13.07.2020-18.03.2025, вбачається рух коштів, якими користувалася відповідач, заборгованість станом на 18.03.2025 – 54 094,40 грн (а.с.13 зворот-15).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , згідно з яким заборгованість станом на 28.02.2025 складає 54 094,40 грн, з яких: 34 223,73 грн – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 19 870,67 грн – заборгованість за процентами (а.с.11 зворот-12).

Також позивачем надано меморіальний ордер №TR.14680238.16337.1492 від 13.07.2020, відповідно до якого відповідачу було видано кредит за договором №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 у сумі 56 000,00 грн (а.с.13).

За правилами ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1ст.638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правилами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У статті 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг".

АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої позовні вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23.09.2019 року; заявою клієнта № АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 року, паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка», таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, випискою по картці, розрахунком заборгованості за договором.

Як вбачається з матеріалів справи Анкета-заява від 23.09.2019, підписана власноруч ОСОБА_1 та представником банку.

Отже, позивачем доведено факт укладення між банком та відповідачем договору кредиту від 23.09.2019 року, доказів того, що вказаний договір підписаний не відповідачем остання не надала, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не заявляла.

Між тим, процентна ставка за користування кредитними коштами у анкеті-заяві від 23.09.2019 року не зазначена.

Позивач, як на підставу стягнення заборгованості за відсотками посилався на заяву клієнта № АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 року, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року зазначено, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у заяві клієнта № АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 року, паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», як доказ підпису відповідача, зазначено: «… 13.07.2020 10.17 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг», що суперечить визначенню електронного цифрового підпису, регламентованому п.6, п.12 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, матеріали справи не містять доказів, що позивач надсилав або ж відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, пройшов ідентифікацію особи та здійснив електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, так і факту отримання цього одноразового ідентифікатора.

Отже, колегія суддів вважає, що вказане не свідчить про погодження сторонами в належній формі відсоткової ставки за користування кредитними коштами саме у розмірі 50% на рік, як зазначено позивачем у позові.

Крім того, ознайомлення позичальника з паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є лише інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону, і не є доказом додержання сторонами встановленої законом обов`язкової письмової форми кредитного договору. Вказане відповідає актуальній судовій практиці та правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної Палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, на яку вірно послався суд першої інстанції.

Таким чином всупереч визначеного у ст. ст.12,81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що сторони у справі дійшли згоди про укаладення кредитного договру на зазначених у позові умовах.

Отже, колегія суддів вважає, що договірні відносини за Договором кредиту є підтвердженими лише щодо фактичного використання відповідачем кредиту, але щодо відсотків погодження у письмовій формі між сторонами не відбулось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягає лише тіло кредиту. Разом з тим, з виписки по рахунку вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.

З виписки по рахунку вбачається, що позивачем неправомірно списано з відповідача відсотки у сумі 32 157,11 грн., отже враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2076,62 грн.

Стосовно доводів апелянта про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом існування заборгованості за договором кредиту, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження позовних вимог також надано розрахунок заборгованості та виписку по картці.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19).

Таким чином, виписка з карткового рахунку, додана до позовної заяви, є належним та допустимим доказом, що підтверджує видачу кредиту, розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, часткового повернення отриманих коштів у кредит.

Також позивачем надано до позовної заяви меморіальний ордер №TR.14680238.16337.1492 від 13.07.2020 року, який також підтверджує факт видачі кредитних коштів відповідачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє клопотання про витребування оригіналу анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, справжність якої викликає сумніви; та паспорт споживчого кредиту, який начебто був підписаний відповідачем, між тим колегія суддів залишає без задоволення таке клопотання, виходячи з наступного.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частини 1 - 3 статті 100 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 ГПК України)».

Зазначені висновки підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23).

У справі, що переглядається, банком разом з позовною заявою, поданою через «Електронний суд», що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, надано як докази копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 23.09.2019 року, Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» від 13.07.2020 року, Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ15510978049 від 13.07.2020 року, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Обґрунтованих підстав для сумнівів у їх дійсності та відповідності паперових копій оригіналам відповідачем не наведено, отже підстав вважати подані позивачем докази неналежними або недопустимими не вбачається.

Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20, провадження № 61-7018св21.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги АТ «Акцент- Банк» та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 23.09.2019 року в розмірі 2076,62 грн.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (3,8 %), з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 92,05 грн. Крім того, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3420,81 грн.

Шляхом взаємозаліку з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,76 грн.

Керуючись ст.ст.367,368, .374, 75,381,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року змінити в частині суми стягнення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 2076,62 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3328,76 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований