Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №341/903/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/903/26

Провадження № 22-ц/4808/1650/26

Головуючий у 1 інстанції ОСТРОВСЬКА Н. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Василишин Л.В., Луганської В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду, постановлену головуючою суддею Островською Н.І. 25 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

У червні 2026 року відповідач подав до суду заяву, в якій просив надати час на примирення сторін, оскільки у них є дитина.

Ухвалою Галицького районного суду від 25 червня 2026 року клопотання відповідача про надання строку для примирення подружжю у цивільній справі № 341/903/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Надано подружжю строк для примирення протягом трьох місяців. Провадження у цивільній справі № 341/903/26 зупинено.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував встановлений вироком суду факт домашнього насильства та безпідставно надав сторонам строк для примирення, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи.

Вказує, що 25 червня 2026 року відповідач подав заяву про надання строку для примирення, посилаючись лише на наявність у сторін спільної дитини. Позивачка до цього подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій наполягала на розірванні шлюбу та зазначила, що примирення неможливе, а подальше спільне життя суперечить її інтересам. Копію заяви відповідача їй не було надіслано, унаслідок чого вона була позбавлена можливості подати заперечення та звернути увагу суду на законодавчу заборону застосування заходів примирення у випадках домашнього насильства, що суперечить принципу змагальності та правам учасника справи, передбаченим статтею 43 ЦПК України.

Зазначає, що у матеріалах справи міститься вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року у справі №341/1720/22, який набрав законної сили, яким відповідача визнано винним за частиною першою статті 125 КК України у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень своїй дружині. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» такі дії є фізичним домашнім насильством. Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України цей вирок є обов`язковим для суду в частині встановлення факту вчинення таких дій та особи, яка їх вчинила.

Апелянт з посиланням на ст. 111 СК України вважає, що за наявності встановленого факту домашнього насильства суд не мав правових підстав ані надавати сторонам строк для примирення, ані зупиняти провадження у справі. Посилання суду на інтереси малолітньої дитини не усуває встановленої законом заборони.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не застосував частину другу статті 111 СК України, не врахував преюдиційно встановлений вироком факт домашнього насильства, неправильно застосував положення статей 240 та 251 ЦПК України, не надав оцінки категоричній позиції позивачки щодо неможливості примирення та позбавив її можливості висловити заперечення щодо клопотання відповідача.

Просить оскаржену ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подав. Судом у виконання вимог статті 361 ЦПК надсилались ухвала про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги. Однак судове повідомлення було повернуте за відсутністю адресата за місцем проживання. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Отже є правові підстави для розгляду справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про надання подружжю строку для примирення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою збереження сім`ї та з урахуванням інтересів малолітньої дитини сторонам слід надати можливість для примирення. Оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б виключали надання такого строку, суд задовольнив відповідне клопотання та зупинив провадження у справі.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

За приписами частини другої статті 111 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.

Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 4 місяці, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд повинен був вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін та з`ясувати думку іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 08 березня 2023 року у справі №127/16963/22-ц (провадження № 61-203св23).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відсутні відомості навіть про направлення заяви про зупинення провадження позивачці. Отже, позиція позивачки не була з`ясована судом при вирішення питання про надання строку на примирення та зупинення провадження.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що згідно з вироком Галицького районного суду від 06 березня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 10-12).

Отже, в силу приписів частини другої статті 111 СК України суд припустився помилки надавши сторонам строк на примирення.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність надання сторонам тримісячного строку для примирення є недостатньо обґрунтованим. В оскаржуваній ухвалі суд не навів конкретних обставин, які свідчили б про реальну можливість примирення подружжя, не обґрунтував необхідність саме такого строку та не оцінив доцільність і ефективність цього заходу з урахуванням обставин справи. Водночас суд залишив поза увагою факт вчинення відповідачем насильницьких дій щодо позивачки, встановлений вироком суду, який набрав законної сили, хоча ця обставина має істотне значення для вирішення питання щодо можливості застосування заходів примирення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду від 25 червня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Луганська

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.