Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №171/272/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1443/26 Справа № 171/272/26 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю потерпілої ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 12 січня 2026 року о 12:00 годині ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні квартири своєї дружини ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , на фоні ревнощів, усвідомлюючи свої дії, пошкодив спільне майно, яким користувались останні та яке знаходилось в даній квартирі, а саме порізав лінолеум на кухні та частково пошкодив люстру, чим вчинив економічне насильство в сім`ї, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП..

Постановою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, без направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 865117 від 30 січня 2026 року не є належним доказом його винуватості, оскільки, на його думку, поліцейським до протоколу внесено недостовірні відомості щодо вчинення ним економічного насильства. Звертає увагу, що у фабулі протоколу не зазначено про заподіяння внаслідок його дій шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, тоді як така ознака, на думку апелянта, є обов`язковою для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції не надав зазначеній обставині належної правової оцінки та фактично не мав права самостійно доповнювати викладену у протоколі фабулу правопорушення. На підтвердження цих доводів посилається на практику Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії». Також апелянт стверджує, що первинні письмові пояснення щодо обставин конфлікту із дружиною були надані ним під психологічним тиском працівників поліції, які, за його твердженням, схиляли його до самообмови. Крім того, зазначає, що під час оформлення матеріалів справи йому не були належним чином роз`яснені процесуальні права, зокрема право знайомитися з матеріалами справи, подавати докази і клопотання та користуватися правовою допомогою адвоката. Окремо ОСОБА_2 не погоджується зі стягненням із нього судового збору в розмірі 665,60 грн. Зазначає, що перебуває на військовій службі та має статус учасника бойових дій, у зв`язку із чим вважає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір із нього стягнуто безпідставно. Крім того, апелянт вказує, що рапорт працівника поліції не може сам по собі бути належним доказом його винуватості, посилаючись у цій частині на постанову Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а. На думку ОСОБА_2 , матеріали справи не містять належної та достатньої сукупності доказів учинення ним домашнього насильства. Зазначає, що фактичні обставини події підтверджуються переважно поясненнями його дружини ОСОБА_1 , яку він вважає заінтересованою особою, тоді як інших об`єктивних доказів, які б беззаперечно підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи, на його переконання, не містять. Посилаючись на презумпцію невинуватості та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом, апелянт вважає, що наявні у справі докази є недостатніми для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився. До початку судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не надано.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілої, яка заперечувала проти скасування постанови, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погроз, образ чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної норми, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, недостатнім є саме по собі встановлення факту вчинення особою певних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є також настання внаслідок таких дій наслідків у виді фактично завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

При цьому законодавець пов`язує адміністративну відповідальність саме з тим, що така шкода була завдана, а тому її наявність, характер та причинний зв`язок із діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мають бути встановлені на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, серед іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Отже, саме протоколом про адміністративне правопорушення визначаються фактичні межі висунутого особі адміністративного обвинувачення, у межах якого особа повинна мати реальну можливість знати, які конкретно дії та їх наслідки їй інкримінуються, і відповідно будувати свій захист.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №865117 від 30 січня 2026 року, ОСОБА_2 поставлено у вину те, що 12 січня 2026 року о 12 годині 00 хвилин він, перебуваючи у квартирі своєї дружини ОСОБА_1 , на ґрунті ревнощів пошкодив спільне майно, а саме порізав лінолеум на кухні та частково пошкодив люстру, чим вчинив економічне насильство.

Разом із тим протокол не містить відомостей про те, що внаслідок зазначених дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 була завдана будь-яка шкода її фізичному або психічному здоров`ю, не зазначено характеру такої шкоди та не наведено будь-яких обставин, які б характеризували відповідний наслідок інкримінованих дій.

Отже, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не містить однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Сам по собі факт пошкодження майна, навіть якщо він мав місце, без установлення передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наслідку у вигляді фактично завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої не є достатнім для висновку про наявність у діях особи складу саме цього адміністративного правопорушення.

Зазначеної обставини не врахував і суд першої інстанції.

Так, в оскаржуваній постанові суд правильно навів диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у тому числі її положення про завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, однак при встановленні фактичних обставин справи обмежився висновком про те, що ОСОБА_2 порізав лінолеум на кухні та частково пошкодив люстру, після чого визнав такі дії економічним насильством.

При цьому суд першої інстанції не встановив факту заподіяння ОСОБА_1 шкоди фізичному або психічному здоров`ю, не зазначив, у чому саме така шкода полягала, яким чином вона проявилася та якими доказами підтверджується причинний зв`язок між діями ОСОБА_2 і відповідним наслідком.

Наведений у постанові перелік доказів протокол про адміністративне правопорушення, заява ОСОБА_1 , її письмові пояснення та письмові пояснення ОСОБА_2 без встановлення і належного обґрунтування зазначеної обов`язкової ознаки складу правопорушення не давав суду першої інстанції підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 повного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Апеляційний суд також позбавлений можливості усунути цей недолік шляхом самостійного доповнення викладеної у протоколі фабули адміністративного правопорушення відомостями про заподіяння потерпілій шкоди фізичному або психічному здоров`ю та подальшого пошуку доказів на підтвердження такої обставини.

Такі дії фактично означали б формулювання судом нового або доповнення існуючого адміністративного обвинувачення обставинами, які органом, уповноваженим на складання протоколу, ОСОБА_2 не ставилися у вину, що є несумісним із функцією неупередженого судового розгляду та порушувало б право особи бути детально поінформованою про характер і причини висунутого проти неї обвинувачення та мати достатні можливості для підготовки свого захисту.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04, рішення від 30 травня 2013 року, Європейський суд з прав людини звернув увагу на неприпустимість ситуації, коли за відсутності сторони обвинувачення суд фактично бере на себе функцію формулювання фактичних обставин обвинувачення. Суд також зазначив, що ситуація була погіршена тим, що апеляційний суд самостійно переглянув та доповнив опис фактичних обставин правопорушення, і дійшов висновку про порушення гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не вправі замість органу, який склав протокол, визначати, яка саме шкода фізичному або психічному здоров`ю була нібито завдана ОСОБА_1 , доповнювати цією обставиною зміст адміністративного обвинувачення та самостійно обґрунтовувати її наявними у справі доказами.

За таких обставин фактичні обставини, викладені у протоколі серії ВАД №865117 від 30 січня 2026 року, навіть у разі їх підтвердження, не охоплюють усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять відомостей про настання обов`язкового наслідку у виді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Тому висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не ґрунтується на належним чином сформульованому адміністративному обвинуваченні та не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

З огляду на встановлену відсутність у сформульованому щодо ОСОБА_2 адміністративному обвинуваченні обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин інші доводи апеляційної скарги щодо доказового значення рапорту працівника поліції, порядку отримання письмових пояснень ОСОБА_2 , достатності пояснень потерпілої, а також наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору не впливають на наведений висновок апеляційного суду та не потребують окремої оцінки, оскільки постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню в повному обсязі із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_2 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя