Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №201/6039/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5303/26 Справа № 201/6039/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів (суддя першої інстанції Демидова С.О., повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 року),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Соборного районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів, в якому просив:

Зменшити розмір аліментів встановлений Вільногірським міським судом Дніпропетровської області від 05 березня 2021 по справі 174/795/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини щомісячного доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини щомісячного доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня прийняття рішення по справі року і до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів встановлений судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2024 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів встановлений Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по справі 204/6583/24 від 06 листопада 2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 (25%) частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 8 липня 2024 року і до досягнення дитиною трьох річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 липня 2024 року і до досягнення дитиною трьох річного віку.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 10 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. а також без належного з`ясування обставин справи.

Скарга мотивована тим, що суд при ухваленні рішення не дослідив фактичний дохід позивача, не оцінив жодних доказів зменшення заробітку, витрат чи утриманців, натомість зробив припущення про «складність утримання трьох осіб».

Суд першої інстанції, також, фактично поставив у гірше становище неповнолітнього сина, який проживає з матір`ю, без оцінки потреб дитини та рівня її забезпечення.

Розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні без участі відповідача, хоча ОСОБА_1 належно подала відзив на позовну заяву, у якому обґрунтовано зазначала відсутність будь-яких доказів істотного погіршення матеріального стану позивача. У відзиві детально викладено заперечення щодо доводів позову та звернуто увагу суду на відсутність належних і допустимих доказів.

ОСОБА_1 , просила рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 10 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголосив на тому, що на день подачі позову із ОСОБА_2 стягуються аліменти в загальному розмірі 75% частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Такі відрахування слід вважати надмірними, такими що порушують право заявника на отримання заробітної плати, інших доходів, і гідний рівень життя. Приписи ЗУ «Про виконавче провадження» не тільки забезпечують реальне виконання судового рішення, а і в певній мірі захищають права боржника від надмірного втручання.

ОСОБА_7 , просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Від відповідачки ОСОБА_3 , відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги просила задовольнити її у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Сторони у судове засідання не з`явилась про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги стосовно порушенням судом процесуального права щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив зменшити розмір аліментів, бо після ухвалення рішення про їхнє стягнення у нього народилась донька, він утримує її та теперішню дружину

Для цілей ЦПК України малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини першої та частина друга статті 274 ЦПК України).

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

12 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та роз`яснено відповідачу право на подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного провадження 10 жовтня 2025 року Соборним районним судом м. Дніпра було ухвалено вищевказане рішення.

Спір про зменшення розміру аліментів виник із сімейних правовідносин. У визначеному в пункті 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України переліку винятків з категорії спорів, що виникають із сімейних відносин, які можна розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, немає спору саме про зменшення розміру аліментів. Тому суд не міг розглянути цей спір у такому порядку.

Оскільки, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, яка не підлягала розгляду у такому порядку чим порушив норми процесуального права, що є обов`язковою умовою для скасування рішення із ухваленням нового по суті позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області (а.с. 87).

05 березня 2021 року рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області ЄУН 174/795/20 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини щомісячного доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на її утримання, як дружини, у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду, тобто з 08 грудня 2020 року і до досягнення дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років. (а.с. 93-98).

29 квітня 2022 року між позивачем та ОСОБА_8 , було укладено шлюб, актовий запис №526, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі. (а.с.86)

ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дитина – донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 травня 2023 року. Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 наразі не розірвано. (а.с.88).

Жовтневим районним судом м. Дніпра по справі 201/8165/24 було видано судовий наказ від 10 липня 2024 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 (25%) частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Так згідно судового наказу із ОСОБА_2 стягується 1/4 (25%) частини його заробітку (доходу) щомісячно. (а.с.83-85).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі 204/6583/24 від 06 листопада 2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини утримання у розмірі 1/4 (25%) частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 липня 2024 року і до досягнення дитиною трьох річного віку. (а.с.89-92).

Так на день подачі цього позову із ОСОБА_2 стягуються аліменти в загальному розмірі (75%) частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, конструкція зазначеної статті 192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно зі ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну розміру аліментів, позивач посилався на ту обставину, що на день подачі цього позову із ОСОБА_2 стягуються аліменти в загальному розмірі (75%) частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що впливає на його майновий стан.

Частина 2 статі 182 СК України встановлює, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров`я та інтереси дітей, матеріальне становище позивача, зваживши на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку всіх дітей, суд доходить до висновку про існування підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач фактично утримує трьох осіб, а аліменти в загальному розмірі складають (75%) зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_2 , наголошував на тому, що на даний час на підставі рішення суду у справі №174/795/20 з нього стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі частини доходу, однак після ухвалення рішення Вільногірським міським судом Дніпропетровської області від 05 березня 2021року у нього змінився сімейний та матеріальний стан, а саме від другого шлюбу з ОСОБА_9 , у нього народилась донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 на яку також стягуються аліменти у розмірі частини його доходу на підставі судового наказу виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 10 липня 2024 року.

Крім того, як вказував позивач, а також встановлено матеріалами справи, що на утримання другої дружини ОСОБА_3 , до досягнення дитиною трьох річного віку, також стягуються аліменти у розмірі частини його доходу на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року у справі №204/6583/24.

Враховуючи викладене, апеляційний суд з урахуванням досліджених доказів у справі, встановлених обставин та визнанням ОСОБА_3 позову, вважає, що майновий стан позивача змінився у зв`язку із народженням другої дитини та стягненням на її користь та на корить її матері аліментів, а тому позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів підлягає задоволенню.

Доводи скарги стосовно відсутності доказів погіршення матеріального стану позивача, апеляційний суд не враховує, оскільки встановлено, що у останнього змінився сімейний стан, що також є підставою вважати щодо його зміну у майновому стані, що є підставою для зменшення аліментів.

За таких обставин, оскільки, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування із ухваленням нового рішення по суті позовних вимог та задоволення позовної заяви ОСОБА_2 у повному обсязі.

Керуючись статтями 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 10 жовтня 2025 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів задовольнити.

Зменшити розмір аліментів встановлений Вільногірським міським судом Дніпропетровської області від 05 березня 2021 по справі 174/795/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини щомісячного доходу відповідача, та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини щомісячного доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів встановлений судовим наказом Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2024 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів встановлений Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська по справі 204/6583/24 від 06 листопада 2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трьох річного віку та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дружини ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної силидо досягнення дитиною трьох річного віку.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 вересня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида