Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №334/1959/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.09.2026 Справа № 334/1959/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/1959/26 Пр. № 22-ц/807/1713/26 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (надалі – ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-8), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №351711833 від 09.04.2021 року станом на 20.02.2026 року в розмірі 46015,70 грн., яка складається з наступного: 25300,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 20715,70 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 00,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), від сплати якої відповідач у добровільному порядку на корить позивача ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Філіпову І.М. (т.с. 1 а.с. 102). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 111) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 149) витребувано у АТ «Приватбанк»: інформацію щодо належності ОСОБА_1 , платіжна картка 4149-43XX-XXXX-8721; виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Приватбанк», ОСОБА_1 за період з 09.04.2021 року по 14.04.2021 року; інформацію, чи є номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону ОСОБА_1 .

На виконання вищезазначеної ухвали Банком надано відповідь (т.с. 1 а.с.154-156).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року (т.с. 1 а.с. 160-164) позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість кредитним договором №351711833 від 09.04.2021 року у розмірі 46015,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с.176-193) просила відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції; рішення суду першої інстанціїскасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: перевірити правильність розрахунку заборгованості, застосувати правові висновки Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування, виключити неправомірно нараховані проценти, визначити розмір заборгованості лише на підставі наявних та допустимих доказів; скасувати стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. як необґрунтованих та неспівмірних із фактично виконаною роботою; долучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді апеляційної скарги письмові пояснення щодо заперечення факту укладення електронного кредитного договору та відсутності її особистого волевиявлення на його укладення.

В автоматизованому порядку 19.06.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с. 1 а.с. 198). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 199) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 30.06.2026 року (т.с. 1 а.с. 202-204). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с. 1 а.с.203-204), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (т.с. 1 а.с.206-209). Ухвалою апеляційного суду у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10.07.2026 року (т.с. 1 а.с. 210), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с. 1 а.с.211). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 46015,70 грн. (т.с. 1 а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 1 а.с. 216-252).

Відповідач подала апеляційному суду заперечення (відповідь на відзив) позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 1-9).

Позивач подав апеляційному суду додаткові пояснення у цій справі (т.с. 2 а.с. 10-31).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Суддя - доповідача перебувала у відпустці у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – тс. 1 а.с. 215).

В автоматизованому порядку 08.09.2026 року замінено суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (ч. 2 а.с. 32-33).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 09.04.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №351711833. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.30-32).

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 25300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства.

Кредит надається строком на 70 днів (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним («Дисконтна процентна ставка»).

В п. 1.5. кредитного зазначено, що на умовах викладених в п. 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним («Базова процентна ставка»).

Умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовується за умови що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 1.6.1 договору, загальні витрати за договором складають 13032,88 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 38332,88 грн.

Повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз на два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору, невід`ємною частиною договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текс яких розміщено на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.

Відповідно до копії платіжного доручення від 09.04.2021 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав грошові кошти відповідачу у розмірі 25300,00 грн., призначення платежу: переказ коштів згідно договору №351711833 від 09.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 . Безготівкове зарахування Мoneyveo SFD Visa Transfer (а.с.9).

Також, також позивачем надано копію споживчого кредиту, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Згідно із відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 30.04.2026 року, в банку на ім`я відповідача була випущена платіжна карта НОМЕР_5 , за нею закріплений фінансовий номер НОМЕР_2 . Відповідно до наданої банком виписки по вказаному рахунку за період з 09.04.2024 по 14.04.2021 року, вбачається, що 09.04.2021 року ОСОБА_1 отримала переказ коштів у розмірі 25300,00 грн. На момент зарахування коштів, на рахунку баланс складав 1076,08 грн. (а.с.154-155).

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів від 09.04.2021 року, відповідачем було зазначено наступні персональні дані: прізвище, ім`я, по батькові, фінансовий номер телефону, електронна адреса, дата народження, паспортні дані, РНОКПП, адреса реєстрації місця проживання, номер картки (а.с.19). Вказані персональні дані відповідають інформації наданій АТ КБ «Приватбанк», а також витягу з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.109, 154).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 25300,00 грн. від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відповідно до умов кредитного договору.

Твердження відповідача щодо відсутності доказів укладення особисто нею договору є необґрунтованими, а тим більше твердження щодо доступу до телефону та банківської картки її покійним чоловіком, оскільки відповідач мала вживати належні заходи щодо захисту своїх персональних даних та контролю за власним телефоном та банківським рахунком. Крім того, відповідно до виписки по рахунку АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що отримані грошові кошти у розмірі 25300,00 грн. відповідачем були витрачені протягом 09-10 квітня 2021 року (а.с.155).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 (а.с.75-78).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яким внесли зміни до п. 8.1 договору – продовжили строк дії договору до 31.12.2020 року (а.с.80 зворот).

31.12.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, кою сторони дійшли згоди щодо викладення тексту договору в новій редакції. Відповідно до п. 2.1 договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 договору наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги (а.с.81-84).

31.12.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 року (а.с.86).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2023 року (а.с.86 зворот).

31.12.2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.87).

Таким чином, момент переходу права вимоги до боржника за кредитним договором відповідно до укладеного договору факторингу пов`язаний саме з підписанням відповідного Реєстру прав вимоги, а не з датою договору факторингу.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №140 від 29.06.2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» набув права вимоги до відповідача за договором №351711833 від 09.04.2021 року, сума загальної заборгованості 46015,70 грн., з яких заборгованість по основному боргу 25300,00 грн, заборгованість за відсотками 20715,70 грн. (а.с.73-74).

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 (а.с.66-68).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно із додатковою угодою №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», сторони домовилися продовжити дію договору до 31.12.2022 року включно (а.с.70 зворот).

Відповідно до додаткової угоди №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», сторони домовилися продовжити дію договору до 30.12.2024 року включно (а.с.71).

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року, ТОВ «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача за договором №351711833 від 09.04.2021 року, сума загальної заборгованості 46015,70 грн., з яких заборгованість по основному боргу 25300,00 грн, заборгованість за відсотками 20715,70 грн. (а.с.64-65).

11.07.2025 року між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.57-60).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання договору факторингу підписали акт прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року, Реєстр боржників від 14.07.2025 року, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №351711833 від 09.04.2021 року, сума загальної заборгованості 46015,70 грн, з яких заборгованість по основному боргу 25300,00 грн., заборгованість за відсотками 20715,70 грн. (а.с.54-56)

Згідно із розрахунком, складеним ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с.47) станом на 18.06.2021 року, сума загальної заборгованості складає 46015,70 грн., з яких заборгованість по основному боргу 25300,00 грн., заборгованість за відсотками 20715,70 грн. Відповідачем 21.06.2021 року було здійснено погашення заборгованості у розмірі 5,00 грн. Відсотки нараховані за період з 09.04.2021 року по 18.06.2021 року, згідно умов кредитного договору, тобто в межах строку дії останнього.

Відповідно до ст.ст.626,628 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з умовами укладених кредитних договорів, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки, передбачені вказаними умовами. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України). За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, у тому числі станом на час постановлення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі та у подальшому до 31 жовтня 2026 року (станом на дату перегляду цієї справи апеляційним судом - ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. У подальшому Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся до 03 вересня 2025 року. Однак, згідно із ЗУ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025 року, який набрав законної сили з 04 вересня 2025 року, останній поновився, так як вказаним законом було виключено п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України. Тому звернення до суду з позовними вимогами є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02.04.2020 року (Постанова Великої Палати Верховного Суду №903/602/24 від 02.07.2025 року).

Позивачем заявлені позовні вимоги за період з 09.04.2021 року по 18.06.2021 року у розмірі 46015,70 грн., тобто судом першої інстанції при вищевикладених встановлених правильно встановлених фактичних обставинах цієї справи не могла бути застосована позовна давність до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов позивача до відповідача у цій справі підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним позивачем за вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 у цій справі. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем не надані.

Також, суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:

- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) – вищезазначених договорів, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані, так, відповідач у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними договорів не подавала та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем апеляційному суду не надано),

- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов`язковими для виконання його сторонами.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, зокрема ухвалою (т.с. 1 а.с. 149) витребував у АТ «Приватбанк»: - інформацію щодо належності ОСОБА_1 , платіжна картка 4149-43XX-XXXX-8721; - виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Приватбанк», ОСОБА_1 за період з 09.04.2021 року по 14.04.2021 року; - інформацію, чи є номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону ОСОБА_1 та досліджував останню у цій справі (т.с. 1 а.с.154-156) тощо.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відповідачем апеляційному суду не надані.

Оскільки, надані відповідачем ОСОБА_1 виключно до її вищезазначеного клопотання про відстрочення їй сплати судового збору за апеляційну скаргу у цій справі з підстав майнового стану (а.с.191), на підтвердження її майнового стану докази (копії а.с. 194-196: відомостей щодо відповідача, як платника податків про її доходи, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, постанови про визнання потерпілого), не належать до такових.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції у тому числі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_1 її право, як боржника у подальшому вже на стадії виконання вищезазначеного рішення суду у цій справі, з ТОВ «ФК «ЕЙС», як стягувачем, чи виконавцем (приватним або державним) у позасудовому чи судовому порядку вирішувати питання, пов`язані зі виконанням цього судового рішення, а саме: зміну чи встановлення іншого порядку виконання судового рішення (відстрочення або розстрочення тощо).

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 08.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І.Салтан Л.Г.