Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №307/3890/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/3890/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.

за участі секретаря - Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квак Вадим Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року (головуюча суддя Шумило Н.Б.) в справі №307/3890/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Узагальнені доводи позовної заяви

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 13.03.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00117.003741194.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 в сумі 236 662,41 грн., з яких: 66 232,63 грн. - заборгованість за основним боргом; 64413,48 грн. - заборгованість за відсотками; 106 016,30 грн. – заборгованість за комісіями.

У позові зазначено, що всі нарахування відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги та здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Вказує, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит. Стверджує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 17.11.2023, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Зазначає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 в сумі 236 662,41 грн., з яких: 66 232,63 грн. - заборгованість за основним боргом; 64413,48 грн. - заборгованість за відсотками; 106 016,30 грн. – заборгованість за комісіями, які просив стягнути відповідача, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення, що оскаржується

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 в розмірі 130 646 (сто тридцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 11 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 80000 грн, погодження сторонами договору відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Визнав встановленим те, що позивач набув право вимоги до позичальника ОСОБА_1 від первісного кредитора на підставі договору факторингу. Суд визнав доведеним невиконання відповідачем умов договору та наявність у позичальника обов`язку повернути кредит та сплати процентів новому кредитору. У частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства про стягнення комісії за кредитним договором суд першої інстанції застосував положення Закону України «Про споживче кредитування» та визнав умови договору щодо сплати комісії за супровід кредиту нікчемними.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Відповідач просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026 в частині задоволення позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін як таке, що відповідає інтересам відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклався на копії доказів позивача, не витребувавши і не дослідивши їх оригінали, оскільки відповідачем заперечувалось достовірність та належність вказаних доказів. Вважає, що суд не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо допустимості доказів.

Посилаючись на ч. 6 ст. 95 ЦПК України, відповідач зазначає, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вважає, що суд першої інстанції не встановив факту фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки позивачем не надано жодного первинного документа, який би підтверджував, що саме ОСОБА_1 отримав кошти за кредитним договором.

Вказує, що суд не перевірив належним чином перехід права вимоги до позивача, оскільки відповідач ставив під сумнів подані позивачем копії договору факторингу, реєстру та інших документів, а тому суд мав перевірити їх оригінали. Проте суд першої інстанції цього не зробив. Суд не встановив, чи містить відповідний реєстр боржників дані саме щодо ОСОБА_1 , чи відповідає такий реєстр оригіналу, чи був він належним чином підписаний сторонами договору факторингу, чи підтверджує він перехід права вимоги саме за тим кредитним договором, який зазначено у позові

Стверджує, що судом не було застосовано правового висновку Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 757/28231/13-ц щодо необхідності дослідження оригіналів документів. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на ч. 6 ст. 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналу договору та додатків до нього, зокрема за ініціативою суду.

В апеляційній скарзі відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал договору факторингу та реєстру боржників/реєстру прав вимоги до нього; оригінал кредитного договору з усіма додатками; оригінал додаткової угоди; оригінал фінансового документа, який підтверджує фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів. У додаткових поясненнях, поданих представником відповідача після надання позивачем оригіналів документів, ОСОБА_2 просив врахувати, що позивачем не надано оригіналу договору факторингу та реєстру боржників, а отже не доведено факт переходу до позивавча права вимоги за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 та відсутні підстави вважати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» правонаступником первісного кредитора - Акціонерного товариства «Ідея Банк».

Позиція позивача

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Просило розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Порядок та межі розгляду справи судом апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності, апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника відповідача – адвоката Квак В.В., який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 13.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00117.003741194, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 80000,00 грн., а позичальник зобов`язався одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами, згідно з умовами договору. Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців, також передбачено процентну ставку. Вказаний договір власноручно підписано ОСОБА_1 13.03.2018 (а.с.4-6 том1)

До позову додано копію Заяви-Анкети (а.с.13 том1), Заяви-приєднання №Z06.00117.003741194 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису клієнта ОСОБА_1 від 13.03.2018 (а.с.14 том1), Згода-повідомлення ОСОБА_1 від 13.03.2018 про обробку персональних даних (а.с.9 том1), Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 13.03.2018, у якому визначені основні умови кредитування (сума/ліміт кредиту 80000,00 грн., строк кредитування – 60 місяців, мета – поточні потреби), інформація щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (процентна ставка – 21,99% річних), порядок повернення кредиту, і додаток до Паспорта споживчого кредиту, в якому міститься Графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с.10-13 том1). Вказаний паспорт кредиту підписаний споживачем ОСОБА_1 ..

Згідно з Додатковою угодою №Z06.00117.003741194/1 до Кредитного договору №Z06.00117.003741194 від 11.01.2020 між Акціонертим товариством «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 , сторони підписанням цієї додаткової угоди визнають та підтверджують наявність боргу позичальника за кредитним договором, станом на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 160943,51 грн., з яких сума кредиту ту інша заборгованість – 81644,32 грн, заборгованість за комісією 51605,52 грн, заборгованість за процентами – 276793,67 грн (п. 1). В п.2.1. додаткової угоди сторони погодили порядок повернення боргу за кредитним договором (а.с.15 том1).

Згідно ордеру-розпорядження про видачу кредиту №1 від 13.03.2018 Акціонертим товариством «ІдеяБанк» зобов`язано перерахувати ОСОБА_1 кредитні кошти з рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 73059,36 грн., на виконання договору №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 (а.с.20 том1).

З виписки АТ «Ідея Банк» з 13.03.2018 по 17.11.2023 ОСОБА_1 за кредитом №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 слідує, що відповідачу було відкрито рахунок. 13.03.2018 на картковий рахунок ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано 80000 грн видачі кредиту згідно з кредитним договором № Z06.00117.003741194. та стягнуто в цей день страховий платіж за вказаним договором в розмірі 6940,64 грн. (а.с.21-22 том1). Із даної виписки вбачається також що за вказаний період відбувалось споживачем і погашення заборгованості за даним кредитним договором.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 станом на 17.11.2023 перед АТ «Ідея Банк» має загальну заборгованість в розмірі 236662,41 грн., яка складається: заборгованість за основним боргом – 66232,63 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 64413,48 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями – 106016,30 грн (а.с.23 том1).

17.11.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено Договір факторингу № 17112023, у відповідності до п.2.1. якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с.24-25 том 1)

Віповідно до п. 4.1. договору факторингу фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 3 633 000,00 грн. шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки Клієнта протягом трьох робочих днів після отримання Реєстру Бордників та підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників..

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №1 від 17.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за кредитним договором №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 236 662,41 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції №20494 від 20.11.2023 встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» на суму 3 633 000,00 грн. за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №17112023 від 17.11.2023 (а.с.26 том 1).

В апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування від позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів письмових доказів по даній справі.

30.06.2026 ухвалою Закарпатського апеляційного суду задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 частково та витребувано від ТОВ «ФК`Європейська агенція з повернення боргів»: оригінал кредитного договору, оригінал додаткової угоди, оригінал договору факторингу, оригінал фінансового документу.

На виконання вказаної ухвали Закарпатського апеляційного суду 21.07.2026 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» направило на адресу апеляційного суду наступні докази у справі:

1.Оригінал кредитного договору №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018;

2.Оригінал заяви №Z06.00117.003741194 про акцепт публічної оферти;

3.Оригінал згоди-повідомлення фізичної особи;

4.Оригінал паспорту споживчого кредиту з додатком та графіком щомісячних платежів;

5.Оригінал заяви-анкети до кредитного договору;

6.Оригінал заяви приєднання до договору добровільного страхування життя позичальника від 25.08.2015;

7.Оригінал додаткової угоди № №Z06.00117.003741194/1 від 11.01.2020 до кредитного договору №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018.

8.Оригінал згоди фізичної особи-субєкта кредитної історії від 13.03.2018;

9.Засвідчені копії податкової декларації платника єдиного податку, паспорту ОСОБА_1 та картки фізичної особи платника податнів;

10.Оригінал заяви ОСОБА_1 ;

11.Оригінал фінансового документу, який підтверджує фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів;

12. Засвідчену копію договору факторингу №17112023 від 17.11.2023;

13. Засвідчену копію платіжної інструкції згідно з договором факторингу №17112023 від 17.11.2023;

14. Засвідчену копію витягу з Реєстру боржників №1 від 17.11.2023 до договору факторингу.

У своїй заяві позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначив, що надати оригінал договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 не видається можливим, оскільки за вказаним договором факторингу до ТОВ "ФК "«АПБ» перейшло право грошової вимоги щодо великої кількості кредитних договорів, інформація по яких не має відношення до розгляду цієї цивільної справи в суді.

Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 13 березня 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 підписав заяву №Z06.00117.003741194 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису. Вказана заява містить власноручний підпис позичальника, що доводиться витребуваними судом оригіналами доказів. В цей день 13.03.2018 позичальником ОСОБА_1 підписано власноручно згоду-повідомлення на обробку персональних даних, необхідних для реалізації банком своїх прав та обов`язків; паспорт споживчого кредиту, де було визначено суму/ліміт кредиту в розмірі 80000 грн, процентну ставку річних в розмірі 21,99%, плату за обслуговування кредиту, орієнтовну вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування, що виразилась в розмірі 275168,13 грн, а також додаток до паспорта споживчого кредиту графік щомісячних платежів.

Наданими суду оригіналами документів підтверджено, що 13 березня 2018 року позичальником ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №Z06.00117.003741194, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 80000,00 грн., а позичальник зобов`язався одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами, згідно з умовами договору. В договорі вказано, що кредитні кошти надаються строком на 60 місяців (п.1.2 Договору). У вказаному кредитному договорі сторони також погодили річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49% (п.1.3 Договору). Сторонами також було погоджено графік щомісячних платежів за кредитним договором, з якого вбачається, що сума платежу за розрахунковий період, що складає 60 місяців становила 4586,14 грн щомісяця, реальна річна процентна ставка складала 103,13453675 %, а загальна вартість кредиту за договором становила 275168,13 грн.

Перерахування кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 ПАТ «Ідея Банк» підтверджено ордером-розпорядження №1 про видачу кредиту в розмірі 73059,36 грн (а.с.20), оригінал якого надано позивачем.

На підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов`язань товариством до позову надано виписку з кредитного рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 13.03.2018 по 17.11.2023 та розрахунок заборгованості (а.с. 21-23 том 1).

Щодо належних доказів у справі та підтвердження копій доказів оригіналами

В апеляційній скарзі відповідач заперечує належність, допустимість і достовірність доказів поданих позивачем, оскільки такі подані в копіях. У зв`язку з чим відповідачем заявлено клопотання про витребування оригіналів доказів.

Вказане клопотання відповідача задоволено апеляційним судом та витребувано оригінали документів, які подані позивачем до позовної заяви.

ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надано суду оригінали витребуваних судом доказів, якими доводиться відповідність поданих позивачем до справи копій документів їхнім оригіналам, зокрема кредитного договору №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018, підписаних позичальником ОСОБА_1 заяв до кредитного договору; додаткової угоди № №Z06.00117.003741194/1 від 11.01.2020 до кредитного договору, згоди фізичної особи-суб?єкта кредитної історії.

Таким чином позивач довів, що засвідчені копії документів відповідають оригіналам, наявним у позивача, що усуває сумніви відповідності копій поданих документів оригіналам, а відтак вказані докази є належними та допустимими.

Щодо підтвердження отримання коштів позичальником

ОСОБА_1 .

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Однак вказані доводи апелянта спростовуються наявними у справі копіями доказів та поданими позивачем оригіналами. Так, згідно з оригіналом ордеру-розпорядження №1 ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на кредитний рахунок НОМЕР_4 у розмірі 73059,36 грн., на виконання договору №Z06.00117.003741194 від 13.03.2018.

Крім того, отримання кредитних коштів ОСОБА_1 доводиться випискою з кредитного рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 13 березня 2018 року по 17 листопада 2023 року та розрахунок заборгованості.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (336 пункт таблиці), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є похідним від первинної бухгалтерської документації, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, і відповідає їй.

Крім того з виписки з кредитного рахунку №29096000613929980 ОСОБА_1 вбачається, що позичальником здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості (а.с.21-22 том1). Отже, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з АТ «Ідея Банк».

Щодо підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора

У своїх доводах апелянт зазначає також, що позивач не довів належним чином перехід права вимоги до позичальника від первісного кредитора, оскільки позивачем надано суду лише копії договору факторингу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 95 ЦПК України передбачено можливість подання письмового доказу в належним чином засвідченій його копії або витягу з нього.

Так, до позову товариством долучено копію договору факторингу №17112023 від 17.11.2023, витяг з реєстру боржників №1, а на виконання ухвали суду надано додатково копію договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 та витяг з реєстру боржників, яке містить дані щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00117.003741194.

У своїй заяві позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вказало про неможливість надати суду оригінал договору факторингу №17112023 від 17.11.2023, оскільки за вказаним договором до ТОВ "ФК "«АПБ» перейшло право грошової вимоги щодо великої кількості кредитних договорів, інформація по яких не має відношення до розгляду цієї цивільної справи в суді.

Подана суду копія договору є належним чином засвідчення, містить необхідні реквізити, такі як підписи та печатки сторін договору, а також оригінальний відбиток штампа ТОВ «ФК «ЄАПБ», що засвідчує відповідність копії оригіналу.

Варто зазначити, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи) то він є достатнім доказом передачі права вимоги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд першої інстанції установив, що АТ «Ідея банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленій сумі, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитним договором, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому, відповідно джо ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квак Вадим Васильович – залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Головуюча

Судді