Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 07 вересня 2026 р.
Справа: №305/30/26
Суддя: Кожух О. А.
Справа № 305/30/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача – Кожух О.А.,
суддів – Джуги С.Д., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року (головуючий суддя Ємчук В.Е.) у справі № 305/30/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 18.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7596156 в електронній формі, який відповідачка підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків у порядку та на умовах передбачених договором.
19.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до цього кредитного договору № 7596156, в якій, зокрема, збільшено суму кредиту на 2000 грн, в результаті чого відповідачкою отримано кредитні кошти у розмірі 6500 грн.
Зазначало, що ТОВ «Авентус Україна» перерахувало грошові кошти в сумі 6500,00 грн через Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейтек» на вказану відповідачем банківську карту № НОМЕР_1 .
23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7596156.
16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7596156.
Оскільки взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами позичальник не виконала, коштів не повернула, тому станом на момент подання позовної заяви її заборгованість становить 27 686,00 грн, яку складає:
6 500,00 грн – за тілом кредиту;
17 116,00 грн – за несплаченими відсотками за користування кредитом;
4 070,00 грн – за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
З урахуванням принципу диспозитивності, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23 616,00 грн, з яких:
6 500,00 грн – за тілом кредиту;
17 116,00 грн – за несплаченими відсотками за користування кредитом;
а також стягнути судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» – задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 7596156 від 18.02.2024 у розмірі 23 616 гривень.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, понесені на оплату судового збору в сумі 2662 гривні 40 копійок, а також на оплату правничої допомоги в сумі 7000 гривень.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Д.М.
Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» – відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано наступним:
відповідачка ОСОБА_1 не укладала та не підписувала кредитний договір № 7596156 від 18.02.2024 в електронній формі;
позивачем не надано доказів, що відповідач була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи, що вона самостійно ввела свої персональні дані;
позивачем не надано: лог-файлів, тобто детальних записів дій користувача в системі, доказів відправки та отримання SMS-повідомлення, не надано підтвердження того, що номер телефону належить саме відповідачу, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить відповідачу;
в матеріалах справи відсутні докази підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів;
відсутні докази від оператора мобільного зв`язку про належність відповідачу номера телефону, зазначеного у кредитному договорі;
суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тому неможливо перевірити відповідність копії оригіналу;
відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування кредитних коштів відповідачці;
відсутній договір № 160222-1 від 16.02.2022 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Аветус Україна»;
відсутні підтвердження отримання відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги;
відповідно до п. 10.9. договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 всі додатки та додаткові угоди до договору становлять його невід`ємну частину, однак додані до справи додатки порожні;
позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставини, що за договорами факторингу до нових кредиторів перейшло право вимоги за кредитним договором (Реєстру прав вимог, Реєстру боржників);
позивач не довів, що банківський рахунок належить саме ОСОБА_1 ;
позивач не надав доказів використання грошових коштів відповідачем;
розрахунки заборгованості, наданні позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, не є належними доказами наявності заборгованості;
скаржник ставить під сумнів відповідність оригіналам поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви (кредитний договір № 7596156 від 18.02.2024 з додатками; платіжна інструкція від ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 ; договір № 160222-1 від 16.02.2022 про організацію переказу грошових коштів, договір факторингу № 23.10/24-Ф від 3.11.2024 з додатками; платіжна інструкція № 166 від 30.10.2024 щодо плати ТОВ «Фінансова компанія Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Авентус Україна» за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 23.10/24-Ф від 3.11.2024; договір факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» з додатками: додаток № 1 – реєстр боржників, додаток № 2 – акт прийому передачі реєстру боржниківї, додаток № 3 – акт повернення права вимоги; платіжна інструкція № 460 від 27.11.2025 щодо плати ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Зокрема, вказує, що ТОВ «Авентус Україна» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладанням кредитного договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а й належність платіжної картки позичальнику.
Кредитний договір підписаний одноразовим персональним ідентифікатором № C4860 18.02.2024 о 10:56:14, який був надісланий відповідачу на номер мобільного телефону – НОМЕР_3 , що підтверджує факт укладення кредитного договору в електронній формі.
18.02.2024 ТОВ «Авентус Україна» ініціювало переказ кредитних коштів позичальнику за кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «Пейтек» на платіжну картку № НОМЕР_1 , відтак первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, що підтверджується листом-повідомлення про перерахування №2024113-1/1 від 13.11.2024 з відміткою ТОВ «Авентус Україна» (Додаток №5 до позовної заяви).
Також АТ «Ощадбанк» повідомляло, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито рахунок № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 та надало підтверджуючий документ щодо зарахування коштів у сумі 4500,00 грн та 2000,00 грн на такий банківський рахунок.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27686,00 грн. Також дана обставина підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 та платіжною інструкцією №166 від 30.10.2024, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вказаним договором факторингу.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27686,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Прав Вимоги за договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 та платіжними інструкціями №460 від 27.11.2025, №459 від 27.11.2025 та №465 від 28.11.2025, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за таким договором факторингу.
Безпідставним є посилання на те, що позивачем не надано будь-яких доказів про направлення письмового повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Зазначає, що відповідач не вказав обставин і підстав, з яких випливає, що відповідні оригінали доказів має позивач.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Застосовані норми права
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належним виконанням зобов`язань з боку позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Фактичні обставини справи та мотиви апеляційного суду
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту (далі: кредитний договір) № 7596156 в електронній формі, який відповідачка підписала ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C4860, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 24-33).
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків у порядку та на умовах передбачених договором, зокрема погоджено, що знижена процентна ставка складає – 1,65% в день (п. 1.5.2 ), стандартна – 2,20% в день (п. 1.5.1).
Наступного дня, 19.02.2024, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до цього кредитного договору № 7596156, в якій, зокрема, збільшено суму кредиту на 2000 грн, в результаті чого загальний розмір суми кредиту становив 6500 грн (а.с. 33 -35).
Відповідачка підписала додаткову угоду за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5089, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору № 7596156 та додаткової угоди до нього від 19.02.2024 ОСОБА_1 надала відомості, що її ідентифікують, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, адресу проживання, РНОКПП, номер особистого електронного платіжного засобу – рахунок споживача на який погоджено перерахування кредитних коштів № НОМЕР_1 , електронну адресу, номер телефону, підтвердила такі відомості двічі, підписавши кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора C4860, а також додаткову угоду до нього одноразовим ідентифікатором А5089.
Такі ж дані РНОКПП, адресу проживання, вказано відповідачем в апеляційній скарзі, а зазначена у кредитному договорі адреса узгоджується із місцем реєстрації ОСОБА_1 , вказаному у відповіді з Єдиного демографічного реєстру від 12.01.2026, що отримана на запит місцевого суду (а.с. 95).
Обставина належності ОСОБА_1 банківського рахунку № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 , підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 25.03.2026, що наданий у відповідь на ухвалу місцевого суду про витребування доказів від 11.03.2026 (а.с. 136). ТОВ «Авентус Україна» перерахувало кредитні кошти в сумі 6500,00 грн через ТОВ «Пейтек» на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а факт переказу кредитних коштів відповідачці підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями від 20.02.2024 на суму 4500 грн та від 21.02.2024 на суму 2000 грн (а.с. 138, 139).
Крім того, у відповіді АТ «Ощадбанк» від 25.03.2026 зазначено, що номер телефону НОМЕР_7 наявний в анкетних даних ОСОБА_1 .
Судова колегія відхиляє голослівні доводи відповідача, котрі зводяться до заперечення факту укладення кредитного договору та факту отримання кредитних коштів, належність їй банківської платіжної картки та номеру телефону, оскільки такі достеменно спростовуються вищевказаними письмовими доказами.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що вказаний кредитний договір і додаткова угода до нього не були укладеними.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, борг не сплатила жодного разу (а.с. 38-43), у зв`язку з чим, відповідно до умов кредитного договору, знижена процентна ставка кредитором не застосовувалася.
При цьому відповідачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості як первісному, так і наступним кредиторам.
Внаслідок невиконання зобов`язань ОСОБА_1 первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» нарахував заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 686,00 грн, яку складала:
6 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;
17 116,00 грн – за несплаченими відсотками за користування кредитом;
4 070,00 грн – за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф (а.с. 46-50), відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 7596156 від 18.02.2024 на вищевказану загальну суму 27 686,00 грн, що підтверджується доданим до справи витягом з Реєстру Боржників (Додатку № 1 до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024) (а.с. 54-55) та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 (а.с. 63).
Згідно з платіжною інструкцією від 30.10.2024 № 166 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було перераховано ТОВ «Авентус Україна» 3 217 772,00 грн за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024, що відповідає узгодженій ціні продажу у розмірі 3 217 772,00 грн (а.с. 62, 55).
16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 7596156 від 18.02.2024 на вищевказану загальну суму 27 686,00 грн, що підтверджується доданим до справи витягом з Реєстру Боржників (Додатку № 1 до договору факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025) (а.с. 69-70) та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 16.05.2025 до договору факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025 (а.с. 72).
Згідно з платіжними інструкціями від 27.11.2025 № 459 (а.с. 56 зворот), від 27.11.2025 № 460 (а.с. 56), від 28.11.2025 № 465 (а.с. 71) ТОВ "ФК "Ейс" було перераховано ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 222 524,57 грн, 300 000 грн та 310 923,01 грн (загалом 833 447,58 грн) за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 16/05/26-Е від 16.05.2025, що відповідає узгодженій ціні продажу у розмірі 833 447,58 грн (а.с. 70).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Отже, позивач ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.02.2024 № 7596156, що підтверджено наявними у справі належними і допустимими доказами: копіями договорів факторингу від 23.10.2024 та від 16.05.2025, витягами з Реєстру Боржників, а також Актами прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 та від 16.05.2025, доказами сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу від 23.10.2024 та від 16.05.2025.
За таких обставин, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів щодо відступлення прав вимоги до відповідача за договорами факторингу від 23.10.2024 та від 16.05.2025.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором від 18.02.2024 № 7596156 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні колишнім кредиторам, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Самі по собі голослівні посилання в апеляційній скарзі на те, що скаржник ставить під сумнів відповідність оригіналам поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви (кредитний договір № 7596156 від 18.02.2024 з додатками; платіжна інструкція від ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 ; договір № 160222-1 від 16.02.2022 про організацію переказу грошових коштів, договір факторингу № 23.10/24-Ф від 3.11.2024 з додатками; платіжна інструкція № 166 від 30.10.2024 щодо плати ТОВ «Фінансова компанія Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Авентус Україна» за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 23.10/24-Ф від 3.11.2024; договір факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» з додатками: додаток № 1 – реєстр боржників, додаток № 2 – акт прийому передачі реєстру боржниківї, додаток № 3 – акт повернення права вимоги; платіжна інструкція № 460 від 27.11.2025 щодо плати ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025) – є необґрунтованими та відсутні обґрунтовані сумніви у їх відповідності оригіналу.
У частинах другій, третій, п`ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Судова колегія враховує правовий принцип недопустимості суперечливої поведінки (лат. venire contra factum proprium), який забороняє особі діяти всупереч її власним попереднім заявам або діям, якщо це порушує законні очікування інших осіб.
Апеляційний суд зауважує, що після заявлення відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про надання під час судового розгляду оригіналів електронних доказів та оригіналів письмових доказів (а.с. 111) до суду першої інстанції ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було подано відповідь на відзив, в якому повідомлено про відсутність у нього оригіналів доказів, якими він не володіє та стороною яких він не був (договору № 160222-1 від 16.02.2022 про організацію переказу грошових коштів, договору факторингу № 23.10/24-Ф від 3.11.2024 з додатками; платіжної інструкції № 166 від 30.10.2024), а також зазначено про обставини, у зв`язку з якими воно не має можливості подати оригінали доказів (оригінал договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025, платіжної інструкції № 460 від 27.11.2025, № 459 від 27.11.2025, № 465 від 28.11.2025), після чого відповідачем у суді першої інстанції не було заявлено клопотання про витребування відповідних доказів ні від осіб, у яких знаходяться докази (ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), ні від позивача.
При цьому, судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про витребування доказів та вжито достатніх розумних заходів для витребування доказів з метою встановлення обставин щодо зарахування кредитних коштів на картку відповідача та належності даної картки ОСОБА_1 . Зокрема ухвалою від 11.03.2026 витребувано у банку-емітента АТ «Ощадбанк» інформацію: чи емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 5167-80ХХ-ХХХХ-3750; про факт зарахування коштів на платіжну карту у період від 18.02.2024 до 23.02.2024 в сумі 4 500,00 грн та за період від 19.02.2024 16:11:11 до 24.02.2024 16:11:11 в сумі 2000,00 грн; чи емітовано будь-яка іншу платіжну картку на ім`я ОСОБА_1 , чи був або є номер телефону НОМЕР_7 фінансовим номером телефону за картковим рахунком та чи знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .
На виконання такої ухвали АТ «Ощадбанк» було повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито рахунок № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 , що номер телефону НОМЕР_7 наявний в анкетних даних ОСОБА_1 , а також надано підтверджуючі документи щодо зарахування кредитних коштів у сумі 4500,00 грн та 2000,00 грн на її банківський рахунок.
Судова колегія вважає недобросовісною поведінку відповідачки ОСОБА_1 , котра на стадії апеляційного оскарження продовжує заперечувати факт належності їй платіжної картки та факт отримання кредитних коштів на таку картку, оскільки у матеріалах справи наявні достатні, належні і допустимі докази щодо належності їй платіжної картки та зарахування кредитних коштів у розмірі 6500 грн відповідно до умов кредитного договору від 18.02.2024 № 7596156 та додаткової угоди до нього від 19.02.2024 щодо яких відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочинів.
Порушень порядку надання і отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена судами двох інстанцій, а відповідачем не наведено жодних аргументів і не конкретизовано у чому саме полягає невідповідність копій доказів їх оригіналу. Оцінюючи обставини справи та наявні у ній докази у сукупності, з матеріалів справи вбачається, що у місцевого суду не було сумніву щодо відповідності оригіналу паперових копій електронних доказів, наданих учасниками справи.
Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються із позицією Верховного Суду у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).
До того ж у даній справі вимогами ЦПК України (положеннями ч.1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України) передбачено, що розгляд справи апеляційним судом здійснюється без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження саме за наявними у справі матеріалами.
У позовній заяві, з урахуванням принципу диспозитивності, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18.02.2024 № 7596156 у розмірі 23 616,00 грн, з яких:
6 500,00 грн – за тілом кредиту;
17 116,00 грн – за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Перевіряючи обґрунтованість указаного розрахунку заборгованості, судова колегія дійшла до наступних висновків.
Договором № 7596156 було передбачено знижену процентну ставку 1,65 % в день, та стандартну процентну ставку – 2,20 % в день. Як зазначалось вище, оскільки ОСОБА_1 борг не сплатила жодного разу, відповідно до умов кредитного договору, знижена процентна ставка кредитором не застосовувалася.
Законодавцем було запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки Законом № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-ІХ).
22.11.2023 прийнято Закон № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, яким зокрема внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5% в день, з 22.04.2024 - не більше 1,5% в день, а з 20.08.2024 - не більше 1% в день.
Спірний кредитний договір укладено 18.02.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023).
З доданого до справи розрахунку заборгованості (картки обліку договору, а.с. 38-43) слідує, що кредитор припинив нарахування відсотків 17.06.2024, а межі позовних вимог щодо стягнення відсотків позивачем фактично визначено із 18.02.2024 по 16.06.2024, і станом на цю дату нараховано відсотки у розмірі 17 116,00 грн (143 грн х 119 платежів + 99 грн перший платіж = 17116,00). Після цього із 17.06.2024 відсотки за користування кредитом не нараховувалися та не були заявлені позивачем до стягнення у цій справі.
Відтак, судовою колегією встановлено, що:
за період із 18.02.2024 по 21.04.2024 (64 платежі, з яких: 1 платіж 99 грн та 63 платежі по 143 грн) заборгованість за відсотками становила 9108,00 грн (143 грн х 63 платежі + 99 грн = 9108);
за період із 22.04.2024 по 16.06.2024 (56 платежів) заборгованість за відсотками, з урахуванням законодавчих обмежень максимальної ставки, повинна нараховуватися за ставкою 1,5 % в день (що становить 97,50 грн в день) і за 56 платежів складає 5460 грн (97,50 х 56 платежів = 5460).
Тому загальний розмір заборгованості за відсотками за період із 18.02.2024 по 16.06.2024 (межі позовних вимог) складає 14568 грн (9108 +5460= 14568).
У зв`язку з цим, судова колегія зазначає, що місцевий суд не перевірив належним чином наведеного позивачем розрахунку заборгованості, не застосував закон, який підлягав застосуванню, не врахував положень Закону № 3498-ІХ щодо максимального розміру денної процентної ставки за відповідний період, у зв`язку з чим ухвалив рішення суду з неправильним застосуванням норм матеріального права.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновків про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни рішення суду у частині визначеного розміру заборгованості, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 068,00 грн, з яких: 6500 грн – заборгованість за кредитом, та 14 568,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Враховуючи, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано обмеження законодавцем максимального розміру денної процентної ставки Законом № 3498-ІХ, у зв`язку з чим суд припустився помилки при визначенні розміру заборгованості, тому рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні у частині визначеного розміру заборгованості, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21 068,00 грн, з яких: 6500 грн – заборгованість за кредитом, 14 568,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України ).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України ).
За подання позовної заяви позивачем сплачено 2622,40 грн (а.с. 93). Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 3993,60 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (на 89.21%), на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2339,44 грн, на користь відповідача (пропорційно до відмовленої частини вимог, 10.79 %) - 430,91 грн судового збору. Тому, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути з відповідача різницю судового збору в розмірі 1908,53 грн.
Крім цього, з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розподіл інших витрат (на правничу допомогу у суді першої інстанції) треба змінити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, необхідність нового розподілу судових витрат, тієї обставини, що відповідач не зазначав та у встановленому процесуальному порядку не спростував такого розміру витрат на правничу допомогу, не доводив неспівмірності цих витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача слід стягнути 6244,70 грн витрат на правничу допомогу (7000 х 89.21% = 6244,70) - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович – задовольнити частково.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року у частині визначеного розміру заборгованості та розподілу судових витрат – змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» – задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 7596156 від 18 лютого 2024 року у розмірі 21 068,00 гривень, з яких: 6500 гривень – заборгованість за кредитом, 14 568,00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1908,53 гривень судового збору та 6244,70 гривень витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua