Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №297/2339/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2339/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Собослоля Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за первісним позовом товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним,-

встановив :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5132610 у розмірі 23 508, 98 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 червня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5132610, відповідно до умов якого, відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в термін, що визначений договором.

Даний кредитний договір укладено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається SMS повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника.

Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №80-МЛ.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача на дату подання позовної заяви за Кредитним договором становить 23508, 98 грн., що складається: 6133 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16375, 98 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками та 1000 грн. – прострочена заборгованість за комісією, які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання пункту договору недійсним.

Позов мотивовано тим, що відповідно до кредитного договору №5132610 від 09.06.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» у розмірі 23 508, 98 грн., що складається з 6133 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 16375, 98 – заборгованість за відсотками та 1000 грн. – заборгованість за комісією.

Відповідно до інформації, зазначеної в первісній позовній заяві, а також із наданого розрахунку заборгованості, вказана сума боргу була обрахована з урахуванням пункту 2.3.1.2 договору №5132610 від 09.06.2021 року. Відповідно до вказаного пункту – первісним кредитором було нараховано відсотки на загальну суму 17 927, 47 гривень. Пункт 2.3.1.2 договору №5132610 від 09.06.2021 року передбачає автоматичне продовження строку користування кредитом як міру відповідальності боржника за несвоєчасне виконання зобов`язання.

На думку позивача за зустрічним позовом, такий пункт суперечить чинному законодавству України. Фактично, вказаним пунктом договору дозволяється продовжувати строк кредитування у зв`язку із неналежним виконанням Позичальником зобов`язання. На думку позивача, навіть у разі наявності ініціативи від позичальника на пролонгацію і сплати комісії за пролонгацію, нарахування відсотків мало бути припинено після спливу строку продовження, оскільки в іншому випадку кредитор в односторонньому порядку змінює істотні умови кредитного договору всупереч волі позичальника.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними пункт 2.3.1.2. договору про споживчий кредит № 5132610 від 09.06.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5132610 від 09.06.2021 року в розмірі 23 508,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при розгляді справи було залишено поза увагою істотні умови договору про споживчий кредит, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в повному обсязі. Вказує, що анкета-заява, наявна в матеріалах справи, не містить жодного зазначення щодо пролонгації, автопролонгації, змін сукупної вартості кредиту. При укладенні кредитного договору скаржник усвідомлювала винятково суму до повернення в розмірі – 13 250,00 грн., що не було в повній мірі досліджено при розгляді справи судом першої інстанції. Також посилається на те, що Товариством не було надано доказів ознайомлення скаржника із правилами, у редакції наявній в матеріалах справи, не надано доказів того, що позичальник при укладанні договору усвідомлював усі умови договору (у тому числі щодо пролонгації). Також товариством не було надано належних, достовірних, первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, але не виключно, платіжних доручень про переказ коштів або виписки про рух коштів по рахунку, які б містили інформацію про сплату грошових коштів у певній сумі та інформацію про призначення платежу, які в повній мірі доводили б бажання і спрямованість дій скаржника на продовження строку кредитування, що не було враховано при ухваленні рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних – фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Матеріалами справи встановлено, що 09.06.2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5132610, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно даного кредитного договору № 5132610 від 09.06.2021 року вбачається, що позичальник зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 гривень, з процентною ставкою 1,50% від суми кредиту за кожен день) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000 грн. підтверджено платіжним дорученням №48351552 про перерахування суми кредиту за кредитним договором від 09.06.2021 року на платіжну карту відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим допустила заборгованість.

Згідно договору відступлення прав вимоги №80-МЛ вбачається, що 09.02.2022 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ» ФК «Кредит Капітал».

Також, згідно Витягу з реєстру Боржників до договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 року слідує, що відступлення право вимоги відбулось за кредитним договором №5132610 від 09.06.2021 року.

Згідно із ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 5132610.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №5132610 від 09.06.2021 року становить 23508,98 гривень, що складається з: 6133 гривень – сума заборгованості за тілом кредиту; 16 375, 98 гривень – прострочена заборгованість за відсотками та 1000 гривень – прострочена заборгованість за комісією.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5132610 від 09.06.2021 року в розмірі 23 508,98 грн.

Стосовно зустрічного позову про захист прав споживачів та визнання пункту договору недійсним слід зазначити наступне.

Так, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що пункт 2.3.1.2 кредитного договору №5132610 від 09.06.2021 року суперечить чинному законодавству України, оскільки таким пунктом дозволяється продовжувати строк кредитування у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання. На думку ОСОБА_1 , навіть у разі наявності ініціативи від позичальника на пролонгацію і сплати комісії за пролонгацію, нарахування відсотків мало бути припинено після спливу строку продовження, оскільки в іншому випадку кредитор в односторонньому порядку змінює істотні умови кредитного договору всупереч волі позичальника.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», визначено необхідні вимоги, які повинні бути зазначені у договорі про споживчий кредит, в тому числі орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Також, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 5З «Про споживче кредитування», визначено, що державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України,який визначає методики розрахунку реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, яка була врахована фінансової установою при розробці форми кредитного договору та є невід`ємною умовою кредитного договору, що був підписаний сторонами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кредитний договір №5132610 від 09.06.2021 року, укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 , зокрема Анкетою-заявою на кредит №5132610 Позичальника від 09.06.2021 року, що заповнена Відповідачем. На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування ОСОБА_1 поставила свій електронний підпис у кредитному договорі, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування.

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом відмовитися в односторонньому порядку від укладання кредитного договору, хоча вона мала можливість ознайомитися з інформацією необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення перед його укладанням.

З матеріалів справи слідує, що пролонгація договору здійснювалась лише у випадку сплати відповідачкою комісії за продовження. Наявні платіжні документи свідчать, що відповідачка неодноразово здійснювала платежі. Це підтверджує, що продовження договору було результатом свідомого та добровільного волевиявлення сторони, а не наслідком одностороннього нав`язування умов кредитором.

Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для визнання пункту договору недійсним, що є наслідком відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповільністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в повному обсязі.

Щодо стягнення судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., то такі вимоги апелянтом фактично не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в вказаній частині не переглядається.

Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: