Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №309/4132/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/4132/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко Валерія Іванівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Піцур Я.Я., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу

встановив:

У листопаді 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивований тим, що 21.05.2013 він уклав шлюб з відповідачкою. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вже більше року між сторонами існують серйозні непорозуміння, вони фактично припинили спільно проживати та вести спільне господарство. Вказував, що шлюб існує лише формально, а за його переконанням, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.

За вказаних обставин ОСОБА_2 просив суд шлюб, який укладений з відповідачкою, розірвати.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), який зареєстровано 21 травня 2013 року у виконавчому комітету Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області за актовим записом №7 – розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211,40 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко В.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що суд формально розглянув справу, не врахував фактичні обставини справи та не вжив заходів щодо примирення сторін, зокрема не надав їм строк для примирення. Судом не врахованого того, що нею вчиняються дії задля збереження сім`ї та спільного виховання дітей. Вважає, що суд розглянувши справу без її участі, не дав їй можливість надати пояснення по справі, не дослідив докази по справі та передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб, який був зареєстрований 21 травня 2013 року у виконавчому комітету Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області за актовим записом №7 (а.с.4).

Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6, 7).

Як передбачено ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Позивач наполягав на розірванні шлюбу з відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав сторонам строк на примирення, чим порушив вимоги процесуального законодавства, то слід зазначити наступне.

З моменту ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення пройшло більше восьми місяців і сторонами не надано апеляційному суду доказів про можливість примирення між ними, що дає підстави вважати, що шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам сторін.

Суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутнє було клопотання від будь-якої сторони про інше. При цьому, відповідач не скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому висновок суду відповідає обставинам справи та вимогами ст. 112 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Доводи відповідачки про те, що суд формально розглянув справу та таким не було встановлено істотних обставин за яких спільне життя і збереження шлюбу суперечили б інтересам когось із подружжя, є необґрунтованим і зводиться виключно до незгоди з рішенням суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідачки без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко Валерія Іванівна, залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: