Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №560/20038/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20038/25

Головуючий у 1-й інстанції: Печений Є.В.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 до і просить: визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період; визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 246 від 26.08.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, прийняття на військову службу та призначення на посаду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, наведені у заяві про усунення недоліків позовної заяви; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» та подано до суду 24.11.2025.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.

Позивачу надано п`ятиденний строк із дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказами поважності причин пропуску.

14.07.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, у якій представник позивача просить поновити ОСОБА_1 місячний строк на оскарження наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2025 № 829 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 246 від 26.08.2025.

В обґрунтування заяви представник позивача, зокрема зазначає, що 25.08.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подання заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак, заява не була розглянута.

За твердженням представника, у позивача було вилучено мобільний телефон, його позбавили інших засобів зв`язку та можливості спілкування з рідними, після чого 26.08.2025 його призвано та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Також заявник зазначає, що з моменту призову позивач проходив військову службу, розміщувався у казармі, був обмежений у пересуванні поза межами військової частини та не міг вчасно вчинити необхідні юридичні дії для захисту своїх прав.

Представник позивача вважає, що лише 30.10.2025, після укладення договору про надання правничої допомоги, позивач фактично зміг реалізувати право на судовий захист, тому саме з цієї дати слід обчислювати місячний строк звернення до суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач є військовослужбовцем за мобілізацією, а відтак він проходить службу в військовій частині і розміщений в казармі.

У відповідності до ст. 131 Розділу 4 Частини 2 ЗУ “Про Статут внутрішньої служби” військовослужбовці, які проходять строкову військову службу та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, курсанти військових навчальних закладів, крім матросів і старшин, які перебувають на кораблях, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.

Відтак, ОСОБА_1 є значно обмеженим у пересуванні поза межами військової частини, а відтак він не міг вільно діяти та вчасно вичиняти необхідні юридичні дії для захисту своїх порушених прав.

Згідно доводів апелянта, 25.08.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 26.08.2025 його призвано та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; 30.10.2025, після укладення договору про надання правничої допомоги, позивач фактично зміг реалізувати право на судовий захист.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, касаційний суд сформулював наступний висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

"Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2.Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5.Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку."

Враховуючи на поважність обставин, що слугували причинами пропуску строку на звернення позивача з позовом до суду, та зважаючи на те, що строк пропуску є незначним, тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Отже, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.