Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №120/11231/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11231/26 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в межах даної позовної заяви позивачем заявлено такі вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 03.11.2025 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 120/14415/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 03.11.2025 року перераховану на виконання рішення суду у справі №120/14415/24 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону № 796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Підставами для звернення до суду з цим позовом позивач зазначив те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі №120/14415/24, відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 про "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо виплати його пенсії із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, тому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести виплату пенсії з 03.11.2025 року у фактично нарахованому розмірі відповідно до рішення суду по справі №120/14415/24.

Так, з наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року по справі №120/14415/24.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами новий спір не виник, а заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому судом вирішено відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що її права, свободи або законні інтереси порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав, уже ухвалено рішення або постанову суду, що набрали законної сили, або винесено ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з наведеними положеннями, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Тобто, позови є тотожними, коли повністю збігаються склад учасників судового процесу, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.

Так, зокрема, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд зобов`язаний перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 , постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17 , від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 ).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі № 120/14415/24 суд вирішував питання щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести позивачу з 01.09.2024 перерахунок та виплату пенсії, згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум, а у даній справі предметом спору є оскарження дій щодо зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»).

У даному випадку хоча суб`єктний склад однаковий (однаковий позивач та відповідач), предмет та підстави позову не є тотожним в контексті застосування іншої правової підстави та іншого матеріально-правового регулювання.

А тому, враховуючи зазначене, справа № 120/14415/24 та справа № 120/11231/26 не є тотожними, оскільки у цих справах позивачем оскаржуються дії щодо порушеного права з різних предмету та правових підстав, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження.

Так, пенсійний орган на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі №120/14415/24 відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 про "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Таким чином, пенсійний орган здійснив новий перерахунок на виконання рішення суду, застосувавши Постанову №821, тому виникли нові спірні правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі № 120/14415/24.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правові норми статей 382,383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Проте, наведений підхід щодо застосування статей 382-383 КАС є виправданим лише у випадку, коли це стосується невиконання конкретних зобов`язань, які покладені на певну особу відповідним судовим рішенням.

Однак, предметом розгляду у справі №120/14415/24 були правовідносини, що стосувались права позивача на перерахунок його пенсії позивача відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, а у справі №120/11231/26 правовідносини стосуються виплати перерахованої за рішенням суду пенсії пенсії без застосування Постанови №821. Аналогічного висновку щодо права звернення до суду про виплату пенсії без застосування Постанови №821 дійшов Верховний суд у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25 та вказав, що вимоги щодо здійснення виплат у повному розмірі є якісно іншими правовідносинами.

Надмірний формалізм під час визначення судами предмета та підстав позову нівелює принцип обов`язковості судового рішення, а також призводить до порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право особи на оскарження нових актів, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що виникли у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, є невід`ємною складовою права на доступ до правосуддя. Ухилення суду від розгляду позовних вимог по суті, обґрунтовуючи це лише необхідністю застосування механізмів судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, позбавляє позивача можливості повного відновлення порушеного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй усталеній практиці зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як складова «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40; «Бурдов проти Росії (№2)», заява №33509/04, пункт 65).

Практика ЄСПЛ виходить із того, що право доступу до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (рішення у справі «Белле проти Франції», заява №23805/94, пункти 36- 38). Надмірний формалізм у застосуванні процесуальних вимог (зокрема, щодо ототожнення нового позову з процедурою судового контролю за виконанням рішення) може покласти на особу непропорційний тягар і позбавити її можливості отримати розгляд заявленої вимоги по суті (рішення у справі «Шестопалова проти України», заява №55339/07, пункти 16, 23-24).

Отже, суди повинні уникати такого тлумачення процесуальних норм, яке фактично заперечує право особи на судову перевірку нових рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень лише через їхній формальний зв`язок із процесом виконання попереднього рішення.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок № 821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що право на розгляд справи включає право особи звернутися до суду, а також право на те, щоб її справа була розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати ці права без будь-яких перепон або ускладнень.

Зміст поняття доступу до правосуддя полягає у здатності особи безперешкодно отримати судовий захист. Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як унаслідок особливостей внутрішнього процесуального законодавства, так і через обмеження, встановлені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа таких перешкод не має принципового значення. Із тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року ЄСПЛ дійшов висновку, що сама структура статті 6 Конвенції була б беззмістовною та неефективною, якби не захищала право на те, щоб справа взагалі розглядалася судом.

У цьому рішенні Суд закріпив підхід, згідно з яким частина перша статті 6 Конвенції охоплює і невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, передбачений національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на звернення до суду, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб такий доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Ураховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження винесена судом першої інстанції необґрунтовано, тому відповідно до ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.