Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №240/18119/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18119/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області) в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.06.2025 про відмову щодо перерахунку пенсії позивачу - заміна періоду 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 29.05.2025 на підставі довідки про заробітну плату від 15.09.2020 №79, що видана ООО «ИНДОДЕЖДА».

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.06.2025 №056750004338 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки від 15.09.2020 №79.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 14.07.2022 №1827-5001873292.

Згідно з довідкою виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНДОДЕЖДА» від 15.09.2020 №79 позивач дійсно працювала на виробничому об`єднанні індпошиву та ремонту одежі «Индодежда» м. Донецька:

- з 01.08.1980 – кравець верхнього одягу 3 розряду (наказ № 96 від 01.08.1980);

- 01.02.1983 - у зв`язку із утворенням у складі Донецького виробничого об`єднання «Индодежда» фабрики індпошиву та ремонту одежі Київського району переведена на вказану фабрику (наказ №12 від 01.02.1983);

- з 01.02.1983 - прийнята по переведенню на фабрику індпошиву та ремонту одежі Київського району ДПО «Индодежда» кравцем верхньої одежі 3-го розряду (наказ №1 від 01.02.1983);

- 15.10.1987 у зв`язку із введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТКС випуск 1987 року) підтвердити 3-й розряд кравця верхньої одежі (наказ №158 від 15.10.1987);

- 15.06.1989 присвоєно суміжну професію хутровика-складальника 3-го розряду (наказ №110 від 15.06.1989);

- 24.10.1990 присвоєно 4-й розряд хутровика (наказ №161 від 24.10.1990);

- 15.10.1991 у зв`язку із реорганізацією фабрики індпошиву та ремонту одежі Київського р-ну переведена до Акціонерного товариства «Индодежда» хутровиком (наказ №171 від 14.10.1991);

- 03.08.1992 звільнена за власним бажанням за статтею 38 КЗпП УССР (наказ №161 від 30.07.1992).

Також, згідно з наданою довідкою, заробіток позивача, який враховується при нарахуванні пенсії складає 0,9783 (0 грн 9783 коп). Сума заробітної плати з розшифровкою грн\руб за період з 1986 по 1990 становить:

-1986 рік: січень – 0,00185, лютий – 0,00203, березень – 0,00244, квітень – 0,00150, травень – 0,00137, червень – 0,00107, липень – 0,00162, серпень – 0,00150, вересень – 0,00177, жовтень – 0,00169, листопад – 0,00166, грудень – 0,00126;

- 1987 рік: січень – 0,00220, лютий – 0,00156, березень – 0,00224, квітень – 0,00098, травень – 0,00049, червень – 0,00115, липень – 0,00157, серпень – 0,00148, вересень – 0,00150, жовтень – 0,00163, листопад – 0,00118, грудень – 0,00136;

- 1988 рік: січень – 0,00129, лютий – 0,00203, березень – 0,00196, квітень – 0,00150, травень – 0,00137, червень – 0,00107, липень – 0,00125, серпень – 0,00152, вересень – 0,00128, жовтень – 0,00121, листопад – 0,00154, грудень – 0,00192;

- 1989 рік: січень – 0,00211, лютий – 0,00196, березень – 0,00150, квітень – 0,00136, травень – 0,00174, червень – 0,00134, липень – 0,00190, серпень – 0,00153, вересень – 0,00095, жовтень – 0,00117, листопад – 0,00135, грудень – 0,00349;

- 1990 рік: січень – 0,00212, лютий – 0,00262, березень – 0,00245, квітень – 0,00153, травень – 0,00153, червень – 0,00153, липень – 0,00190, серпень – 0,00106, вересень – 0,00248, жовтень – 0,00177, листопад – 0,00064, грудень – 0,00299.

Крім того, вказана довідка містить примітку, що на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний соціальний внесок) в Пенсійний фонд України. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1986-1990 роки.

Вказані періоди роботи позивача також підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненої 01.08.1980.

Так, 29.05.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії з підстав зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000. До заяви долучила довідку від 15.09.2020 №79, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНДОДЕЖДА», місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Очаківська, 24.

Вказана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

04.06.2025 за наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення №056750004338, яким позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки долучена до заяви довідка видана організацією, яка знаходиться на окупованій території, не може бути зареєстрована та не утворює правових наслідків.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ст. 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Так, постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Порядок №22-1).

Відповідно до пп. 3 п. 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Відповідно до п. 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Таким чином, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії саме на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Так, із змісту оскаржуваного рішення встановлено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням наданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.09.2020 № 79, виданої ТОВ "ИНДОДЕЖДА", оскільки така видана підприємством, яке знаходиться на окупованій території та не має є юридичної сили.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. №1207-VІІ (Закон №1207-VІІ) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною 1 статті 3 Закону №1207-VІІ, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року (абз. 4 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207-VII).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Донецьк Донецької області відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Згідно ст. 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Положеннями частин 1-3 статті 9 Закону №1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.

Разом з тим, згідно з положеннями частини 4 статті 9 Закону №1207-VII встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Крім того, Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у 1971 році в документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці (справи "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016).

Так, Європейським судом з прав людини зазначалось, що "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципів ("Намібійські винятки"), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивачів на соціальний захист та гарантованих їм прав на пенсійне забезпечення.

Отже, відсутність у позивача можливості надати інші довідки внаслідок знаходження установ на тимчасово окупованій території не позбавляє позивача права на отримання пенсії та проведення її перерахунку.

Також, неврахування пенсійним органом довідки про підтвердження трудового стажу та заробітної плати, яку позивач отримував під час роботи на підприємстві є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі №234/3038/17, від 11.12.2018 у справі №360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17, від 31.03.2021 у справі №0440/6809/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а також наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 року з урахуванням висновків суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.