Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №930/1477/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 930/1477/26 Головуючий у 1-й інстанції: Алєксєєнко В.М.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, через свого адвоката Хейніса Олександра Григоровича, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 14.04.2026 №2591.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 22.07.2026 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі поданий від імені позивача адвокатом Хейніс О.Г.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 25 червня 2026 року.

25 червня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися.

У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання було призначено на 10 год. 00 хв. 22 липня 2026 року.

14 липня 2026 року, через підсистему «Електронний суд», від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20 липня 2026 року, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача адвоката Хейніса О.Г. надійшла заява про доповнення обґрунтування (підстав) позовної заяви.

22 липня 2026 року позивач та його представник повторно у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність, передбачених пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача повторно без поважних причин не з`явився в судове засідання, а заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» «Union Alimentaria Sanders S.A. vs Spain»).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується з визначеним у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Крім того, під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти як послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20).

При цьому, судова колегія враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 серпня 2021 року у справі №420/512/21 зазначив наступне: «...Враховуючи, що приписи пункту 4 частини першої статті 240 КАС України кореспондуються з положеннями частини п`ятої статті 205 КАС України, однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності указаних осіб. Колегія суддів зазначає, що якщо неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, то судами мають застосовуватись приписи пунктів 1, 2 частини третьої статті 205 КАС України. Проте, надання оцінки цьому питанню має бути належним чином відображено у відповідному судовому рішенні».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду про залишення адміністративного позову без розгляду судом першої інстанції не надана оцінка питанню про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача чи її представника, а також, не наведено, чому саме неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи за наявними у ній доказами, які саме не з`ясовані обставини у справі не дають можливості ухвалити законне судове рішення.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - скасувати.

Справу направити до Немирівського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.