Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №703/1047/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1047/26

2/703/1301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

за участю секретаря Мельник Д.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Семко Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла цивільну справу № 703/1047/26 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

комунального підприємства «ВОДГЕО», юридична адреса: 20705, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, пров. Якова Водяного, буд. 45,

треті особи:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», адреса: 20700, Україна, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Свердлова, буд. 94

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

24.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «ВОДГЕО» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «ВОДГЕО», що полягає у ненаданні ОСОБА_1 уточнюючої довідки про стаж роботи відповідно до додатку 5 Порядку №22-1; довідки про заробітну плату та сплачені страхові внески, копії характеристики роботи, копії всіх наказів про призначення, переведення та звільнення ОСОБА_1 та всіх інших наказів, що стосуються просування на посадах за всі періоди роботи, наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, копію Наказу про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, копію Переліку робочих місць, виробництв, професій, та посад з пільговим пенсійним забезпеченням по КП «ВОДГЕО».

2. Скасувати відмову КП «ВОДГЕО» від 04.07.2025 року №561/01-10 (що отримана нею 09.07.2025 року) у видачі: уточнюючої довідки про стаж роботи відповідно до додатку 5 Порядку №22-1; довідки про заробітну плату та сплачені страхові внески, копії характеристики роботи, копії всіх наказів про призначення, переведення та звільнення ОСОБА_1 та всіх інших наказів, що стосуються просування на посадах за всі періоди роботи, наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, копію Наказу про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, копію Переліку робочих місць, виробництв, професій, та посад з пільговим пенсійним забезпеченням по КП «ВодГео».

3. Зобов?язати КП «ВОДГЕО» надати (на поштову адресу) ОСОБА_1 : уточнюючу довідку про стаж роботи відповідно до додатку 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій (Порядок №22-1); довідку про заробітну плату та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України; копії всіх наказів про призначення, переведення та звільнення ОСОБА_1 та всіх інших наказів, що стосуються просування на посадах за всі періоди роботи; копії наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці; копію Наказу про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням (що надає пільги при виході на пенсію); копія Переліку робочих місць, виробництв, професій, та посад з пільговим пенсійним забезпеченням по КП «ВодГео»; копія характеристики роботи; уточнюючу довідку відповідну додатку 5 Порядку 22-1 про стаж роботи в КП «ВодГео»; довідку про заробітну плату та сплачені внески до пенсійного фонду за періоди: - 01.02.2001 року ВО «ВодГео» зарахована по переводу оператором КНС 11 (наказ від 01.02.2001 року) та звільнена 31.12.2002 року за наказом №129к від 31.12.2002 року; - Зарахована ВО «ВодГео» по переводу за наказом №1 від 01.01.2004 року та працювала оператором КНС служби водовідведення з 01.01.2004 року по 30.09.2005 року звільнена по переводу за наказом 124к від 30.09.2005 року; - 01.08.2007 року за наказом №3-К від 18.05.2010 року КП «ВодГео» прийнято оператором на решітці служби водовідведення в порядку переведення з 17.05.2010 року за наказом № звільнено у зв`язку з переведенням.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 24.02.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Позовна заява вмотивована тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з Виробничим об`єднанням «ВодГео», а в подальшому у зв`язку з перейменуванням – з Комунальним підприємством «ВОДГЕО». З метою реалізації свого конституційного права на пенсійне забезпечення позивачка неодноразово зверталась до КП «ВОДГЕО» із заявою про надання вищезазначених документів. Однак, листом від 04.07.2025 року за №561/01-10 КП «ВОДГЕО» надіслало на її адресу письмову відмову у видачі зазначених довідок, яка отримана нею 09.07.2025 року, що унеможливлює підтвердження її страхового стажу та заробітку для призначення пенсії.

Також, на звернення позивачки від 17.09.2021 року про підтвердження страхового стажу та періоду роботи з 26.03.1997 року по 14.06.2012 року також було надано відмову. На направлений запит від 13.10.2025 року до КП «ВОДГЕО», яке було вручено останньому 20.10.2025 року відповіді не надійшло.

В порушення статті 49 Кодексу законів про працю України відповідачем не було видано відповідну довідку, страховий стаж та внески до Пенсійного фонду не підтверджено, наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, що дає право на пільгові умови виходу на пенсію не надано, що грубо порушує права позивачки.

Таким чином, позивачка вважає, що відмова КП «ВОДГЕО» від 04.07.2025 року за №561/01-10 та бездіяльність щодо ненадання зазначених довідок є протиправними та такими, що порушують її законні права, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.03.2026 провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 03.04.2026.

13.03.2026 представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому не визнав позов в повному обсязі з огляду на наступне. По-перше, в період з 1997 по 2010 роки, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) в редакції чинній на той час основним документом про трудову діяльність працівника була трудова книжка. В додатку до позовної заяви позивачем надано копію належним чином заповненої трудової книжки, записи в якій виконані згідно чинного законодавства та ніким не заперечуються. Тобто, доводи позивача, що у неї недостатньо даних про трудову діяльність, спростовуються нею самою. По-друге, з боку відповідача відсутнє порушення положення статті 49 КЗпП України, на яку посилається позивач у позовній заяві, оскільки наразі позивач не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. В свою чергу, під час роботи позивач була ознайомлена з усіма наказами та мала можливості отримати з них копії, а також іншу інформацію. В Україні з 1998 року триває впровадження персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, що подають підприємства, про заробітну плату і пенсійні внески, сплачені з кожного працівника. Водночас, відповідач не веде систему персоніфікованого обліку та ніяким чином не впливає на права позивача. Крім цього, відповідач зауважує, що на всі звернення позивача надавалась відповідь. Так, зокрема, 19.03.2026 представник позивача на адресу суду надіслав додаткові пояснення, в яких надав копії відповіді позивачеві листом від 07.11.2025 за вихідним №904/01-10 з довідкою для обчислення пенсії від 24.10.2025 №24, також 19.11.2025 відповідач повторно надав відповідь позивачеві листом від 19.11.2025 №1054/01-10. Окрім цього, у поданому відзиві відповідач зазначає, що доводи позивача про відмову Пенсійного Фонду у призначенні їй пенсії не підкріплені жодним документом, або іншим належним та допустимим засобом доказування. Зважаючи на вищезазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.03.2026 позивачка на адресу суду надіслала відповідь на відзив, в якій просила відхилити відзив КП «ВОДГЕО» та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

31.03.2026 представник відповідача на адресу суду надіслав заперечення в яких просив відмовити у позові повністю.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2026 залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», підготовче засідання відкладено на 20.05.2026 о 10-00 год.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.08.2026 закрито підготовче провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.09.2026.

В судовому засіданні 04.09.2026 позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.09.2026 представник відповідача Семко Я.А. просила відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

З матеріалів справи вбачається, що КП «ВОДГЕО» видано ОСОБА_1 довідку від 04.09.2026 за №640/01-10 про те, що вона дійсно працювала з: 01.02.2001 року наказом ВО «ВодГео» №1 від 01.02.2001 року зарахована по переводу на КНС 11; 31.12.2002 року за наказом №129к від 31.12.2002 року звільнена по переводу на КП «Транс»; 01.01.2004 року наказом ВО «ВодГео» №1 від 01.01.2004 року зарахована оператором КНС служби водовідведення; 30.09.2005 року наказом ВО «ВодГео» №124к від 30.09.2005 року звільнена по переводу на КП «Смілаводоканал»; 01.08.2007 року наказом КП «ВодГео» №8к від 01.08.2007 року прийнята оператором на решітці служби водовідведення в порядку переведення з КП «Смілаводоканал»; 17.05.2010 року наказом КП «ВодГео» №36к від 17.05.2010 року звільнена в зв`язку з переведенням на роботу на ТОВ «Смілаенергоінвест».

Позивачем до позовної заяви надана копія трудової книжки, яка не містить виправлень, заповнена зрозуміло, вказана в трудовій книжці професія позивача включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Разом з тим, у позовній заяві позивачем не вказано, чи зверталась вона до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах та чи надавала вона трудову книжку, як належний документ, що підтверджує наявність у позивача трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На противагу цьому, 02.09.2026 ОСОБА_1 надала суду заяву про долучення доказів, серед яких, зокрема, є відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №7 (сервісного центру) за №2300-0211-8/62974 від 19.08.2026 (а.с.157). Згідно якої повідомлено, що ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян №7 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за призначенням пенсії на пільгових умовах не зверталась.

Окрім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме дії відповідача, які полягають у відмові підготувати довідки та інших документів, що стосуються періоду її роботи в шкідливих умовах, є перешкодою в реалізації її права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Тобто лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Отже, не просто наявність права на захист, а й ефективний і належний спосіб його реалізації відіграють важливе значення для відновлення становища, яке існувало до порушення.

Верховний Суд у своїй від 20.03.2024 у справі № 134/154/20, визначив позицію, щодо того, коли Позивач пред`являє позов, обравши неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлені позовні вимоги не призведуть до відновлення права Позивачки, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)

Верховний Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палаьи Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Судом встановлено, що відповідачем було надано позивачу наявні у нього документи, а саме: довідку №24 від 27.10.2025 про заробітну плату для обчислення пенсії, а також довідку від 04.09.2026 за №640/01-10 про стаж роботи в КП «ВОДГЕО». Стосовно інших документів (їх копій), що запитувались позивачем, КП «ВОДГЕО» у листі від 07.11.2025 за №904/01-10 зазначило, що за минулі періоди на КП «ВОДГЕО» інформація не збереглась, оскільки була втрачена при зміні поштової адреси підприємства та його підпорядкуванню ТОВ «Сміла-Енергоінвест» в період 2012-2015 рр. При цьому, при виході КП «ВОДГЕО» зі складу ТОВ «Сміла-Енергоінвест», документація підприємству не була повернута в повній мірі (а.с.62).

Таким чином, позивачкою обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога зобов?язати відповідача надати документи, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які фактично відсутні у володінні відповідача – не призведе до відновлення права позивачки та в подальшому потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з відповідача не підлягають стягненню судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «ВОДГЕО», треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.09.2026.

Суддя Смілянського

міськрайонного суду: О.О. Левчук