Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №580/7308/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7308/25 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "УСП"), звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за №091687 від 03.06.2025 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова, постанова від 03.06.2025).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення фактичних обставин, 03.06.2025 прийнято постанову №091687 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень. За змістом такої, позивачем допущено порушення, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №2344-ІІІ).

В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови, позивач зазначає, що відсутність у водія на момент проведення перевірки роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 27.04.2025 обґрунтовано вихідним днем у водія та не використання транспортного засобу для перевезення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.06.2025 №091687 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд першої інстанції виходив з того, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керує транспортним засобом, натомість із сукупності встановлених обставин слідує, що водієм транспортний засіб 27.04.2025 не використовувався для перевезення, що виключає правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державна служба з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги обґрунтовує наступним: дані стосовно початку та кінця робочої зміни та перерви водія в роздруківці роботи цифрового тахографа можуть відображатися лише за умови безперервного використання водієм особистої картки водія. Судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи позбавлені доказів пред`явлення водієм на момент перевірки відомостей обліку робочого часу та відпочинку водія (табель) на засвідчення відпочинку 27.04.2025 у зв`язку з вихідним днем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу суду 08.04.2026, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській, Донецькій, Луганській областях Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до графіку щотижневого проведення рейдових перевірок у період з 28.04.2025 по 04.05.2025 за №42806/40/27-25 від 28.04.2025 та на підставі направлення на рейдову перевірку за №НР003195 від 28.04.2025 29.04.2025 здійснено перевірку на ділянці 47 км автомобільної дороги М-318 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (тягач) та марки KOEGEL, державний номерний знак НОМЕР_2 (напівпричіп) на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль (тягач) марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК". Аналогічні відомості щодо права власності відображені й у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 щодо напівпричіпу марки KOEGEL державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вищезгаданим транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 , на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_5 , виданого 23.04.2019.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт за №АР107485 від 29.04.2025, в якому зафіксовано про наступні виявлені порушення: "статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 - перевезення вантажу; перевізник не забезпечив водія документами, визначеними статтею 48 цього Закону, а саме: роздруківкою цифрового тахографа за 27.04.2025 (на транспортному засобі встановлено цифровий тахограф. […] Водія ОСОБА_1 не використовує особисту карту водія або бланк підтвердження діяльності водія".

У свою чергу, зазначено про ознайомлення водія ОСОБА_1 зі змістом акту від 29.04.2025 та отримання копії; інших пояснень останнім у акті не наведено.

Відповідач у особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області листом за №43334/43/24-25 від 14.05.2025 повідомив власника вказаного транспортного засобу ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка призначена до розгляду на 03.06.2025 та попередив, що у випадку відмови прибути, розгляд справи відбудеться за відсутності сторони. Позивач вказаний лист отримав 19.05.2025, що засвідчується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 06 011 469 982 44.

Позивачем скеровано заперечення на акт за №АР107485 від 29.04.2025 із долученням до такого додаткових документів (копія пояснень водія ОСОБА_1 від 01.05.2025; копія наказу №18 від 18.02.2025 про закріплення транспортних засобів за водіями (в тому числі за водієм ОСОБА_1 ); довідка начальника транспортної дільниці ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК"; копія Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" (додаток №1 до Колдоговору); копія табеля обліку робочого часу водіїв транспортної дільниці ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" за квітень 2025 року; копія наказу про відрядження водія ОСОБА_1 від 25.04.2025 року №902/к/тм-вд; копія наказу про відрядження водія ОСОБА_1 від 28.04.2025 року №910/к/тм-вд; копія роздруківки з тахографа, яка була отримана інспектором під час перевірки, копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі №280/7683/24; довідка начальника транспортної дільниці ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" від 26.05.2025), датовані 26.05.2025, зареєстровані за вх.№23351/0/22-25 від 26.05.2025.

За результатами розгляду справи 03.06.2025 про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Лучином О. прийнято постанову №091687, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень за відсутність на момент проведення перевірки 29.04.2025 документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: у водія відсутня роздруківка даних цифрового тахографа за 27.04.2024 (водій не використовував особисту картку водія), або бланку підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010, наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010.

Вказана постанова оскаржена позивачем до Державної служби України з безпеки на транспортні, котра рішенням за №5119/3.3/15-25 від 11.06.2025 залишила таку без змін, а вимоги скарги - без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ, "Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, "Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340, а також затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України "Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" від 24.06.2010 за №385.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-III (надалі по тексту також - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Приписами частини 14 статті 6 Закону України №2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами 17-20 статті 6 коментованого Закону, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Змістом абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (надалі по тексту також - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена "Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України за №141 від 07.02.2025, за №272 від 07.03.2025 (надалі по тексту також - Порядок №1567).

Рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 за №703 затверджено "Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті" (надалі по тексту також - Перелік №703).

Згідно пункту 1 розділу ІІ "Вантажні перевезення. Перевезення вантажів у внутрішньому сполученні" коментованого Переліку, під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення, а саме: 1) посвідчення водія відповідної категорії; 2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж; 4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв); 7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія; 8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду; 9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року №1511-III "Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)".

Окрім цього, як визначено Переліком №703, перевірці підлягає наступне: дотримання водієм вимог праці та відпочинку (пункт 2 розділу ІІ); оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником (пункт 3 розділу ІІ); виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт (пункт 4 розділу ІІ); належне кріплення вантажів (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) […] (пункт 5 розділу ІІ); дотримання вимог до перевезень вантажів, які швидко псуються, сипучих вантажів без тари, вибухових, займистих, їдких та отруйних речовин (пункт 6 розділу ІІ); наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів (пункт 7 розділу ІІ); дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень (пункт 8 розділу ІІ).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (пункт 13 Порядку №1567).

Як встановлено пунктами 14-15 Порядку №1567, акт проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складаються у письмовій формі (паперовій або електронній формі). Акти в електронній формі можуть бути роздруковані, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формою відповідного акта.

Копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.

Окрім цього, у силу вимог пункту 16 Порядку №1567, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 17, 19-20 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", передбачено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5 (пункт 19 Порядку №1567).

При цьому, згідно пункту 20-21 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.

Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт набирає чинності з дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт вважається доведеною до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи з дня її вручення або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, а у разі надсилання на адресу електронної пошти - на п`ятий календарний день з дня її надсилання (пункт 22 Порядку №1567).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, зокрема в межах питання правомірності накладення адміністративно-господарського стягнення на ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" з врахуванням встановлених обставин справи та чинного на момент спірних правовідносин нормативно-правового регулювання, суд виходить з наступного.

До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування (частина 1 статті 47 Закону №2344-ІІІ).

У силу вимог частини 1 статті 48 коментованого Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, частиною 2 статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні встановленні статтею 49 Закону №2344-ІІІ, зокрема водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Поруч із вказаним, відповідно до частини 8 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Сторони у цій справі не заперечують факту обладнання транспортного засобу автомобіля марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (тягач), належного ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК", який перевірявся Укртрансбезпекою 24.09.2024 саме цифровим тахографом

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначений "Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340 (надалі по тексту також - Положення №340, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У свою чергу, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів передбачений "Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 за №385 (надалі по тексту також - Інструкція №385), котра поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (тут і надалі по тексту також у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі (пункт 1.4 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Враховуючи приписи частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за якою автомобільні перевізники, водії зобов`язані також мати й "інші документи, передбачених законодавством", до переліку таких, з урахуванням положень пункту 3.3 Інструкції №385, слід відносити картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону №2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.04.2025 у справі №440/9704/23, від 06.02.2025 у справі №440/2336/23.

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону №2344-III. Зокрема, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суть встановленого посадовими особами Укртрансбезпеки порушення, зафіксованого у акті перевірки за №АР107485 від 29.04.2025, зводиться до того, що при здійсненні вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: роздруківкою цифрового тахографа за 27.04.2025 або бланком підтвердження діяльності водія. Вказане, на переконання відповідача, слід трактувати як допущення порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", Інструкції №385, Положення №340, що і було відображено у якості фактичної підстави в межах оскаржуваної постанови.

З приводу наведеного суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частина 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює обов`язок водія мати при собі роздруківку даних з цифрового тахографа чи картку водія, які слугують документами на підтвердження дотримання режимів праці та відпочинку.

З урахуванням положень пункту 3.3 Інструкції №385, суд виснує, що фіксування режимів праці та відпочинку водія в цифровому тахографі здійснюється виключно за умови використання особистої картки водія, яка має вбудовану мікросхему та призначена для ідентифікації конкретного водія в системі обліку.

Так, роздруківка фактично є витягом з даних, що зберігаються у пам`яті тахографа (та картки), і не замінює обов`язку використання водієм особистої картки під час керування транспортним засобом.

Звідси, порушення порядку експлуатації встановленого тахографа в частині невикористання чи неналежного використання водієм особистої картки до такого тахографа має наслідком відсутність обов`язкового для здійснення перевезень документу, яким є роздруківка даних цифрового тахографа (відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ "інші документи, визначені законодавством"), що не дає можливості зчитати інформацію з такого тахографа.

Так, у матеріалах справи наявне викопіювання роздруківки даних цифрового тахографа Stoneridge Electronics (заводський номер 900208R7.6/04R02), здійснене 29.04.2025 стосовно користувача-водія Yakuba Vitalii та транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Послуговуючись даними умовних позначень, відображених у роздруківці від 29.04.2025, судом з`ясовано, що у такому відсутні відомості за 27.04.2025, тобто особиста картка водія не була вставлена у тахограф, що унеможливило проведення роздруківки даних за вказану дату.

Разом із тим, як слушно зазначено судом першої інстанції, станом на початок руху 26.04.2025 показник одометра становив 516 213 км, станом на кінець того ж дня - 516 959 км. У свою чергу, станом на початок руху 28.04.2025 показник одометра становив 516 959 км, станом на кінець того ж дня - 517 334 км.

Виходячи з наведеного слід констатувати, що транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 не використовувався 27.04.2025 для перевезення вантажу, іншими словами не перебував у русі, в тому числі керування водієм ОСОБА_1 таким не здійснювалося, інакше б показними одометра станом на кінець дня 26.04.2025 та початок дня 28.04.2025 відрізнялися з огляду на пройдену відстань навіть без застосування особистої картки зазначеного водія.

Окрім того, у межах акту перевірки за №АР107485 від 29.04.2025 зазначено про відсутність бланку підтвердження діяльності, стосовно чого суд вказує про наступне.

Пунктом 6.4 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340 (надалі по тексту також - Положення №340, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Проте вказані обставини не мали місце у спірному випадку, відтак застосування Укртрансбезпекою адміністративно-господарського штрафу, як також слідує зі змісту постанови за №091687 від 03.06.2025, за відсутність бланку підтвердження діяльності, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В той же час, відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Інструкції №340, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

За визначенням, наведеним у пункті 1.5 Інструкції №340, саме графік змінності є тим документом, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2025 року водій ОСОБА_1 27.04.2025 мав вихідний день, окрім цього, наказами ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" від 25.04.2025 за №902/к/тм-вд та від 28.04.2025 за №910/к/та-вд засвідчуються обставини відрядження водія ОСОБА_1 для здійснення перевезення вантажу у періоди з 25.04.2025 по 26.04.2025 та 28.04.2025 по 29.04.2025 відповідно.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції наведених вище документів у підтвердження дійсності обставин наявності у водія 27.04.2025 вихідного дня, як таких, що не були надані на момент проведення перевірки, оскільки вказані складали додатки до заперечень на акт за №АР107485 від 29.04.2025, датовані 26.05.2025, зареєстровані Укртрансбезпекою за вх.№23351/0/22-25 від 26.05.2025.

У сукупності, вказане спростовує обставини відсутності у роздруківці даних з цифрового тахографа відомостей щодо руху транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та фіксацію режиму відпочинку та праці водія ОСОБА_1 станом на 27.04.2025.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті за №091687 від 03.06.2025 про застосування до ТОВ "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №580/7308/25, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.