Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №640/33103/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/33103/21 Суддя першої інстанції: Лазаренко Максим Сергійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада» (далі – позивач, ТОВ «Еллада») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2021 №00039411.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість, є предметом виключно документальної перевірки. Відтак, суд дійшов висновку, що при збільшенні суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за результатом камеральної перевірки на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, що доводить протиправність такого податкового повідомлення-рішення внаслідок порушення способу встановлення податкового правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду на суму 105 951 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

ТОВ «Еллада» подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що відповідачем неправомірно проведено камеральну перевірку та не враховано всіх фактичних обставин під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 08.09.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, однак рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року необхідно змінити, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Еллада» в листопаді 2020 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2020 року, у зв`язку з тим, що було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за 08.2020 реєстраційний номер 9289689000 від 06.11.2020, за 09.2020 реєстраційний номер 9290079791 від 06.11.2020. У вказаних уточнюючих розрахунках було відкориговано недоїмку в бюджет (115 275 грн), а також збільшився податковий кредит на суму 105 951 грн.

Також, була подана декларація з податку на додану вартість за жовтень 2020 року реєстраційний номер 9315989391 від 29.11.2020, в якій була вказана сума податкового кредиту з попереднього місяця за поданим уточнюючим розрахунком.

Відповідачем була проведена відносно позивача камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Еллада» за жовтень 2020 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 28.12.2020 №14673/26-15-04-11 (далі - акт), яким встановлено, що позивачем порушено вимоги п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 105 951 гривень.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Еллада» до рядка 16.1 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) податкової декларації податку на додану вартість за жовтень 2020 року віднесена сума ПДВ у розмірі 105 951 гривень. При цьому, в декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року значення рядка 21 дорівнює нулю.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2021 №226110411, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 105 951 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 54 975 гривень.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням 26.03.2021 №226110411 позивач оскаржив його до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 17.06.2021 №13593/6/99-00-06-01-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.03.2021 №226110411 в частині 44 379,9 грн застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі рішення ДПС України від 17.06.2021 №13593/6/99-00-06-01-05-06 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2021 №0003941, яким позивачу за порушення п.200.4 ст.200, п.201.1 п.201.10 п.201.14 п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму від`ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу на додану вартість на 105 951,00 грн та відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 121 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 10 595,10 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням 01.07.2021 №0003941, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням процедури, передбаченої Податковим кодексом України, оскільки достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість, є предметом виключно документальної, а не камеральної перевірки.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 червня 2023 року у справі №480/8796/21, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та/або своєчасності сплати такого податку.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пункту 200.10 ст. 200, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 ст. 75 та у порядку ст. 76 ПІК України, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Еллада» за жовтень 2020 року.

При перевірці контролюючим органом використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року (реєстраційний номер №9315989391 від 29.11.2020) з додатками, та декларацію за вересень 2020 року (реєстраційний №9271467999 від 20.10.2020) з додатками та Єдиний реєстр податкових накладних (ІС «Архів електронної звітності»).

У ході проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року платника ПДВ ТОВ «Еллада», контролюючим органом встановлено, що у цій декларації ТОВ «Еллада» до рядка 16.1 (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року віднесена сума ПДВ у розмірі 105951 грн. При цьому в декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року значення 21 дорівнює нулю.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно проведено саме камеральну перевірку, оскільки нею охоплено контроль за дотриманням позивачем вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення відповідачем процедури проведення камеральної перевірки, передбаченої Податковим кодексом України.

Що протиправності податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 №00039411, яким позивачу збільшено суму від`ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу на додану вартість на 105 951,00 грн та відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 121 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 10 595,10 грн, колегія суддів зазначає таке.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, указаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 5 розд. VI Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Відповідно до пункту 6 зазначеного розділу у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.

Відповідно до п. 6 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено раніше, ТОВ «Еллада» у листопаді 2020 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2020 року, у зв`язку з тим, що було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за 08.2020 реєстраційний номер 9289689000 від 06.11.2020, за 09.2020 реєстраційний номер 9290079791 від 06.11.2020. У вказаних уточнюючих розрахунках було відкориговано недоїмку в бюджет (115 275 грн), а також збільшено податковий кредит (рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму 105 951 грн.

У подальшому, 29.11.2020 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року (реєстраційний номер 9315989391), де в рядку 16.1 передбачено декларування податкового кредиту у розмірі 105 951 грн.

Отже, позивач у рядку 16.1 податкової декларації за жовтень 2020 року відобразив значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (липень 2020 року) у розмірі 105 951,00 грн, що відповідало положенням Порядку №21.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для донарахування ТОВ «Еллада» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 105 951,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 10 595,10 грн, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 липня 2021 року №00039411 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки, скасував спірне податкове повідомлення-рішення у зв`язку з порушенням процедури проведення перевірки, а не у зв`язку з протиправністю його прийняття. Ці обставини є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній частині.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, однак обґрунтував його із неправильним застосуванням норм матеріального права. Наведене вище є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – змінити у мотивувальній частині.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року – змінити у мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 08 вересня 2026 року.