Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №620/6382/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6382/25 Головуючий у 1 інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні обмеження моєї пенсійної виплати максимальним розміром при проведені індексації 01.03.2024 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році";

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні обмеження моєї пенсійної виплати максимальним розміром при проведені індексації 01.03.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2024, з урахуванням індексації, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням 90 % від загальної суми основних та додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2025, з урахуванням індексації, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням 90 % від загальної суми основних та додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково у визначений судом спосіб із виходом за межі позовних вимог. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії після її перерахунку з 01.03.2024 з обмеженням її максимальним розміром та з 01.01.2025 та з 01.03.2025 із застосуванням до його пенсії обмеженням її максимальним розміром та коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням фактично проведених виплат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прямо передбачено виплату у 2025 році в період дії воєнного стану пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Апелянт вказує, що на виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03 січня 2025 року № 1, положення якої є чинними, неконституційними не визнавалися та є обов`язковими до застосування, у зв`язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області діяло відповідно до вимог статті 19 Конституції України. Крім того, апелянт наголошує, що передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними, механізм їх реалізації може бути змінений державою з урахуванням її фінансових можливостей, необхідності забезпечення збалансованості бюджету та дотримання принципу пропорційності, особливо в умовах воєнного стану. Також, апелянт зазначає, що встановлені Постановою № 1 коефіцієнти застосовуються лише до частини пенсії, яка перевищує десять прожиткових мінімумів, та спрямовані на забезпечення справедливого розподілу бюджетних коштів і балансу між правами пенсіонерів та суспільним інтересом. Окремо апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, на час розгляду цієї справи у Київському окружному адміністративному суді перебувала справа № 320/2229/25 про визнання протиправним та нечинним абзацу першого пункту 1 постанови № 1 у частині її застосування до осіб, пенсії яких призначені за Законом № 2262-XII, у зв`язку з чим, на переконання апелянта, провадження у цій справі підлягало зупиненню до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/2229/25.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 320/43207/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року, за результатами якого підсумок пенсії з надбавками та індексаціями за 2022– 2024 роки склав 28 353,46 грн, водночас з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром до виплати визначено 23 610,00 грн.

Згідно з перерахунком пенсії ОСОБА_1 , з 01 березня 2025 року підсумок пенсії з надбавками та індексаціями за 2022– 2025 роки склав 32 978,46 грн, проте, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром її розмір визначено у сумі 29 121,26 грн, а після застосування коефіцієнтів зменшення суми пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» до виплати визначено 26 050,60 грн. Основний розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року індексацій, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209, без обмеження пенсії максимальним розміром та без пониження суми пенсійної виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1.

Листом від 02 квітня 2025 року № 8204-8911/Г-02/8-1000/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що, відповідно до статті 46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до відповідних сум перевищення встановлених коефіцієнтів. У вказаному листі також зазначено, що ОСОБА_1 не належить до категорій осіб, до пенсій яких відповідні коефіцієнти не застосовуються, у зв`язку з чим з 01 січня 2025 року його пенсія виплачується із застосуванням таких коефіцієнтів у розмірі 26 050,60 грн, у тому числі, з урахуванням відповідних індексацій.

Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі та службі в органах внутрішніх справ, визначаються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII).

Частинами першою та третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 64 Закону № 2262-XII передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Статтею 46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 46 Закону № 4059-IX, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1), яка застосовувалася з 01 січня 2025 року.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено застосування до відповідних сум перевищення пенсійної виплати таких коефіцієнтів:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова № 209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Абзацом третім пункту 3 Постанови № 209 установлено, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, основний розмір якої обчислено виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 320/43207/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . При цьому, під час проведення з 01 березня 2024 року індексації відповідно до Постанови № 185 відповідачем застосовано обмеження пенсійної виплати максимальним розміром. Згідно з наданим позивачем розрахунком пенсії станом на 01 березня 2024 року загальний розмір призначеної пенсії становив 31 103,46 грн, тоді як загальна сума, що підлягала виплаті, складала 29 121,26 грн.

В подальшому, під час проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року відповідно до Постанови № 209, її загальний розмір з надбавками та індексаціями становив 32 978,46 грн, однак з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсію визначено у сумі 29 121,26 грн, а після застосування коефіцієнтів до сум перевищення, передбачених Постановою № 1, до виплати визначено 26 050,60 грн.

19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про проведення нарахування та виплати пенсії у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведених з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року індексацій, без обмеження пенсії максимальним розміром та без пониження суми пенсійної виплати відповідно до Постанови № 1.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 02 квітня 2025 року № 8204-8911/Г-02/8-1000/25 повідомило ОСОБА_1 , що, відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 у 2025 році пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до відповідних сум перевищення визначених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не належить до передбачених Постановою № 1 категорій осіб, до пенсій яких відповідні коефіцієнти не застосовуються, а тому, з 01 січня 2025 року його пенсія виплачується із застосуванням таких коефіцієнтів у розмірі 26 050,60 грн.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII імперативно встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, зміна умов, норм та порядку пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону № 2262-XII, має здійснюватися з дотриманням спеціально встановленого законодавцем порядку, а положення інших нормативно-правових актів не можуть змінювати визначене цим Законом правове регулювання без внесення відповідних змін до самого Закону № 2262-XII.

Щодо застосованого відповідачем при проведенні індексації з 01 березня 2024 року обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром колегія суддів враховує, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими було встановлено максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, та втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII, якими також передбачалося обмеження максимального розміру відповідних пенсій.

Відтак, на час проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року Закон № 2262-XII не містив чинної норми, яка встановлювала б максимальний розмір пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Передбачене Постановою № 185 положення про підвищення пенсій у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не встановлює такого максимального розміру самостійно, а передбачає можливість його застосування виключно за умови існування відповідного обмеження саме на рівні закону.

За відсутності на час виникнення спірних правовідносин чинного законодавчого обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, саме по собі зазначене положення Постанови № 185 не надавало відповідачу правових підстав для зменшення належної ОСОБА_1 пенсійної виплати.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 380/9952/25, в якій, зокрема, зазначено про відсутність у Законі № 2262-XII чинного обмеження максимального розміру пенсії та протиправність застосування такого обмеження органами Пенсійного фонду України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її індексації з 01 березня 2024 року.

Щодо застосованих з 01 січня 2025 року коефіцієнтів колегія суддів враховує, що статтею 46 Закону № 4059-IX установлено виплату у 2025 році в період дії воєнного стану пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням до суми такого перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми, прийнято Постанову № 1, пунктом 1 якої встановлено відповідні диференційовані коефіцієнти до частин пенсійної виплати, що перевищують десять прожиткових мінімумів.

Разом з тим, застосування зазначених положень до пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, фактично змінює визначений спеціальним законом порядок пенсійного забезпечення та призводить до виплати пенсії у меншому розмірі без внесення відповідних змін до Закону № 2262-XII.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25 сформував висновок про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, а застосування при обчисленні та перерахунку таких пенсій положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено застосування коефіцієнтів до суми пенсії понад десять прожиткових мінімумів, є протиправним та обмежує гарантоване право на належний соціальний захист.

Зазначений правовий висновок застосовано Верховним Судом також у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 380/9952/25, в якій безпосередньо досліджувалось питання обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, та застосування до неї коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX і Постановою № 1, під час індексації відповідно до Постанови № 209. Верховний Суд, пославшись на правовий висновок у справі № 120/1081/25, визнав такий порядок виплати пенсії неправомірним.

Такого ж підходу Верховний Суд дотримався у постанові від 02 квітня 2026 року у справі № 620/2506/25, залишивши без змін судові рішення, якими визнано протиправним застосування до пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 320/2229/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та постановою Верховного Суду від 20 травня 2026 року, абзац перший пункту 1 Постанови № 1 визнано протиправним та нечинним у частині його застосування до осіб, яким пенсії призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-XII.

Отже, доводи апелянта про те, що стаття 46 Закону № 4059-IX та Постанова № 1 на момент здійснення перерахунку були чинними, неконституційними не визнавалися та відповідно до статті 19 Конституції України підлягали обов`язковому виконанню Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Чинність нормативно-правового акта сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень, а при виникненні спору – суд, від необхідності враховувати його місце в системі нормативно-правових актів та співвідношення з актами вищої юридичної сили.

Згідно з частинами 1-3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України чи іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У даному випадку, спеціальним Законом № 2262-XII визначено не лише умови пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб, а й спеціальний порядок зміни таких умов - виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, відповідних змін, якими для осіб, пенсії яких призначені за Законом № 2262-XII, було б установлено застосування у 2025 році понижуючих коефіцієнтів до частини пенсії, до Закону № 2262-XII внесено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності застосування відповідного механізму і після проведення з 01 березня 2025 року індексації на підставі Постанови № 209.

Матеріали справи свідчать, що після перерахунку загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками та індексаціями становив 32 978,46 грн, однак, після застосування обмеження максимальним розміром та коефіцієнтів до виплати визначено 26 050,60 грн.

При цьому, положення Постанови № 209 про проведення індексації не створюють самостійної законодавчої підстави для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, оскільки, таке обмеження повинно бути встановлене саме законом, а чинні положення Закону № 2262-XII його не передбачають. Так само, проведення індексації не є підставою для застосування до вже визначеного розміру пенсії коефіцієнтів Постанови № 1, правомірність застосування яких до пенсій за Законом № 2262-XII спростована наведеною вище практикою Верховного Суду.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на необхідність забезпечення збалансованості Державного бюджету України, справедливого розподілу фінансових ресурсів держави, дотримання принципу пропорційності та особливості реалізації соціально-економічних прав в умовах воєнного стану.

Соціально-економічні права за своєю правовою природою не є абсолютними, а механізм їх реалізації може зазнавати змін з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави. Разом з тим такі зміни повинні здійснюватися виключно у порядку, встановленому Конституцією та законами України, та з дотриманням спеціальних норм, які визначають умови і порядок зміни пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.

Беручи до уваги викладене, наведені апелянтом міркування щодо фінансового стану держави та необхідності зменшення диспропорцій між розмірами пенсій самі по собі не надають Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області повноважень застосовувати до пенсії ОСОБА_1 механізм її зменшення, який не передбачений спеціальним Законом № 2262-XII.

Не змінює такого висновку й посилання апелянта на дію в Україні правового режиму воєнного стану.

Так, стаття 64 Конституції України допускає встановлення в умовах воєнного стану окремих обмежень конституційних прав і свобод, однак такі обмеження мають бути запроваджені у визначеному законом порядку.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 серед прав, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку із введенням воєнного стану, право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, не зазначено.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 320/2229/25.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/2229/25, у якій оскаржувався абзац перший пункту 1 Постанови № 1 у частині його застосування до осіб, пенсії яких призначені відповідно до Закону № 2262-XII.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України, обов`язковою умовою для зупинення провадження з наведеної підстави є об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.

Водночас, така об`єктивна неможливість відсутня, якщо зібрані у справі докази дозволяють установити та оцінити обставини, необхідні для вирішення спору.

Більше того, питання про наявність підстав для зупинення провадження саме у зв`язку з розглядом справи № 320/2229/25 було вирішено Верховним Судом у постанові від 15 липня 2025 року у справі № 160/6306/25.

Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що оскарження в іншому судовому провадженні нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, саме по собі не створює об`єктивної неможливості розгляду справи, оскільки, відповідно до статті 7 КАС України, суд у разі встановлення невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конституції чи закону України зобов`язаний застосувати правовий акт вищої юридичної сили навіть за умови чинності такого підзаконного акта.

Таким чином, наявність на час розгляду цієї справи провадження у справі № 320/2229/25 не перешкоджала суду першої інстанції на підставі встановлених обставин самостійно надати оцінку відповідності Постанови № 1 нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та вирішити спір по суті. При цьому, постанову Верховного Суду у справі № 160/6306/25 ухвалено 15 липня 2025 року, тобто ще до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 18 липня 2025 року

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її індексації з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року, а також, щодо протиправності застосування до його пенсійної виплати з 01 січня 2025 року коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.