Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №320/32925/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/32925/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.01.2023 року №932510161236 в частині відмови ОСОБА_1 у врахуванні до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Станом на 07 вересня 2026 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області 25.11.1999 р.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Позивач 04.01.2024 року звернулась до ГУ ПФУ із заявою, в якій просила зарахувати до її трудового стажу час догляду за дитиною постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-ти річного віку, відповідно до п. 13 ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та згідно Постанови КМ України № 637 від 12.08.1993 р.

За принципом екстериторіальності заяву Позивача було розглянуто ГУ ПФУ у Запорізькій області та прийнято відповідне рішення.

Рішенням №932510161236 від 08.01.2024 року відповідачем було відмовлено щодо зарахування до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку.

Причиною відмови зазначено наступне: “в дублікаті свідоцтва про народження від 29.12.2023р. НОМЕР_3 вказано: прізвище “ ОСОБА_3 ”, що не відповідає даним посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_4 “ ОСОБА_4 ”.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у врахуванні до її стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 13 ч.1 ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Постановою КМ України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 11 Порядку № 637 час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 04.01.2024 р. звернулась до ГУ ПФ України із заявою, в якій просила зарахувати до її трудового стажу час догляду за дитиною постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-ти річного віку, відповідно до п. 13 ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та згідно Постанови КМ України № 637 від 12.08.1993 р.

До заяви позивачем було додано всі належні відповідно до законодавства документи.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.01.2023 року №932510161236, позивачу відмовлено в зарахуванні стажу догляд за дитиною до 12-ти річного віку з посиланням на виявлення розбіжностей в написанні прізвища, імені, по-батькові в наданих заявником документах.

Зокрема, відповідачем в рішенні від 08.01.2023 року №932510161236 зазначено, що в дублікаті свідоцтва про народження від 29.12.2023р. НОМЕР_3 вказано: прізвище “ ОСОБА_3 ”, що не відповідає даним посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_4 “ ОСОБА_4 .

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем при звернені до Відповідача із заявою був наданий експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/1964-n від 20 грудня 2023 року, де вказано, що українські записи прізвища ОСОБА_3 / ОСОБА_3 (свідоцтво про народження, записи ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 ) і ОСОБА_3 (довідка про вручення посвідчення серії Д від 13.11.2001 року №131227 на дитину, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, видане Київською облдержадміністрацією, запис ОСОБА_2 , посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, запис ОСОБА_2 ) в документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Також зазначено, з практики лінгвістичних експертиз відомі непоодинокі випадки документальної фіксації субнормативних українських записів російських прізвищ внаслідок неврахування походження цього прізвища, під впливом його російської вимови або через графічне посередництво відповідного запису російською мовою. У частині документів записи прізвища відповідають чинним стандартам міжмовного перетворення. Це призводить до орфографічного розподібнення записів прізвища в різних документах однієї особи або однієї родини. Лінгвістична ідентифікація таких записів ґрунтується на їхньому співвідношенні з типовими девіаціями в практиці документування власних назв, зумовленими наведеними вище причинами.

В матеріалах справи наявна довідка управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради №3005 від 30.11..2022 року підтверджено, що Позивачу дійсно було вручене посвідчення серії НОМЕР_4 на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Між тим, помилки в написанні прізвища в посвідченні дитини, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, не може бути підставою для виключення вказаних періодів із трудового стажу та призначення пільгової пенсії за віком, оскільки Позивач не може відповідати за правильність оформлення документів та перекладу з російської мови на українську імен іншими особами. А тому рішення про відмову у зарахуванні до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку не можна вважати обґрунтованим та правомірним.

З аналізу вказаного вище рішення від 08.01.2023 року №932510161236, вбачається, що єдиною причиною відмови було саме встановлення факту відповідності наданих позивачем документів одній особі і також зазначено, що належність цих документів заявникові має встановлюватися в судового порядку.

За наведених обставин висновується, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 08.01.2023 року №932510161236 про відмову у зарахуванні позивачу до стажу роботи догляд за дитиною до 12-ти річного віку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з вимогами пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до вимог частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що рішення (дії, бездіяльність) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавством, у даному випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.