Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №379/815/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 379/815/26 Суддя (судді) першої інстанції: Зінкін В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Таращанського районного суду Київської області від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: поліцейська 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Шевчук Аліна Олексіївна, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач; ДПП), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: поліцейська 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Шевчук Аліна Олексіївна (далі - третя особа; поліцейська Шевчук А.О.), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7099852 від 28.04.2026 складену поліцейським 2 взводу 2 роти 2 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Шевчук Аліною Олексіївною, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з текстом оскаржуваної постанови, його притягнуто до відповідальності за порушення п. 2.9.в ПДР України, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування ТЗ із закритим номерним знаком. Проте диспозиція вказаних норм передбачає відповідальність виключно за процес руху (експлуатації) автомобіля. На момент наближення екіпажу поліції його автомобіль Mitsubishi (н.з. НОМЕР_1 ) вже тривалий час перебував у нерухомому стані на стоянці біля приміщення РЕМу по вул. Видна, 68. Патрульний автомобіль під`їхав із задньої сторони його авто, коли двигун було вимкнено, а він не здійснював жодних дій, що свідчили б про керування. Оскільки факт «керування» не мав місця в присутності поліції, склад адміністративного правопорушення повністю відсутній, що згідно зі ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття справи. Вказує, що інспектором не вказано, яким саме «стороннім предметом» було закрито номерний знак, що є критичним для встановлення складу правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Більше того, посадовою особою не було проведено жодних замірів чи експериментів для підтвердження того, що символи неможливо прочитати саме з відстані 20 метрів, як того вимагає п. 2.9.в ПДР. Під час винесення постанови інспектором було проігноровано вимоги ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейські не представилися та не пред`явили службові посвідчення під час звернення до мене як до громадянина. Процедура ідентифікації була проведена лише після його категоричної вимоги. Разом з тим, у пункті 7 оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7099852 міститься посилання на технічні засоби відеозапису: БК «Моторолла» (№476750; 476281) та відеореєстратор службового ТЗ, номер та марка якого в порушення вимог ст. 283 КУпАП взагалі не вказані в документі. Особливо звертає увагу суду, що у салоні автомобіля під час інциденту перебувала його малолітня дитина. Раптова поява поліції, їхня поведінка та тривала безпідставна затримка спричинили дитині сильний переляк та емоційний стрес. Також, разом з поліцією був присутній представник ТЦК та СП, чия участь у розгляді справи про порушення ПДР не передбачена жодним законом. Вказана особа намагалася чинити тиск, не надавши при цьому наказу коменданта, який би давав йому право на перевірку документів чи зупинку цивільних осіб у цей час і в цьому місці. Зазначає, що місцем розгляду та нібито скоєння вказано вул. Видна, 68 у м. Тараща. Проте, поліція свідомо ігнорує той факт, що автомобіль знаходився на спеціально відведеному місці для стоянки. Юридичне поняття «керування» припиняється з моментом зупинки авто та вимкнення двигуна. Намагання поліції притягнути до відповідальності водія за стан ДНЗ на припаркованому авто за статтею, що передбачає відповідальність виключно за рух, є грубою юридичною помилкою та невірною кваліфікацією діяння, що виключає законність накладеного стягнення. У постанові формально зазначено про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП. Насправді через тиск з боку поліції та представника ТЦК, а також через хвилювання за стан дитини, йому не було надано можливості реально скористатися правами на захист, надати письмові пояснення або залучити адвоката. В зв`язку з чим, вважає постанову серія ЕНА № 7099852 від 28.04.2026 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з порушення норм матеріального чи процесуального права.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 22.05.2026 року позов задоволено:

- скасовано постанову серії ЕНА № 7099852 від 28.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена поліцейською 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Шевчук Аліною Олексіївною;

- закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:

- на відеозаписах з нагрудного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, не зафіксовано факт керування транспортним засобом. На відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксоване авто, яке припарковане і не рухається, а на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля назустріч автомобілю поліції проїхало два автомобіля, які неможливо ідентифікувати. Потім, автомобіль працівників поліції розвертається, однак в полі зору реєстратора відсутні будь-які автомобілі, після чого запис закінчується. Зупинка транспортного засобу відеозаписом не зафіксована. Таким чином, факт керування позивачем транспортним засобом не зафіксований відеозаписом;

- диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає, що в даному випадку об`єктивною стороною правопорушення може бути саме керування або експлуатація транспортного засобу, зокрема, з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака;

- відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- з відеозапису, здійсненого відеореєстратором службового автомобіля, можливо розпізнати автомобіль Позивача «MITSUBISHI AOTLANDER», котрий: О 09 год. 10 хв. 41 сек. рухається смугою зустрічного напрямку. Помітивши автомобіль, що рухається смугою зустрічного напрямку з порушенням вимог ПДР, а саме: передній державний номерний знак був закритий стороннім предметом у вигляді пластикової накладки зі смужками, що перешкоджало його ідентифікації з відстані 20 метрів. О 09 год. 10 хв. 53 сек. здійснюючи реагування поліцейськими здійснено розворот та наздогнавши автомобіль позивача о 09 год. 11 хв. 43 сек., його було зупинено згідно пункту першого підпункту 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» у зв`язку з наявністю достатньої інформації про вчинення адміністративного правопорушення. В умовах сільської місцевості, за проміжок часу в одну хвилину між моментом фіксації правопорушення та моментом зупинки транспортного засобу Позивача, ймовірність появи іншого ідентичного транспортного засобу, який вчинив би аналогічне порушення, є вкрай низькою;

- на відеозаписі з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських зафіксовано як Позивач неодноразово запитує «за що ви мене зупинити?» що власне і підтверджує сам факт зупинки транспортного засобу за допомогою проблискових маячків службового автомобіля та неодноразово Позивачу роз`яснювалась суть правопорушення та причина зупинки;

- позивача ознайомлено з його правами, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, роз`яснено суть правопорушення та надано можливість ознайомитися з доказами. Позивачу було роз`яснено, що вчинене правопорушення підпадає під ознаки частини першої статті 121-3 КУпАП України, що передбачає адміністративну відповідальність;

- ч.2 ст. 77 КАС не виключає обов`язок позивача доводити ті обставини на які він посилається у своєму позові.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2026 поліцейською 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Шевчук Аліною Олексіївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7099852, на підставі якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 28.04.2026 о 09 год 18 хв у м. Тараща по вул. Видна, 68, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MITSUBISHI АUТANDER» з номерним знаком НОМЕР_1 із закритим переднім номерним знаком стороннім предметом, що перешкоджало прочитати та зафіксувати символи, чим порушив п. 2.9 в ПДР.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Відповідно до п.п. 2.9 в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що 28.04.2026 о 09 год 18 хв у м. Тараща по вул. Видна, 68 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом із закритим переднім номерним знаком.

Диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає, що об`єктивною стороною правопорушення є саме керування або експлуатація транспортного засобу, зокрема, з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Колегією суддів встановлено, що на відеозаписах з нагрудного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, не зафіксовано факт керування транспортним засобом позивачем. На відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксоване авто, яке припарковане і не рухається, а на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля назустріч автомобілю поліції проїхало два автомобіля, які неможливо ідентифікувати. Потім, автомобіль працівників поліції розвертається, однак в полі зору реєстратора відсутні будь-які автомобілі, після чого запис закінчується. Зупинка транспортного засобу відеозаписом не зафіксована.

Таким чином, факт керування позивачем транспортним засобом не зафіксований відеозаписом, який вказаний в якості доказу в оскаржуваній постанові.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених ст. ст. 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Доводи відповідача про те, що в умовах сільської місцевості, за проміжок часу в одну хвилину між моментом фіксації правопорушення та моментом зупинки транспортного засобу Позивача, ймовірність появи іншого ідентичного транспортного засобу, який вчинив би аналогічне порушення, є вкрай низькою, є лише припущеннями, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, колегія суддів критично оцінює довод відповідача про те, що на відеозаписі з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських зафіксовано як позивач неодноразово запитує «за що ви мене зупинити?» що власне і підтверджує сам факт зупинки транспортного засобу за допомогою проблискових маячків службового автомобіля, оскільки відповідач повинен довести належними та допустимими засобами доказування (показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису) факт керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака; в даному випадку доводи відповідача гуртуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова винесена неправомірно.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки у задоволення апеляційної скарги відмовлено.

Керуючись статтями 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 22 травня 2026 року - залишити без змін.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 07 вересня 2026 року.