Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №645/6295/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6295/26

Провадження № 2/645/3993/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого судді Костіної І.Г.,

за участю секретаря судових засідань Васько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 25 104,50 грн., суми сплачених судових витрат у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_2 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, було укладено договір позики № 49397. На час укладення договору позивач був фінансовою установою та здійснював діяльність на ринку фінансових послуг, для чого було організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Відповідно до положень укладеного договору позики, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим договором.

На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5 000 грн.

В результаті платіжної операції ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний позичальником при укладанні договору позики. Таким чином, на підставі зазначеного договору, позичальнику надано грошові кошти в якості позики на сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.

Відповідач не виконував свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк, внаслідок чого заборгованість відповідачки перед позивачем на дату подання позову складає 25 104,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 20 104,50 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, проти заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлений, заяв та клопотань з приводу розгляду справи до суду не подав, правом на подачу відзиву до суду не скористався.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 49397.

Відповідно до пункту 1.1 договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором.

Згідно з п. 1.2 договору, позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Відповідно до п. 1.1.1. сума позики 5 000,00 грн.

Згідно п.1.1.5 вказаного договору позики сторони передбачили, що строк повернення позики (термін платежу) 13 лютого 2019 року.

Також сторони узгодили, що плата за користування позикою здійснюється у вигляді: процентів у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії у розмірі 1,4% в день від початкового розміру позики (п.1.1.2 договору).

Крім того, Договором передбачено право позичальника продовжити строк договору, не більше 3-х разів поспіль. При продовженні строку договору позичальник зобов`язаний сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (у разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору (п.3.2.3, п.3.4.2 договору).

Відповідно до п.5.3. укладеного між сторонами договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Зазначений договір та графік платежів підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «98104614».

28.02.2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони погодили скасувати графік платежів до договору позики № 49397 від 15.01.2019 року та викласти його в новій редакції. Пункт 1.1.5 1 договору позики № 49397 від 15.01.2019 року викласти в наступній редакції: «строк повернення позик ( термін платежів) 29 березня 2019 року».

Факт перерахування відповідачці коштів підтверджується листом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» вих. №49397від 01.09.2025 року, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» на підставі укладеного договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів, було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, дата проведення платежу 15.01.2019, отримувач коштів ОСОБА_1 , номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, за вказаним договором позики, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 25 104,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 20 104,50 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 по справі 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, листом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» » вих. №49397від 01.09.2025 року, повідомлено про успішне перерахування коштів у розмірі 5 000,00 грн, дата проведення платежу 15.01.2019, отримувач коштів ОСОБА_1 , номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Крім цього, суд враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу у позику грошових коштів в сумі 5 000,00 грн., шляхом їх перерахування на картковий рахунок.

Щодо стягнення заборгованості по процентам та комісії за користування позикою, суд виходить з наступного.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач нараховує проценти та суму простроченої комісії до 26.07.2019 у загальному розмірі 20 104,50 грн.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Первісно пунктом 1.1.5 Договору позики 49397 строк повернення позики було встановлено до 13.02.2019 року. Додатковою угодою № 1 від 28.02.2019 року сторони змінили цей строк та визначили остаточний термін платежу – 29.03.2019 року, а також скасували попередній графік платежів і затвердили новий.

Новим графіком платежів передбачено, що станом на 29.03.2019 року позичальник мав сплатити 5 000,00 грн тіла позики, 14,50 грн процентів та 2030,00 грн комісійної винагороди, разом 7044,50 грн. Із розрахунку позивача також убачається, що 28.02.2019 року попередні нарахування за первісним графіком були скасовані, після чого залишок заборгованості визначено в сумі 5 000,00 грн та розпочато нарахування за новим графіком.

Таким чином, відповідно до умов Договору позики № №49397 та додаткової угода № 1 від 28.02.2019 строк повернення позики 29.03.2019 року, а отже ТОВ «ФК «Гелексі» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 29.03.2019 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, та у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У даній справі позовних вимог ТОВ «ФК «Гелексі» про стягнення заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлено.

Отже, враховуючи узгоджені сторонами строки кредитування, а також відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії договору в розмірі (5 000,00 грн. *0,01%*30 днів) 15,00 грн.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню передбачена договором сума процентів за користування кредитом у розмірі 15,00 грн.

Щодо нарахування комісії варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року по справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 суд касаційної інстанції врахував, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного договору позики. За таких обставин положення пункту 4.2 договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за користування позикою є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами договору позики передбачено сплату позичальником комісії за користування позикою у розмірі 2030,00 грн., необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) передбачена й у графіку платежів.

При цьому ні в договорі позики, ні в інших документах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням позики, що надаються відповідачу та за які позикодавцем встановлена комісія за користування позикою.

Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, а тому положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за користування позикою є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, враховуючи, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №49397, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: у розмірі 5 015 грн.00 коп., з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою, 15,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо заявлених позивачем судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, укладений між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі»; акт № 49397 від 01.09.2025 року наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, з детальним описом обсягу правничої допомоги, а саме: правовий аналіз обставин спірний правовідносин та надання правових рекомендацій 1 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3 000,00 грн., довіреність від 09.07.2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 000,00 коп. ( 5 000,00 х 20%).

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 532,48 грн. (2662,40 х 20%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 193, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1, рахунок НОМЕР_4 , відкритий у АТ Ощадбанк, МФО 322669) заборгованість за договором позики у розмірі 5 015 ( п`ять тисяч п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1, рахунок НОМЕР_4 , відкритий у АТ Ощадбанк, МФО 322669) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 08.09.2026.

Суддя І.Г. Костіна