Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №620/2860/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2860/26 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного інспектора відділу адміністративного супроводу та ринкового нагляду управління державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Чернігівській області Лаптія Сергія Олександровича та старшого державного інспектора відділу адміністративного супроводу та ринкового нагляду управління державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Чернігівській області Калита Олени Василівни щодо складання акту планової перевірки характеристик продукції №018/45.2/25/РН від 28 листопада 2025 року;

- визнати протиправною постанову №СВ007/45.2/26/ПС від 24 лютого 2026 року та скасувати її.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що планова перевірка проведена при відсутності суб`єкта в плані перевірок, при проведенні перевірки відповідач порушив принципи ринкового нагляду. Вказує про відсутність чіткого формулювання в рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №033/45.2/25/001/ТЗ щодо заборони продажу авто крісла марки El Camino Everest ME 111 4-36кг Light Gray до моменту отримання сертифікату відповідності та в рішенні №033/45.2/25/002/ТЗ щодо приведення продукції до встановлених вимог в строк до 28 січня 2026 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №620/2860/26; ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю; визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № СВ007/45.2/26/ПС від 24.02.2026; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 14 643,20грн та витрати на правничу допомогу, які будуть надані протягом 5 днів після прийняття рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Позивачем заявлено клопотання про витребування копії сертифікату відповідності на дитяче авто крісло марки El Camino Everest ME 1114 0-36кг Light Gray у Державній Митні службі України, Україна, м. Київ, 04119, вул. Дегтярівська, 11-г, тел: +380 44 247 27 24 Email: post@customs.gov.ua, оскільки вона відмовила в розкритті персональних даних.

Також позивач просить надати адвокату Карпенко В.К. можливість брати участь в судових засіданнях під час судового розгляду апеляційної скарги в режимі відео конференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів з використанням підсистеми ЄСІТС відеоконференцзв`язок https://vkz.court.gov.ua/ профіль Карпенко Віктор, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Надаючи оцінку клопотанню апелянта про витребування нових доказів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, апелянтом не повідомлено поважних причин, що унеможливили подання означених доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд також враховує, що згідно приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1,4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Таким чином, формуючи підстави та предмет адміністративного позову, позивач самостійно визначає мотиви своїх позовних вимог та надає докази на їх обґрунтування.

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 906/127/24 вказав про те, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, з метою виконання Секторального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік, Уктрансбезпекою було видано наказ від 24.11.2025 № 2008 «Про проведення планової перевірки характеристик продукції», а саме: нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах у торгівельних та складських приміщеннях «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою розміщення продукції: АДРЕСА_1.

24.11.2025 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області видано направлення на проведення планової перевірки характеристик продукції № 017/45.2/25 посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області, а саме: старшому державному інспектору відділу адміністративного супроводу та ринкового нагляду Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Лаптію Сергію Олександровичу та старшому державному інспектору відділу адміністративного супроводу та ринкового нагляду Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Калиті Олені Василівні. Термін проведення перевірки з 25.11.2025 по 28.11.2025.

Під час проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 25.11.2025 було вручено вимогу про надання суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження продукції, яка стала предметом перевірки, є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам та її подальший обіг (товарно-супровідна документація, видаткові накладні, інвойси, договори, тощо), якою зобов`язано до 26.11.2025 надати органу ринкового нагляду належним чином завірені копії документів, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який поставив продукцію та відстежити походження продукції, що стала предметом перевірки та її подальший обіг (товарно-супровідна документація, видаткові накладні (якщо суб`єкт не імпортер), інвойс (якщо імпортер), договори, тощо в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання; сертифікати типу та відповідності на продукцію: інформацію щодо системи оподаткування. Перелік продукції, яка стала предметом перевірки та не відповідає встановленим вимогам: автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 Light Gray групи 0+1, 2, 3.

28.11.2026 за результатами перевірки складено Акт перевірки характеристик продукції № 018/45.2/25/РН, в якому зафіксовано, що під час проведення планової перевірки характеристик продукції у торгівельних та складських приміщеннях «ІНФОРМАЦІЯ_2», за місцем розміщення продукції: АДРЕСА_1 , де провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було встановлено факт розповсюдження продукції, а саме: Автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3, зазначеної за порядковим номером 1 у додатку 1 до акта перевірки характеристик продукції від 28.11.2025 № 018/45.2/25/PH, без сертифікату відповідності.

Встановити суб`єкта господарювання, у якого ФОП ОСОБА_1 придбала у ланцюгу постачання вказану вище продукцію, виявилось неможливим. Однак, на етикетці, розміщеній на продукції автокрісла торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3, наявна інформація про виробника та представника виробника/імпортера, зокрема: виробник: Ningbo Yongyi Safety Protection Products Co., Ltd № 3 Hengfeng Road, Fangqiao Industrial Park Fenghua , Ningbo, Zhejang, China (Нінбо Йонгі Сефіті Протекшн Продукнтс ЛТД. № 3 Хенгфенг Роад, Фенгчао Индастріал парк, Фенгхуа, Нінбо, Чжэцзян, Китай); представник/імпортер: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІТОЧКА», Україна, 65005, Одеська область, місто Одеса, вулиця Мельницька, будинок 24-А, кабінет 206.

Таким чином, було зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 розповсюджується продукція, а саме: автокрісло дитяче, торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг light Gray групи 0+1, 2, 3 у торгівельних та складських приміщеннях «ІНФОРМАЦІЯ_2» без сертифіката відповідності, чим порушено вимоги пунктів 1.2 та 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521.

Начальником Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області 28.11.2025 було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції № 033/45.2/25/001/ТЗ, а саме: тимчасову заборону надання продукції на ринку щодо автокрісла дитячого торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3.

Обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку: відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», взаємодіючи з суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання зазначеної у рішенні продукції вжити протягом визначеного строку заходів щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521. Окрім того, у разі отримання сертифіката типу обладнання на підставі окремого затвердження за Правилом(ами) ЄЕК ООН виробнику необхідно промаркувати кожен предмет обладнання відповідно до вимог зазначених Правил ЄЕК ООН та нанести на упаковку чи зазначити в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номер сертифіката типу, торгову назву виробника та/або найменування. позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний номер такого обладнання згідно з каталогом. У разі затвердження типу обладнання не на підставі окремого затвердження за Правилом ЄЕК ООН виробнику необхідно нанести на вироби або на упаковку чи зазначити в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номер сертифіката типу, своє торгове найменування або торгову марку, позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний (каталожний) номер. Термін виконання 28.01.2026.

Начальником Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області 28.11.2025 було прийнято рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів № 033/45.2/25/002/ПВ, а саме привести продукцію у відповідність до встановлених вимог щодо автокрісла дитячого торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3.

Обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку: відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», взаємодіючи з суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання зазначеної у рішенні продукції вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів. їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521. Окрім того, у разі отримання сертифіката типу обладнання на підставі окремого затвердження за Правил ом(ами) ЄЕК ООН виробнику необхідно промаркувати кожен предмет обладнання відповідно до вимог зазначених Правил ЄЕК ООН та нанести на упаковку чи зазначити в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номер сертифіката типу, торгову назву виробника та/або найменування. позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний номер такого обладнання згідно з каталогом. У разі затвердження типу обладнання не на підставі окремого затвердження за Правилом ЄЕК ООН виробнику необхідно нанести на вироби або на упаковку чи зазначити в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номер сертифіката типу, своє торгове найменування або торгову марку, позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний (каталожний) номер. Термін виконання 28.01.2026.

Відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 06.02.2026 № 220 «Про здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів», направлення Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на проведення перевірки від 10.02.2026 № 005/45.2/26 у термін з 10.02.2026 по 13.02.2026 було проведено позапланову перевірку стану виконання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

За результатами позапланової перевірки стану виконання рішень обмежувальних (корегувальних) заходів було оформлено Акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13.02.2026 № 005/45.2/26/РН/ВР, в якому зафіксовано, що встановлений у рішенні строк про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: до 28.01.2026 ФОП ОСОБА_1 не повідомила орган ринкового нагляду та не надала повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів разом з документами, які підтверджують факт виконання рішення в частині тимчасової заборони надання продукції на ринку та приведення продукції (автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST МЕ-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3) у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521.

13.02.2026 було складено протокол № 001-ПР/45.2/26/НР про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та повідомлення Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області від 13 лютого 2026 року № 11955/45.2/24-26 щодо розгляду матеріалів перевірки 24.02.2026.

За результатами розгляду матеріалів справи начальником Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області було винесено на суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 постанову про накладання штрафу від 24.02.2026 № СВ007/45.2/26/ПС в розмірі 34 000,00 грн за порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: суб`єкт господарювання не виконав рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону.

Вважаючи протиправними такі дії та рішення відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності згідно з пунктами 2 та 3 частини четвертої статті 44 Закону №2735-VI, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі - Закон №2735-VI).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2735-VI орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду).

За нормами частини першої статті 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частин першої та частин другої статті 10 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Так, за приписами Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із підпунктом 15-1 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069 (далі - Постанова № 1069) затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, пунктами третім, четвертим, п`ятим якого визначено види продукції, щодо яких державний ринковий нагляд здійснюється Укртрансбезпекою, а також найменування нормативно - правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції.

Згідно з положеннями статті 8 Закону № 2735-VI обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

Суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;

2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 2735-VI до повноважень органів ринкового нагляду, з метою здійснення ринкового нагляду, в межах сфер їх відповідальності, зокрема, належить проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

За змістом частин третьої, четвертої статті 23 Закону № 2735-VI органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону № 2735-VІ ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Окрім того, у статті 20 Закону № 2735-VІ зазначено, що секторальний план ринкового нагляду охоплює види (типи), категорії та/або групи продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику. Ступені ризику видів продукції та критерії, за якими визначається належність продукції до відповідних ступенів ризику, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку. Секторальні плани державного ринкового нагляду складаються з плану здійснення ринкового нагляду та плану здійснення контролю продукції.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 2735-VІ перевірки характеристик продукції проводяться: у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції; за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону (частина п`ята статті 23 Закону № 2735-VІ).

Частиною сьомою статті 23 Закону № 2735-VІ передбачено, що під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції , а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори); 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2735-VI передбачено, що суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію; 2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію. Згідно з пунктом 6 частини сьомої статті 23 Закону № 2735-VI під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії), що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №521, на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник резидент України видає сертифікат відповідності.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку №521, на кожен новий колісний транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на колісні транспортні засоби, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури.

Правові та організаційні засади оформлення виробником сертифіката відповідності (за формою, наведеною в додатку 9) на підставі сертифіката типу (за формою, наведеною в додатку 6) врегульовані розділом VII Порядку № 521.

Відповідно до частини п`ятої статті 23-1 Закону № 2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт. Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акту вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, або уповноваженій нею особі в останній день перевірки, а другий зберігається в органі ринкового нагляду.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 2735-VІ якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу, відкликати її та/або знищити або привести її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Нормами частини першої та частини другої статті 29 Закону № 2735-VI визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

За правилами частини сьомої статті 33 Закону № 2735-VI у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Згідно з приписами частин першої-третьої статті 34 Закону №2735-VI з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Наведене свідчить про те, що органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи, може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку. Водночас суб`єкт господарювання відповідно до Закону має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення.

У справі, що розглядається, контролюючим органом було встановлено факт розповсюдження продукції, а саме: Автокрісла дитячого торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0 36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3 без сертифікату відповідності, чим порушено вимоги пунктів 1.2 та 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521.

Як встановлено судом, до акту перевірки суб`єкт господарювання, стосовно якого здійснювалась перевірка, не вказав жодних зауважень щодо виявленого під час проведення перевірки порушення, а саме відсутності сертифікату відповідності на дитяче автокрісло.

У скарзі апелянт вказує на те, що невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не доведено відповідачем.

Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1017 затверджено Порядок здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яким визначено процедуру здійснення контролю стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (далі- Порядок №1017).

З метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів (частина перша статті 34 Закону № 2735-VI та пункт 3 Порядку № 1017).

Встановлення факту невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення, яке не може бути визнано результативним, є підставою для проведення перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.

Відповідно частини четвертої статі 34 Закону № 2735-VІ перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб`єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб`єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку

Як встановлено з матеріалів справи та не є спірним, позивачем в строк до 28 січня 2026 року не було надано відповідачеві повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів, у зв`язку із чим суд вважає, що відповідач обґрунтовано та правомірно провів перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції № 033/45.2/25/001/ТЗ та 033/45.2/25/002/ПВ, за результатами якої встановив, що до 28 січня 2026 року ФОП ОСОБА_1 не повідомила орган ринкового нагляду та не надала жодного повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів разом з документами, які підтверджують факт виконання рішення в частині тимчасової заборони надання продукції на ринку та приведення продукції (автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST МЕ-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3) у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521.

При цьому, суд також враховує, що попередні рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) позивачем не оскаржувались, відповідно такі є чинними та підлягають виконанню.

У скарзі апелянт також наголошує на тому, що він є розповсюджувачем продукції, а не виробником чи органом сертифікації, отже виконання вимоги щодо оформлення сертифіката залежало від дій третіх осіб, а не виключно від волевиявлення позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми відповідальність застосовується до особи, яка ввела продукцію в обіг або вважається такою, що ввела продукцію в обіг, у разі невідповідності продукції встановленим вимогам.

Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що: 1) вона не вводила відповідну продукцію в обіг; 2) з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи непереборної сили; 3) відповідна продукція становить ризик внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов`язкових для нього приписів державних органів; 4) у випадку виробника комплектуючого виробу чи складової частини продукції ризик (невідповідність) продукції встановленим вимогам виник (виникла) внаслідок конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або інструкцій, даних такому виробнику виробником готової продукції.

Розповсюджувач продукції не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що: 1) продукція стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок недодержання іншим розповсюджувачем умов її зберігання, за умови, що інший розповсюджувач такої продукції може бути встановлений; 2) продукція, що поставлена ним, відповідає встановленим вимогам, але незважаючи на це становить ризик.

За приписами статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) позапланові:

а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;

б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:

він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;

продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування;

а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції.

У розумінні частини 7 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» позивач може вважатися особою, що ввела товар (автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST МЕ-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3) в обіг лише у разі, якщо він не надасть документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

У свою чергу, позивачем не надано під час проведення перевірки документацію, що дала б змогу встановити органом державного ринкового нагляду найменування та місцезнаходження виробника або уповноваженого представника, що здійснює продаж відповідної продукції. Означені документи також не долучені до матеріалів справи.

На підставі наведеного, висновки апелянта щодо неналежного суб`єкта відповідальності та відсутності складу правопорушення судова колегія відхиляє за безпідставністю.

У частині посилань апелянта на висновки Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №813/1937/18, від 24 січня 2019 року у справі № 826/15174/17, колегія суддів зазначає, що такі є вигаданими, позаяк у Єдиному державному реєстрі судових рішень - відсутні.

Щодо конкретизації механізму усунення порушення; дій, які повинен вчинити розповсюджувач; спосіб отримання сертифіката відповідності; перелік документів, які необхідно подати; орган, до якого необхідно звернутися, судова колегія враховує, що рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) позивачем не оскаржувались. Жодних звернень до відповідача щодо роз`яснення механізму виконання відповідних заходів матеріали справи не містять.

Колегія суддів вбачає деталізованою вказівку відповідача на тимчасову заборону надання продукції на ринку щодо автокрісла дитячого торгової марки «EL CAMINO» EVEREST ME-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3 та вимогу привести продукцію у відповідність до встановлених вимог шляхом надання сертифікату.

Спірне рішення мотивовано виключно тим, що у визначений строк до 28 січня 2026 року ФОП ОСОБА_1 не повідомила орган ринкового нагляду та не надала жодного повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів разом з документами, які підтверджують факт виконання рішення в частині тимчасової заборони надання продукції на ринку та приведення продукції (автокрісло дитяче торгової марки «EL CAMINO» EVEREST МЕ-1114 0-36 кг Light Gray групи 0+1, 2, 3) у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності.

Отже, твердження апелянта про те, що рішення містило лише загальну вимогу привести продукцію у відповідність суперечить його фактичному змісту.

Щодо посилань на висновки Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі №340/1859/22, колегія суддів зазначає, що такі не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк у даній справі позивач вживав активні дії щодо виконання вимог рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, проте відповідач вважав їх недостатніми. Втім, у справі, що розглядається, на виконання вимог контролюючого органу позивач жодних дій не вчинив.

Таким чином, висновки апелента про те, що застосування штрафу суперечить правовому висновку Верховного Суду є безпідставними.

У частині доводів апелянта про фактичне виконання рішення про тимчасову заборону надання продукції на ринку, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечується апелянтом, повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 січня 2026 року не містить доказів надіслання до Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області в строк до 28 січня 2026 року.

На позивача процесуальний закон покладає обов`язок подати докази до суду в порядку частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження своїх вимог та заперечень. Наведеному кореспондують положення частини 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою документи, що підтверджують фактичні обставини, прямо обумовлені законом як виняток із заборони суду витребовувати від позивача докази у цій категорії спорів. Діючи послідовно, законодавець запровадив норму, що виключає обов`язок сторони надавати докази направлення іншій стороні тих документів, що є у неї (частина 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України).

Втім, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують повідомлені позивачем факти у означеній частині.

Процесуальний наслідок ненадання доказів для підтвердження обставин справи, імперативно передбачений частиною 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З урахування означеного, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив чи здійснювався продаж продукції після прийняття рішення; чи була продукція вилучена з реалізації; чи існувала загроза для споживачів, суд відхиляє за безпідставністю.

Твердження про припинення реалізації продукції після проведення перевірки як доказ фактичного виконання одного із ключових обов`язків суб`єкта господарювання, колегія суддів оцінює критично, оскільки перевіркою відповідних фактів наділений лише контролюючий орган, та наявність якого останнім не підтверджена, позаяк відповідних обставин позивач не повідомив, а відтак не довів у строк до 28 січня 2026 року.

Наведене, відповідно, спростовує і висновки апелянта про наявність часткового виконання рішення про вжиття обмежувальних заходів.

Заперечення апелянта щодо пропорційності розміру штрафу колегія суддів відхиляє як очевидно безпідставні, позаяк його розмір є чітко фіксованим відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Колегія суддів також враховує, що позивач не спростовує невідповідність долученого сертифікату ТОВ «Діточка» Додатку 9 до Порядку № 521, відтак не вбачає правових підстав для надання оцінки відповідним обставинам.

Щодо розгляду судом клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України наведені обставини не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відтак колегією суддів відхиляються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина