Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №640/27523/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/27523/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Воловика С.В.

Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією, а саме з 20.07.2020.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 24.02.1987 по 17.06.1988, з 15.09.1988 по 08.02.1989, з 10.10.1990 по 06.07.1992, що дає право на отримання дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.02.1987 по 17.06.1988, з 15.09.1988 по 08.02.1989, з 10.10.1990 по 06.07.1992 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії з дня звернення, а саме з 20.07.2020.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (колегія суддів: головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/27523/21.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження; продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Воловика С.В., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року матеріали апеляційної скарги прийнято до провадження новим складом суду; продовжено строк розгляду справи на розумний термін, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФ України в м. Києві залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20.07.2020 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 24.02.1987 по 17.06.1988 працював на посаді гірського майстра підземної ділянки ВТБ в ВП «Шахта ім. Челювкінців», з 15.09.1988 по 08.02.1989 на посаді робітника в Спецгоспі «Маріїнський», з 10.10.1990 по 06.07.1992 на посаді дробильника в ДКО «Синтез», з 10.09.2001 по 03.06.2002 навчався на денному відділенні в Біблійному інституті «Слово життя».

За результатами розгляду заяви відділ призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 19416-17672/П-03/8-2800/21 від 26.06.2021 у перерахунку пенсії відмовив з підстав того, що згідно трудової книжки неможливо прочитати відтиск печатки підприємства наявні виправлення в записах про накази щодо зарахування.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, ст. 115 Закону № 1058-IV визначено пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Підпунктом четвертим частини першої ст. 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

За змістом статей 1, 14-1, 16, 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, Реєстр застрахованих осіб є автоматизованим банком відомостей, створеним для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Сформований та контрольований органами Пенсійного фонду України Реєстр застрахованих осіб призначений для накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про страховий стаж і сплату страхових внесків. При цьому саме на органи Пенсійного фонду України закон покладає обов`язок забезпечувати своєчасне внесення відомостей до цього Реєстру, контролювати їх достовірність та здійснювати їх виправлення/уточнення у разі виявлення недостовірних даних або за результатами проведених перевірок (зокрема, згідно з пунктами 5, 6 розділу IV Положення № 10-1).

Водночас колегія суддів наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи за періоди до набрання чинності Законом № 1058-IV, є трудова книжка.

Системний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що дані Реєстру застрахованих осіб є основним джерелом інформації про страховий стаж застрахованих осіб у період після запровадження персоніфікованого обліку. Проте наявність у Реєстрі технічних помилок, некоректного внесення відомостей страхувальником (зокрема помилок у РНОКПП) або відсутність окремих записів з вини роботодавця чи органу ПФУ не може слугувати безумовною підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо факт належного виконання роботи та сплати внесків підтверджується іншими належними й допустимими доказами - первинними документами, актами перевірок та належно оформленими записами у трудовій книжці

Як встановлено у суді першої інстанції, Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Колегія суддів з цього приводу наголошує, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Дослідивши надану позивачем трудову книжку від 09.08.1983 серії НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що вона містить записи про роботу останнього у період з 24.02.1987 по 17.06.1988 на посаді гірського майстра підземної ділянки ВТБ в ВП «Шахта ім. Челювкінців», з 15.09.1988 по 08.02.1989 на посаді робітника в Спецгоспі «Маріїнський», з 10.10.1990 по 06.07.1992 на посаді дробильника в ДКО «Синтез». Дані записи виконані послідовно, містять хронологічний порядок, номери та дати наказів, підписи уповноважених осіб та відбитки печаток, і у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт роботи позивачем у зазначений період.

Крім того, слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 640/27523/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна