Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №400/6816/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6816/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада року (суддя Дерев`янко Л.Л., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 27.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що ОСОБА_1 не військовозобов`язаний, у зв`язку з виключенням з військового обліку згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.03.2022 про визнання непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з обліку за гр. ІІ ст. 13А Наказу Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008 року;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 не військовозобов`язаний, з відображенням даних постанови військово лікарської комісії та її дати та вилучення відмітки про порушення правил військового обліку, згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.03.2022, про визнання непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з обліку на підставі ст. 5а, 4б гр. ІІІ розкладу хвороб Наказу Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що чинним законодавством встановлено, що для виключення офіцера запасу з військового обліку за станом здоров`я є свідоцтво про хворобу. Під час перевірки правомірності виключення офіцера запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була виявлена відсутність Свідоцтва про хворобу стосовно останнього, тому він був поновлений на військовому обліку, оскільки раніше був виключений без законних на те підстав. Разом із тим, свідоцтва про хворобу позивачем надано не було, що є єдиною законною підставою для виключення з військового обліку.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №12/48 від 17.03.2022, складеної за результатами медичного огляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого відповідачем 17.03.2022, позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням.

17.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано ОСОБА_1 , 1983 р.н. довідку №7/1277 про те, що на підставі ст.5а, 46, графи III розкладу хвороб (наказ Міністра Оборони України №402 від 2008 року), він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Натомість за даними додатку "Резерв+", сформованими 24.05.2025, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Також, у військово-обліковому документі міститься відмітка про порушення правил військового обліку.

28.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій, посилаючись на те, що на підставі висновку військово-лікарської комісії №12/48 від 17.03.2022 він був виключений з військового обліку за станом здоров`я, просив внести актуальні відомості до ЄДАС "Оберіг" щодо виключення його з військового обліку на підставі наявних документів – тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.03.2022, довідки №7/1227 від 17.03.2022 та висновку ВЛК №12/48 від 17.03.2022.

Листом від 26.06.2025 за №12/10769 заявника було повідомлено, що під час перевірки законності виключення його з військового обліку було встановлено, що у 2022 році військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку, але не складено свідоцтва про хворобу та постанова ВЖ не була затверджена ВЖ регіону, що є порушенням пунктів 22.5, 22.6 наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року. На підставі вищезазначеного групою обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 була проведена робота щодо поновлення його на військовому обліку, у зв`язку з чим запрошено прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на повторне проходження військово-лікарської комісії.

Вважаючи таку відмову у виключенні з військового обліку протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що складання свідоцтва про хворобу не залежало від позивача, при цьому усі документи, які необхідні для складання свідоцтва про хворобу, повинні бути саме у відповідача. Крім того, на день прийняття ВЛК постанови від 17.03.2022 №12/48 чинне на той час законодавство не передбачало затвердження таких постанов регіональною ВЛК. Оскільки в ході розгляду справи суду не надано належних та допустимих доказів щодо скасування довідки ВЛК від 17.03.2022 №12/48 та відомостей про безпідставність внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого відповідачем 17.03.2022, відмітки про виключення позивача з військового обліку, позивач правомірно було виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу". Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов`язаним громадянином України у розумінні Закону України №2232-XII, тобто не має статусу військовозобов`язаного. З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, суд вважав, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ), ч.1 ст. 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами 3, 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.

Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі – Закон №389-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі – Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно зі статтею 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які визнані непридатними до військової служби (пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно з довідкою ВЛК від 17.03.2022 №12/48.

Крім того, статус позивача по відношенню до військової служби як непридатного з виключенням з військового обліку, підтверджується також тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.03.2022.

З урахуванням встановленого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами медичного огляду позивача 17.03.2022 на підставі довідки ВЛК №12/48, відповідач зобов`язаний був виключити позивача з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги про неможливість виключити позивача з військового обліку через неоформлення свідоцтва про хворобу, оскільки на день складання ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки №12/48 від 17.03.2022 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, чинне на той час законодавство не передбачало її затвердження регіональною ВЛК. Зокрема, приписами пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 було встановлено, що постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Згідно з приписами Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою КМУ від 7 грудня 2016 р. №921 (у редакції чином на час проведення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 медичного огляду позивача) відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо невнесення даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.

З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи.

Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року – без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов