Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/6489/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6489/25

Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Лебедєва Г.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що вона 20.01.2025 року звернулась до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до ЗУ 1058 та відповідно до ЗУ «Про державну службу». За принципом екстериторіальності, документи позивачки про призначення пенсії розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Додатковим рішенням від 27.01.2025 № 155850005741 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», відповідач відмовив позивачці з підстав відсутністі необхідного стажу роботи на посадах державних службовців, не зарахувавши періоди роботи з 01.03.1995 по 10.08.2004 в Державній податковій інспекції у Татарбунарському районі, з 11.08.2004 по 01.05.2016 в Саратській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки в зазначені періоди заявниці були присвоєні спеціальні звання «інспектор податкової служби», «радник податкової служби», «радник податкової та митної справи» III, II, І рангу. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано додаткове рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 року № 155850005741 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 20.01.2025 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управлінням ДПС в Одеській області від 07.01.2025 року № 7/15-32-10-02-12, № 8/15-32-10-02-12, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Таким чином оскільки у ОСОБА_2 відсутній необхідний стаж державної служби, тому у управління відсутні правові підстави для переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Також зазначає, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно визначати чи достатньо наявного у позивача стажу для призначення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В трудової книжці серії серії НОМЕР_1 , дата заповнення 17.09.1982 року та вкладишу до неї серії НОМЕР_2 , дата заповнення 17.05.2016 року, наявні наступні записи про трудову діяльність позивачки:

- 15.06.1994 - прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб управління податків і зборів Державної податкової інспекції по Татарбунарському району;

- 02.09.1994 - прийнята присяга державного службовця;

- 01.03.1995 – у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 05.10.1992р. №559 «Питання державної податкової служби України» та Закону України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про державну податкову службу», враховуючи висновок атестаційної комісії від 01.03.1995р. присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу;

- 12.10.1994 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб управління податків і зборів;

- 25.11.1996 року звільнена в порядку переведення на роботу в державну податкову адміністрацію в Татарбунарському районі – п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 25.11.1996 - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу стягнень податків з юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Татарбунарському районі в порядку переведення з державної податкової інспекції у зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції та створення на її базі державної податкової адміністрації;

- Державна податкова адміністрація у Татарбунарському районі Одеської області перейменована у державну податкову інспекцію у Татарбунарському районі Одеської області;

- 06.07.1998 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;

- 01.01.2001 - перейменовано на відділ податкового аудиту;

- 02.01.2002 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора групи організацій перевірок фінансових установ відділу податкового аудиту та валютного контролю;

- 28.02.2002 - у зв`язку з Законом України від 05.02.98 р «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні", Постановою КМУ від 22.02.99 р. № 258 «Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб державної податкової служби із змінами і доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 26.07.2001 № 880 присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»;

- 01.10.2003 - переведена на посаду заступника начальника відділу податкового аудиту та валютного контролю групи документальних перевірок ЄПД - юридичних осіб як така, що пройшла за конкурсом;

- 10.08.2004 - звільнена з посади у порядку переведення на роботу до Саратської МДПІ, п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 11.08.2004 - призначена на посаду головного державного податкового інспектора сектору документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб відділу податкового аудиту та валютного контролю Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в порядку переведення із державної інспекції у Татарбунарському районі у зв`язку з реорганізацією;

- 26.01.2005 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи у зв`язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису,

- 15.11.2005 - призначена на посаду заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи як така, що пройшла конкурсом;

- 26.03.2008 - переведена на посаду заступника начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Саратської МДПІ у зв`язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису;

- 20.08.2010 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби III Рангу";

- 29.02.2012 - звільнена із займаної посади в порядку переведення до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби у зв`язку із реорганізацією Саратської МДПІ в Одеській області, згідно п.5 ст. 36 КЗпПУ;

- 01.03.2012 - призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС у зв`язку з реорганізацією Саратської МДПІ в Одеської області в порядку переведення;

- 26.06.2013 - звільнена з займаної посади у порядку переведення до Саратської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області у зв`язку з реорганізацією Саратської МДПІ Одеської області ДПС згідно п. 5 ст. 36 КЗпПУ;

- 27.06.2013 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Саратської ОДПУ ГУ Міндоходів в Одеській області у порядку переведення із Саратської МДПІ Одеської області ДПС у зв`язку з реорганізацією Саратської МДПІ Одеської області, та присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 24.12.2013 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу»

- 05.01.2015 - звільнена з займаної посади у порядку переведення на роботу до Саратської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, п.5 ст 36 КЗпП України;

- 05.01.2015 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Саратської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у порядку переведення з Саратської об`єднаної державної інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області, п.5ст. 36 КЗпП України;

- 02.02.2016 - переведена на посаду головного інспектора сектору аудиту Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на період відсутності основного працівника у зв`язку зі зміною штатного розпису;

- 16.05.2016 - звільнена із займаної посади у порядку переведення до Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією, п. 5 ст. 36 КЗпП;

- 17.05.2016 - призначена на посаду головного державного ревізора інспектора відділу аудиту Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у порядку переведення на роботу з Савранської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 24.04.2017 - звільнена з займаної посади у зв`язку з переводом на роботу до Головного управління ДФС в Одеській області п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 25.04.2017 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Арзицької ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області у порядку переведення з Арзицької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області як така, що пройшла за конкурсом;

- 01.09.2018 - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників Ізмаїльського управління аудиту у зв`язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису;

- 19.08.2019 – у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеській області, звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДПС в Одеської області п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу»;

- 20.08.2019 - призначено на посаду головного державного ревізора-Інспектора відділу перевірок платників Ізмаїльського управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування у порядку переведення з Головного управління ДФС в Одеській області;

- 20.08.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця;

- 23.09.2020 - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора Причорноморського відділу перевірок платників - юридичних та фізичних осіб управління податкового аудиту, у зв`язку із веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;

- 21.12.2020 - звільнена з посади у порядку переведення до Головного управління ДПС в Одеській області, згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу»;

- 22.12.2020 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора Причорноморського відділу перевірок платників - юридичних та фізичних осіб управління податкового аудиту, у порядку переведення з Головного управління ДПС в Одеській області;

- 23.04.2021 - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора Південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту;

- 04.11.2021 - перейменовано посаду «головний державний інспектор-ревізор» на посаду «головний державний інспектор»;

- 15.07.2022 - переведена на посаду головного державного інспектора Південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту, у зв`язку з веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;

- 14.11.2024 - переведена на посаду головного державного інспектора відділу по запланованих перевірок ризикових платників податків та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту, у зв`язку з веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;

- 23.12.2024 - припинено державну службу та звільнена із займаної посади за угодою сторін, згідно з частиною другої статті 86 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 «Про державну службу» (із змінами та доповненнями).

Головним управління ДПС в Одеській області виготовлено на ім`я позивача:

- довідку від 07.01.2025 № 7/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2025 року;

- довідку від 07.01.2025 № 8/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що перевели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (за грудень 2024 року).

20.01.2025 року позивач звернулась до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії, в якій просила призначити пенсію «за віком відповідно до ЗУ 1058 та відповідно до ЗУ «Про державну службу»».

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом розгляду заяви позивачки їй з 19.12.2024 року призначено відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком.

Також Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято додаткове рішення від 27.01.2025 року № 155850005741 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу».

Вказане рішення, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій областіі мотивовано тим, що «Страховий стаж особи становить — 41 рік 09 місяців 20 днів, стаж роботи на посадах державних службовців становить — 02 роки 07 місяців 28 днів.

До стажу роботи на посадах державних службовців зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.09.1982 з 19.06.1992 по 02.06.1994 в Районній державній адміністрації на посаді економіста, з 15.06.1994 по 28.02.1995 в Державній податковій інспекції Татарбунарського району на посаді державного податкового інспектора.

Періоди роботи з 01.03.1995 по 10.08.2004 в Державній податковій інспекції у Татарбунарському районі, з 11.08.2004 по 01.05.2016 в Саратській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки в зазначені періоди заявниці були присвоєні спеціальні звання «інспектор податкової служби», «радник податкової служби», «радник податкової та митної справи» III, II, І рангу

Заявниця — не працює.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відмова відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в призначенні позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» через те, що до стажу державної служби не зарахований період роботи в органах державної податкової служби з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року, є неправомірною, тому додаткове рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 року № 155850005741 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі також Закон №3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 11 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.

Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.

При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно із законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі також Порядок № 283), та додатку до нього.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 року № 155850005741, убачається, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у зв`язку з недостатністю стажу державної служби, через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

Так, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивачки з 01.03.1995 року по 09.12.2024 року в органах Державної податкової служби, оскільки їй було присвоєно спеціальні звання.

У вказаний період роботи в органах Державної податкової служби, позивачу:

- 24.07.1996 року присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу;

- 14.09.2002 року присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби І рангу;

- 20.08.2010 року присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу;

- 24.12.2013 року присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІІ рангу.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Крім цього, відповідно до пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 19.11.2012 (далі Закон №509-XII).

Згідно з ст.6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.

Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст.12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.

Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі №21-275а13 зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року (справа №586/965/16-а).

Отже, позивачка перебуваючи на посадах державної податкової служби, та якій присвоювались спеціальні звання (інспектор податкової служби ІІ рангу, інспектор податкової служби І рангу, радник податкової служби ІІІ рангу, радник податкової та митної справи ІІІ рангу), вважається державним службовцем зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17.

Враховуючи висновки Верховного Суду, та те, що позивачка з 05.05.1996 року по 09.12.2024 року працювала в органах державної податкової служби, склала присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, а також те, що позивачка одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то суд доходить висновку, що періоди роботи (служби) позивачки, які Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, виключило із тих, що дають право на переведення на пенсію державного службовця, з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року - підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивачки.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зарахування до стажу державної служби позивачки періодів роботи органах державної податкової служби з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року, а отже, оскільки позивачка має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії обіймала посаду державного службовця, зазначене вказує на наявність у неї права на отримання пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу».

Таким чином, відмова відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в призначенні позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» через те, що до стажу державної служби не зарахований період роботи в органах державної податкової служби з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року, є неправомірною, тому додаткове рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 року № 155850005741 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ чітко регламентовано, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.

Тобто, такий розмір пенсії прямо встановлений законом.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016р. №622 затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Разом із заявою від 20.01.2025 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач надала до органу ПФУ довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.01.2025 № 7/15-32-10-02-12 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що перевели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 07.01.2025 № 8/15-32-10-02-12, видані Головним управлінням ДПС в Одеській області за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622 (зі змінами).

А відтак, з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ та п.4 Порядку №622, розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати, зазначеної у вказаних довідках.

Стосовно доводів апелянта про втручання суду у дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про державну службу».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачці з 20.01.2025 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управлінням ДПС в Одеській області від 07.01.2025 року № 7/15-32-10-02-12, № 8/15-32-10-02-12, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.03.1995 року по 23.12.2024 року.

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 та Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 року у справі № 580/6600/24.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року по справі № 420/6489/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький