Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №400/10441/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10441/25

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі № 400/10441/25 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", про визнання протиправною та скасування постанови від 05.08.2025 № ОПШ 051384, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 051384 від 05.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MAN TGA, але не є перевізником, оскільки 01.05.2025 вона уклала договір оренди транспортного засобу з ТДВ “Миколаївбудмеханізація”.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки при проведення перевірки було встановлено відсутність у водія ТТН , що є порушенням ст. 48 Закону України “ Про автомобільний транспорт” , тому на позивача правомірно накладно штраф в сумі 17 000 грн. Надання до суду інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акта наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2026 у справі № 400/10441/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що водієм при проведенні рейдової перевірки не було надано жодного документа, який би підтверджував, що автомобільним перевізником є ТДВ “Миколаївбудмеханізація”, а не позивач у справі- власник транспортного засобу.

Суд врахував, що позивач надала суду договір оренди від 01.05.2025, який укладений у простій письмовій формі, хоча відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, тому договір оренди, укладений не в установленій Цивільним Кодексом України формі та є недійсним та не сторін жодних юридичних наслідків.

За таких обставин, суд виснував, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм чинного законодавства за матеріалами справи, не взято до уваги істотні докази, які були наявні в розпорядженні Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме порушено як наслідок складання Акту перевірки щодо невідповідної особи, невірно застосовано штраф, розгляд справи було розглянуто не за визначеними матеріалами, отже Постанова про застосування адміністративно-господарських санкцій, складена за результатом такої перевірки, є протиправною та підлягає скасуванню щодо Позивача, оскільки сукупність наданих вище доказів спростовує вину Позивача для застосування визначених у Постанові штрафних санкцій;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що ФОП ОСОБА_1 є власником автомобільного транспорту марки MAN 9839, який на підставі договору оренди вантажного автомобіля переданий в тимчасове користування Товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» від 01.05.2025.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на підставі направлення на перевірку, проведено рейдову перевірку та перевірено транспортний засіб марки MAN р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2025 № 038709, в якому зафіксовано порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” частина 1 абзац 3 - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутня товарно-транспортна накладна.

Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було складено Постанову № ОПШ 051384 від 05.08.2025, якою застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2344-III).

Частиною 12 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України (ч.7 ст.6 Закону №2344-III).

Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як передбачено ч.ч.17-20 статті 6 Закону №2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, шо автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки, дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону №2344.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як правильно встановив суд першої інстанції, що під час перевірки транспортного засобу марки MAN р.н. НОМЕР_1 встановлено, що водієм даного транспортного засобу здійснювалося надання послуг з вантажних перевезень за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня товарно-транспортна накладна.

Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було складено Постанову № ОПШ 051384 від 05.08.2025, якою застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідачем правомірно застосовано стосовно позивача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафну санкцію за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутністть підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апелянт акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ФОП ОСОБА_1 є власником автомобільного транспорту марки MAN 9839, який на підставі договору оренди вантажного автомобіля переданий в тимчасове користування Товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» від 01.05.2025.

Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1-2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений позивачем з Товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» договір оренди транспортного засобу від 01.05.2025 не був нотаріально посвідчений, а отже, в силу положень частини 1 статті 220 ЦК України є нікчемним, внаслідок чого апеляційний суд не бере до уваги посилання позивача на цей договір, як на підставу правомірності заявленого адміністративного позову.

Відтак, наведені аргументи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі № 400/10441/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик