Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/40869/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40869/24

Категорія 108010000Головуючий у суді І інстанції: Андрухів В.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГВИНПРОМ” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи його тим, що водій автомобіля марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 26 жовтня 2024р. повернувся із чергового рейсу за маршрутом: Рені-Сарата до місця своєї стоянки. Під час оформлення тахографа водієм було зазначено кінцеві показники пробігу: 274910 км. 27.10.2024р., 28.10.2024р., 29.10.2024р. автомобіль перебував на стоянці підприємства та перевезення вантажів не здійснював. 30.10.2024р. водій ОСОБА_1 виїхав на автомобілі марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 за маршрутом с.Зоря-с. Бузьке. Відповідно до записів у тахокарті (30.10.2024-31.10.2024рр.) початковий кілометраж станом на 30.10.2024р. співпадає з показниками пробігу, зазначеному у попередній тахокарті від 26.10.2024р. та становить 274910 км. Враховуючи, що автомобіль марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 продовж 27-29 жовтня 2024 року перебував у відповідному місці стоянки в с. Зоря (місцезнаходження підприємства) водій не мав необхідності здійснювати записи не перебуваючи за кермом та діяв у передбачений законом спосіб. Під час перевірки було з`ясовано, що тахокарти за період 27-29 жовтня 2024 року відсутні, але перевірюючи не звернули на пояснення водія, що автомобіль в цей час перебував на стоянці та вантажних переведень не здійснював, а також зазначення записів щодо однакових показів пробігу на тахошайбі за дати 26 жовтня 2024р. та за 30 жовтня 2024р., які були надані для ознайомлення та перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки. Перевіряючи діяли упереджено та не відобразили наявність відповідних тахошайб та записів в них щодо пробігу у Акті. Таким чином, перевіряючи не взяли до уваги фактичні обставини та не оцінили дії водія у відповідності до вимог чинного законодавства України під час виконання рейсу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 114711 від 10 грудня 2024 року, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності. Пояснення водія, які Позивач додає до позову були написані не відразу після зупинки водіїв, та з огляду на те, що пояснення не було надане під час розгляду акту, написане воно після винесення спірної постанови за для обгрунтування позиції в суді, для уникнення від передбаченої законодавством відповідальності. Повідомлення запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення № 103121/633/24-24 від 20.11.2024 було направлено працівниками Укртрансбезпеки позивачу за адресою: вул. Миру, 349, с. Зоря, Білгород-Дністровський район. Одеська область, 68251, а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 10.12.2024. Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта”, поштове відправлення з трек-номером 0600985621460 прибуло до пункту видачі 27.11.2024, але було вручено особисто лише 10.12.2024.

Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГВИНПРОМ” було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що під час перевірки було з`ясовано, що тахокарти за період 27-29 жовтня 2024 року відсутні, але перевірюючи не звернули на пояснення водія, що автомобіль в цей час перебував на стоянці та вантажних переведень не здійснював, а також зазначення записів щодо однакових показів пробігу на тахошайбі за дати 26 жовтня 2024р. та за 30 жовтня 2024р., які були надані для ознайомлення та перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки. Перевіряючи діяли упереджено та не відобразили наявність відповідних тахошайб та записів в них щодо пробігу у Акті.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області відповідно до направлення від 24.10.2024 № 000044 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/HENDRIKS, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , автомобільним перевізником – ТОВ “ЮГВИНПРОМ”.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, зокрема відсутні тахокарти водія ОСОБА_1 27.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024 або бланк підтвердження діяльності водія (транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом).

10.12.2024 уповноваженою особою Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ11471, якою ТОВ “ЮГВИНПРОМ” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, та застосовано штраф у сумі 17000 грн.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ11471 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 114711 від 10 грудня 2024 року не відповідає вимогам законодавства та прийнята протиправно, а тому підлягає скасуванню. За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГВИНПРОМ” є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-ІІІ).

За приписами статті 1 Закону №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначається, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, положеннями статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

За пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385).

Зазначена Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За пунктом 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.

За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ свідчить про те, що відповідальність перевізників наступає у разі відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

За результатами перевірки було зафіксовано порушення щодо здійснення перевезення вантажів відбувалось за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні тахокарти водія ОСОБА_1 27.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024 або бланк підтвердження діяльності водія (транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом), що відображено в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2024 № 089393.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять пояснення водія ОСОБА_1 щодо того, що 26 жовтня 2024р. повернувся із чергового рейсу за маршрутом: Рені-Сарата до місця своєї стоянки. Під час оформлення тахографа водієм було зазначено кінцеві показники пробігу: 274910 км. 27.10.2024р., 28.10.2024р., 29.10.2024р. автомобіль перебував на стоянці підприємства та перевезення вантажів не здійснював. 30.10.2024р. водій ОСОБА_1 виїхав на автомобілі марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 . Відповідно до записів у тахокарті (30.10.2024-31.10.2024рр.) початковий кілометраж станом на 30.10.2024р. співпадає з показниками пробігу, зазначеному у попередній тахокарті від 26.10.2024р. та становить 274910 км. При цьому, судом встановлено, що згідно тахокарти за 26 жовтня 2024р. кінцевий показник пробігу: 274910 км. А згідно тахокарти за 30.10.2024р. початковий показник пробігу складає 274910 км. Вказані обставини свідчать про те, що автомобіль марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 продовж 27-29 жовтня 2024 року не здійснював перевезення та перебував у відповідному місці стоянки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вказаними вище висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З 20.12.2010 набула чинності поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Верховним Судом неодноразового надавалися висновки, відповідно до яких вимога щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами, яка почала діяти з 01.06.2015, застосовується при виконанні, в тому числі і внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон. Зокрема такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №440/17062/21.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відсутність тахокарти водія ОСОБА_1 27.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024 або бланку підтвердження діяльності водія (транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом) відображено в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2024 № 089393.

Транспортний засіб позивача обладнано тахографом, а тому обов`язковим було пред`явлення контролюючому органу тахокарти водія або бланку підтвердження діяльності водія.

Також, у своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки згідно ТТН № 312002 від 31.10.2024 року, товаром, щодо якого здійснювалось перевезення є виноматеріал коньячний сортозмішанні та вантажовідправник і перевізник є однією особою – ТОВ «ЮГВИНПРОМ», що свідчить про те, що позивач в межах такого перевезення не виступав в ролі автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу, оскільки здійснював доставку товару власного виробництва за власний кошт на адресу покупця.

З цього приводу суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Пунктом 1.3. Інструкції №385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням №340.

При цьому, пунктом 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення задля власних потреб – це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «ЮГВИНПРОМ» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом якої є виробництво виноградних вин.

Також слід звернути увагу, що, позивач сам зазначає, що ним здійснювалось перевезення виноматеріалів коньячних сортозмішаних.

За таких умов, ураховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, твердження суду першої інстанції про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією лише фізичної особи.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 (справа №440/5873/23) указав про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неправильного визначення Укртрансбезпекою під час перевірки суб`єкта правопорушення.

На думку Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, а тому твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним.

Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач про час і місце розгляду справи про порушення не був завчасно повідомлений належним чином, оскільки акт перевірки та відповідне запрошення були отримані позивачем в день розгляду справи, а тому останній був позбавлений права надати пояснення та докази щодо встановлених суб`єктом владних повноважень порушень.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 17, 19 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області складено запрошення, оформлене листом № 103121/633/24-24, яким повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10.12.2024 з 11:00 год. до 12:00 год.

Таке запрошення, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скеровано на адресу ТОВ «ЮГВИНПРОМ» та прибуло до пункту видачі 27 листопада 2024 року, тобто за 13 днів до розгляду справи.

За таких підстав, суб`єкт владних повноважень виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 по справі №560/11763/22 дійшов аналогічного висновку, зазначивши про те, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, як відзначив суд касаційної інстанції, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про відмову ТОВ «ЮГВИНПРОМ» в задоволенні позову.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року по справі № 420/40869/24, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГВИНПРОМ”, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький