Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/1508/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1508/26

Категорія 106000000Головуючий у суді І інстанції: Стефанов С.О. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що згідно з записом в трудовій книжці Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 згідно з наказом №178 о/с від 30.07.2003 року, був прийнятий на службу в органах внутрішніх справ, де проходив службу до 01 червня 2012 року, поки не був звільнений зі служби на підставі наказу №277 о/с від 24.05.2012 року. Також у період з 25.09.2013 року по 25.08.2015 року, ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці. Після звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби, ОСОБА_1 було укладено контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, де він відповідно перебував у період з 12.02.2016 року по 24.07.2025 року, поки не був звільнений з військової служби за станом здоров`я на підставі довідки НОМЕР_3 РВЛК від 21.04.2025 року №2025-0421-1623-3020-0. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2025 року №214 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього заступника командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 липня 2025 року №452, звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», вважати, що справи здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також згідно з даним Наказом №214 від 24.07.2025 року, відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% від грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, за 06 (шість) повних календарних років служби. Вважаючи протиправними дії щодо ненарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби за станом здоров`я з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних календарних років служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби за станом здоров`я з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням 20 (двадцяти) повних календарних років служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням 20 (двадцяти) повних календарних років служби, з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом вчинення старшим лейтенантом ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 та ст. 152 Кримінального кодексу України, за результатами якого складено акт службового розслідування від 06.10.2022 № 120 та видано наказ командира військової частини від 06.10.2022 № 162 про підсумки даного службового розслідування. За результатами вказаного службового розслідування установлено факт умисного вбивства та зґвалтування цивільних осіб, вчинених у квітні 2022 року на території міста Маріуполя Донецької області старшим лейтенантом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, в діях останнього вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 та ст. 152 КК України. В провадженні Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 42024052110000128 за фактом вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства чоловіка, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до якого долучено всі матеріали вищевказаного службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2022. Ураховуючи викладене, за період перебування в полоні збройних сил російської федерації з 12.04.2022 по 18.10.2024 грошове забезпечення позивачу не нараховувалось та відповідно членам сім`ї позивача не виплачувалось.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записом в трудовій книжці Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 згідно з наказом №178 о/с від 30.07.2003 року, був прийнятий на службу в органах внутрішніх справ, де проходив службу до 01 червня 2012 року, поки не був звільнений зі служби на підставі наказу №277 о/с від 24.05.2012 року.

Також у період з 25.09.2013 року по 25.08.2015 року, ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці.

Після звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби, ОСОБА_1 було укладено контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, де він відповідно перебував у період з 12.02.2016 року по 24.07.2025 року, поки не був звільнений з військової служби за станом здоров`я на підставі довідки НОМЕР_3 РВЛК від 21.04.2025 року №2025-0421-1623-3020-0.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 року, №214 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього заступника командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.07.2025 року №452, звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», вважати, що справи здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також згідно з даним наказом №214 від 24.07.2025 року, відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% від грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, за 06 (шість) повних календарних років служби.

Вважаючи протиправними дії щодо ненарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби за станом здоров`я з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних календарних років служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням 20 повних календарних років служби є протиправними.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII).

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII).

Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу), виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абзаци перший та другий підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII).

Одноразова грошова допомога, встановлена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби через службову невідповідність (абзаци одинадцятий та дванадцятий підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII).

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац двадцять третій підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII).

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (далі - постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 1 Розділу ХХХІІ наказу Міністра оборони України «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260 від 07.06.2018 року, (далі наказ №260) (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна норма закріплена в п.7 Розділу ХХХІІ наказу Міністра оборони України «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», № 260 від 07.06.2018 року, згідно якого у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 8 Розділу ХХХІІ Наказу №260, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (надалі Постанова КМУ №393).

Так згідно Постанови КМУ №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Таким чином з наведених вище норм передбачається що ОСОБА_1 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні командуванням військової частини НОМЕР_1 протиправно не було враховано до періоду проходження служби, час який він проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі.

З матеріалів справи вбачається, що календарна вислуга ОСОБА_1 за час проходження служби в органах внутрішніх справ становить 8 років 10 місяців 1 день, служба у період служби в Державній кримінально-виконавчій службі – 1 рік 11 місяців 1 день, в лавах Збройних Сил України відповідно – 9 років 5 місяців та 13 днів.

Таким чином загальна календарна вислуга років, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні становить 20 років 2 місяці та 15 днів.

Згідно з Довідкою №1/534-ЛК-СВ від 18.08.2025 року, виданою Головним Управлінням МВС України в місті Києві, ОСОБА_1 під час звільнення зі служби Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві у 2012 році одноразову грошову допомогу при звільненні не отримував.

Довідкою №26/7-26-25/Б-26 від 04.08.2025 року, виданою Міністерством юстиції України ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» підтверджено, що згідно «Особових рахунків на виплату грошового утримання атестованого складу бюджетної діяльності (вищий, середній начсклад) за 2015 рік» - інв №128, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) за період служби в державній установі «Білозерська виправна колонія (№105) з 15.09.2013 року по 25.08.2015 року одноразова грошова допомога при звільненні не виплачувалась.

Таким чином командування військової частини НОМЕР_1 при звільненні з військової служби ОСОБА_1 було зобов`язано нарахувати йому та виплати одноразову грошову допомогу в розмірі 50% від грошового забезпечення за кожний рік служби з розрахунку 20 повних календарних років, а не 6, як це було зазначено в наказі №214 від 24.07.2025 року.

З метою поновлення порушеного права на адресу командування Військової частини НОМЕР_1 та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 03.09.2025 року та 21.09.2025 року, позивачем було направлено заяву про здійснення перерахунку розміру та виплату одноразової грошової допомоги.

Станом на час винесення рішення судом, жодної відповіді на зазначені звернення так і не було надано, перерахунок здійснено не було, грошові кошти позивачу так і не було перераховано.

Щодо періоду перебування в полоні про який зазначено апелянтом, суд зазначає наступне.

Так згідно Довідки Служби Безпеки України від 25.10.2024 року №34/Б-152д, вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 у період з 12.04.2022 року по 18.10.2024 року, дійсно перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Тобто загальний період перебування в полоні становив 2 роки 6 місяців 7 днів.

Суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що ОСОБА_1 , як і решта військовослужбовці НОМЕР_5 Бригади Морської Піхоти здався в полон згідно наказу вищого командування.

При цьому питання позбавлення позивача грошового забезпечення за час перебування в полоні не є предметом розгляду в даній справі та не досліджується судом.

Навіть, якщо вирахувати період перебування ОСОБА_1 в полоні, загальний період вислуги, який має бути врахований при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я становить повних 18 років, а не як не 6 років, які було визначено відповідачем.

Щодо посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень відносно позивача, суд зазначає, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З метою встановлення процесуального статусу ОСОБА_1 на адресу Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області було направлено адвокатський запит.

У відповідь на зазначений запит було надано інформацію, що 30.06.2025 року, було винесено постанову про закриття кримінального провадження за ст.152 Кримінального кодексу України.

Також надано інформацію, що процесуального рішення стосовно вручення підозри ОСОБА_1 за статтями 115 та 152 Кримінального кодексу України не приймалось.

Також з метою встановлення процесуального статусу ОСОБА_1 двічі направлялись адвокатські запити до Територіального Управління ДБР розташованого в місті Краматорську, але станом на 04.02.2026 року, відповідь так надано і не було.

При цьому, наявність/відсутність кримінальних проваджень відносно позивача, жодним чином не звільняє відповідача від покладеного на нього обов`язку щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я.

Отже, аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом обставин свідчить про те, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідачем протиправно не було враховано періоди проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України, які відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 підлягають зарахуванню до вислуги років.

З огляду на встановлену судом загальну календарну вислугу років позивача, яка становить 20 років 2 місяці 15 днів, а також враховуючи відсутність доказів виплати позивачу одноразової грошової допомоги при попередніх звільненнях зі служби, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний був при звільненні позивача зі служби нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби.

Натомість відповідачем при прийнятті наказу від 24.07.2025 року №214 було враховано лише 6 повних календарних років служби у Збройних Силах України, що призвело до неправильного визначення розміру належної позивачу одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням 20 повних календарних років служби є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі № 420/1508/26, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький