Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/34704/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34704/25

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 17.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №420/34704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

14.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправним рішення, яке оформлене протоколом від 21.08.2025 №4 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 22.08.2025 №578 про призов військовозобов`язаних, резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період в частині призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 23.10.2025 №820-ос по особовому складу в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 , після звільнення ОСОБА_1 з військової служби, повторно розглянути заяву щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, на думку ОСОБА_1 , його безпідставно призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено для проходженя військової служби до Військової частини НОМЕР_3 .

Не погодившись із заявленими позивачем позовними вимогами ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) до суду першої інстанції подано відзив, у якому зазначено, що ОСОБА_1 направлено для проходження військової служби на підставі наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У подальшому, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії. Наразі, позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_2 із заявленими позивачем позовними вимогами не погоджується стверджуючи, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) у повній відповідності до законодавчих приписів. Як відмічає суб`єкт владних повноважень, органи Державної прикордонної служби України не задіяні у процесах військового обліку та призову, а відтак, не мають повноважень вручатись в нього.

Відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_4 до Одеського окружного адміністративного суду також скеровано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 не має права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №420/34704/25 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про правомірність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. Також, окружний адміністративний суд вказав, що в спірній ситуації немає законодавчо передбачених підстав для звільнення позивача з військової служби.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зауважує, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, йому безпідставно відмовлено в наданні такої відстрочки. З огляду на протиправну мобілізацію ОСОБА_1 , його має бути звільнено з військової служби.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

04.08.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За наслідком розгляду такого звернення комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (протокол від 21.08.2025 №4).

Підставою названої відмови було неподання документів, що підтверджують неможливість здійснення догляду за матір`ю ОСОБА_2 її іншим сином – ОСОБА_3 , 1973 року народження (повідомлення від 22.08.2025 №1255/7019).

У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.08.2025 №578 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.08.2025 №623-ос ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, а наказом від 30.08.2025 №650-ос - виключено зі списків частини та зараховано у розпорядження ректора Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького.

Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького від 01.09.2025 №1163-ОС ОСОБА_1 зараховано до сприсків особового складу частини, а наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького від 21.10.2025 №1439-ОС - виключено зі списків особового складу частини та зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.10.2025 №820-ос ОСОБА_1 з 23.10.2025 зарахованого до списків особового складу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Уважаючи свої права порушеними позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та наразі триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина друга статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII).

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII установлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно із частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною четвертою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, у позивача відсутні, то сама по собі протиправність, на думку ОСОБА_1 , призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби.

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, від 14.05.2026 у справі №620/183/23, які за приписами ч.5 ст.242 КАС України апеляційний адміністративний суд враховує під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку.

За фактичними обставинами справи ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Позивач втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця.

З огляду на вказане, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог доводи стосовно протиправності дій працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які стали наслідком його призову на військову службу, не спричиняють відновлення його попереднього становища.

Між тим, суд апеляційної інстанції відхиляє припущення скаржника стосовно наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на таке.

Перелік підстав за наявності яких надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації наведено в статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що за наведеною нормою право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації набувається у разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, то така особа відсутня у розумінні приписів Закону про військову службу.

Згідно фактичних обставин справи, мати позивача – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №883335, є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а батько – ОСОБА_4 є пенсіонером за віком.

З матеріалів справи убачається, що в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 два сини, а саме позивач – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відтак, колегією суддів установлено, що у матері позивача - ОСОБА_2 є інший син, який може здійснювати догляд за своїм батьком.

Між тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 реально з об`єктивних причин не в змозі здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю матеріали справи не містять.

Апеляційний адміністративний суд вказує про безпідставність посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджено підстав надання ОСОБА_3 (брату позивача) відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації, адже означене не є спірним в досліджуваній ситуації. Предмет даного спору не охоплює правовідносин щодо підстав набуття братом позивача - ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службі під час мобілізації.

Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.

За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

У контексті оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень через призму правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення окружного адміністративного суду ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна правова оцінка.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, беручи до уваги наведене колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №420/34704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький