Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №607/19102/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

04.09.2026

Справа №607/19102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Кокітко І.В.

за участю: заявника ОСОБА_1 , адвоката Собчука В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа — ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою, у якій просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_4 строком на шість місяці, та встановити наступні заходи тимчасового обмеження його прав:

- заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ;

- обмежити ОСОБА_4 спілкування з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на строк дії обмежувального припису;

-заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб вести листування, телефонні переговори та контактувати через мобільний зв`язок, SMS, месенджери, соціальні мережі, електронну пошту або будь-які інші засоби зв`язку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В обґрунтування вимог заявник вказала, що вона є дружиною ОСОБА_4 .. На даний час у провадженні суду перебуває справа за її позовом про розірвання шлюбу. Вона разом з дітьми проживають у квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 систематично протягом тривалого часу вчиняє щодо неї та її дітей домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, щодо нього виносились термінові заборонні приписи. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_8 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Однак, стягнення у вигляді адміністративного арешту, максимального розміру штрафу та направлення ОСОБА_4 на програму для кривдників, не дали позитивних результатів та не припинили протиправні дії. Тривалий період вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства та відсутність позитивної динаміки свідчить про сталість його дій та ризик повторення.

Посилаючись на наведене, просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні заявник та її адвокат Собчук В.К. заяву підтримали та просили задовольнити, з підстав викладених у ній. Заявниця пояснила, що у червні 2022 року вони зареєстрували шлюб та почали спільно проживати у належній їй квартирі по АДРЕСА_1 . Цього ж року ОСОБА_4 був мобілізований, а у 2024 році залишив військову частину. Останні два роки ОСОБА_4 систематично вчиняє щодо неї та дітей, домашнє насильство, психологічного та фізичного характеру. Після винесення термінових забороних приписів та притягнення до адмінвідповідальності поведінка ОСОБА_4 не змінилась, він неодноразово порушував такий припис, переслідував її та продовжує вчиняти домашнє насильство.

ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча про час та місце був повідомлений у вчстановленом законом порядку, у тому числі через оголошення на сайті Судова влада.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи наведене та встановлені законом строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки учасників справи.

Судом встановлено, що 28 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується актовим записом про шлюб № 1190 із додатку Дія.

Від попереднього шлюбу у ОСОБА_1 є двоє дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовими записами про народження за №№ 1474 та 1457 із додатку Дія.

ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстрована та проживає у кв. АДРЕСА_2 . З червня 2022 року разом з ними спільно проживав чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_4 .

Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово протягом 2025-2026 років притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та порушення вимог термінових заборонних приписів.

Постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.11.2025 у справах № 607/24197/25, 607/24194/25, 607/24201/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді арешту строком на 3 доби. Судом встановлено, що 17.11.2025 ОСОБА_4 будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення порушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за місцем спільного проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_1 та пасинків ОСОБА_2 та Луки висловлював словесні образи та погрози.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2026 року у справі № 607/514/26 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді арешту строком на 3 доби. Із змісту постанови слідує, що 04.01.2026 ОСОБА_4 будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення порушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: висловлював словесні образи, штовхав та шарпав за одяг

20 лютого 2026 відносно ОСОБА_4 винесено термінові заборони приписи терміном на 10 дію щодо потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-8, ч.3 ст.173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді арешту на строк 10 (десять) діб.

Із змісту постанови встановлено, що 22 лютого 2026 року громадянин ОСОБА_4 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , спілкувався із постраждалою ОСОБА_1 особисто, чим порушив вимоги п.2 та п.3 термінового заборонного припису серії АА №654160 від 19.02.2026 року, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.173-8 КУпАП.

Крім того, цього ж дня ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, наніс стусан рукою в область грудної клітини, чим завдав шкоди її психічному та фізичному здоров`ю.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді арешту на строк 5 діб. Встановлено, що ОСОБА_4 10.03.2026 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, та 02.04.2026 по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно свого пасинка ОСОБА_2 , висловлював словесні образи, наніс стусана в ділянку живота та голови, запихав пальці в очі.

З постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.05.2026 року встановлено, що 21 лютого 2026 року ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №654160, перебував за адресою постраждалої особи ОСОБА_1 , говорив з нею, вчиняв сварку, ображав її,

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.07.2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено штраф 1360 гривень. Судом встановлено, що ОСОБА_4 будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, принижував, висловлював словесні образи та погрожував фізичною розправою.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

В силу вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитися за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників й умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з червня 2022 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. З того часу проживали разом по АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживали діти ОСОБА_1 від попереднього шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник вказує, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу систематично вчиняє щодо неї та дітей фізичне та психологічне насильство, що і стало підставою розпаду їх сім`ї та пред`явлення позову про розірвання шлюбу.

Факт вчинення систематичного протягом тривалого часу насильства зі сторони ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 та дітей підтверджується долученими до справи постановами суду, терміновими заборонними приписами, а також відомостями Єдиного реєстру судових рішень.

Накладення стягнень, направлення на проходження програми для кривдника, термінові заборонні приписи будь-яких позитивних результатів не дали. ОСОБА_4 продовжує вчиняти неправомірні дій щодо дружини та її дітей.

В судовому засідання підтверджено факт вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 .

Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявника та дітей, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно заінтересованої особи – ОСОБА_4 шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на строк 6 місяців.

Суд вважає, що вказані тимчасові обмеження прав ОСОБА_4 щодо потерпілих строком на 6 місяців є виправданими та доречними, відповідають меті їх застосування, та забезпечать дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.

Оцінивши надані докази, з урахуванням оцінки ризиків, суд вважає, що саме такий строк дії обмежувального припису (6 місяців) є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я особи .

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355, 350-1 – 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа — ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_4 строком на 6 (шість) місяці, визначивши такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на ОСОБА_4 обов`язків:

-заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ;

- обмежити ОСОБА_4 спілкування з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

-заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб вести листування, телефонні переговори та контактувати через мобільний зв`язок, SMS, месенджери, соціальні мережі, електронну пошту або будь-які інші засоби зв`язку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий І.М. Черніцька