Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №944/3275/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3275/26

Провадження №2/944/2474/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі:головуючого судді Карпин І.М.

з участю секретаря судових засідань Мельник Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5144457 від 29.11.2024 в розмірі 19018,22 грн та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, що між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 29.11.2024 було укладено кредитний договір № 5144457. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 1000 грн, на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів – кожні 20 днів; стандартна процентна ставка у розмірі 1,00% за кожний день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3. (360 днів); денна процентна ставка за Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% ; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає, у відповідності до п.1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 768,92% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, у відповідності до п.1.6. Договору, включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає відповідно до п. 1.6.1. Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 4 600,00 гривень. Згідно п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Крім того, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 5144457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.11.2024. Відповідно до умов Додаткової договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 5 000,00 гривень. Відповідно до Договору № 5144457 від 29.11.2024 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн., що належним чином підтверджується офіційним листом про перерахунок коштів ТОВ «ПЕЙТЕК». Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується Розрахунком заборгованості за Договором № 5144457 від 29.11.2024 у зв`язку з чим станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 19 018,22 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5 999,89 грн. за відсотками 10 018,33 грн., а також штраф у розмірі 3 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача. Відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 11 438, 34грн., що свідчить про визнання Позичальником боргу. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № C7-270126-1 від 27.01.2026. На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5144457 від 29.11.2024 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . Позивачем 03.02.2026 на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 , було направлено смс-повідомлення про відступленя права вимоги. Таким чином, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 5144457 від 29.11.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_1 не сплатила заборгованість за вказаним кредитним договором, просить суд позов задовольнити.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача в судове засідання не прибула, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 27.08.2026.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.08.2026, є дата складення повного судового рішення 07.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 29.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5144457

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 1 000,00 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів – кожні 20 днів.

Згідно з п.1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктом 1.4.1. Договору Позичальнику встановлюється стандартна процентна ставка у розмірі 1,00% за кожний день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3. (360 днів). Денна процентна ставка за Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100% = (3 600,00/1 000,00)/360x100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

Згідно п.1.5. Договору, Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає, у відповідності до п.1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 768,92% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, у відповідності до п.1.6. Договору, включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає відповідно до п. 1.6.1. Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 4 600,00 гривень.

Згідно п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору Сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Крім того, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 5144457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.11.2024.

Відповідно до умов Додаткової угоди договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 гривень

Таким чином, відповідно до Договору № 5144457 від 29.11.2024 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № C7-270126-1 від 27.01.2026

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язаний відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Пунктом 2.2. Договору факторингу встановлено, що Сторони погодили, що Клієнт за цим Договором має право передати Факторові Право вимоги як за одним Кредитним Договором, так і за декількома Кредитними Договорами. Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором факторингу.

Відповідно до п.2.4. Договору факторингу Сторони домовилися, що право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта та після підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Додаток 1) Сторони погодили, що Акт приймання-передачі підписується Сторонами після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік № 1 (Додаток №2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5144457 від 29.11.2024 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 5144457 від 29.11.2024 заборгованість відповідача станом на 27.01.2026 становить: 19 018,22 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5 999,89 грн; за відсотками 10 018,33 грн; штраф 3 000,00 грн.

Мотиви та оцінка суду

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №5144457 від 29.11.2024, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зі змісту договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором перед первинним кредитором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ «Новий Колектор» відповідно до укладеного договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5144457 від 29.11.2024.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитних договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору, була обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, а також іншими його умовами, з чим погодилась, підписавши електронним підписом кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

ТОВ «Новий Колектор» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 , і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Внаслідок таких дій відповідача утворилася заборгованість за кредитними зобов`язаннями, яка складається з тіла кредиту в сумі 5999,89 грн, процентів в сумі 10018,33 грн.

Також, суд враховує, що при визначенні розміру відсотків, розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредиту та додаткового договору становить 0,99%, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, встановленої з 21 серпня 2024 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

А тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 3 000 грн, суд вважає безпідставними з наступних підстав.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафу за договором, яка була нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а нарахований штраф, що передбачений відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто штрафні санкції за укладеним договором у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 3000 грн слід відмовити.

Відтак, з врахуванням визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5999,89 грн та процентів в сумі 10018,00 грн, тому з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 16018,22 грн.

Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3720478437 від 03.06.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а відтак з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1331,20 грн., інших 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн. повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №5144457 від 29.11.2024 в розмірі 16018 (шістнадцять тисяч вісімнадцять) гривень 22 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 22 копійки.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 50 відсотків сплаченого згідно з платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3720478437 від 03.06.2026 судового збору, що становить 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 22 копійки.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026.

Повне найменування сторін

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: м.Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М.Карпин