Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №466/4798/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4798/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря судового засідання Малаковської І.А.,

справа №466/4798/26,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, -

за участю: представника заявника Гут Е.З.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

встановив:

28 травня 2026 року адвокат Гут Е.З., яка представляє інтереси ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_3 на утриманні її довірителя.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 проживає разом із дружиною, ОСОБА_2 , та дітьми однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

У сім`ї виховуються троє дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_4 , 2020 року народження; ОСОБА_5 , 2016 року народження та ОСОБА_3 , 2009 року народження. Двоє дітей є біологічними дітьми ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 є дитиною дружини ОСОБА_2 від попереднього шлюбу.

Рішенням Галицького районного суду від 13.08.2025 року біологічного батька дитини ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків, несплатою аліментів та неучастю у вихованні дитини.

До позбавлення біологічного батька батьківських прав та після позбавлення саме ОСОБА_1 фактично здійснює утримання та виховання дитини, забезпечує її побутові потреби, бере участь у забезпеченні харчування, лікування, навчання та належного розвитку.

ОСОБА_3 проживає разом зі ОСОБА_1 однією сім`єю, що підтверджується актом про спільне проживання та іншими доказами.

Факт належних умов проживання та сімейних відносин також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, складеним органом опіки та піклування.

Крім того, матір дитини ОСОБА_2 надала нотаріально посвідчену заяву, у якій підтвердила, що ОСОБА_1 фактично здійснює догляд, виховання та утримання дітей.

Також ОСОБА_3 включений до посвідчення багатодітної сім`ї, виданого на їхню сім`ю 20.07.2020 року, яке дійсне до 21.08.2027 року.

Фактичні сімейні відносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , свідчать про реальне виконання заявником батьківських функцій щодо забезпечення її належного утримання, виховання та розвитку, що відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Встановлення судом зазначеного юридичного факту сприятиме належному правовому підтвердженню фактичних сімейних правовідносин та забезпеченню захисту прав і законних інтересів дитини.

Під час звернення до відповідних державних органів заявник зіткнувся з необхідністю надання судового рішення про підтвердження факту перебування дитини на утриманні ОСОБА_1 , у зв`язку з чим виникла необхідність встановлення зазначеного юридичного факту у судовому порядку.

Встановлення зазначеного факту необхідне заявнику для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У даному випадку встановлення факту перебування на утриманні заявника ОСОБА_3 , 2009 року народження, має безпосереднє юридичне значення для належного підтвердження сімейно-правового статусу заявника та реалізації його прав, передбачених чинним законодавством.

Під час звернення до відповідних державних органів для підтвердження зазначених обставин заявник зіткнувся з необхідністю надання судового рішення про встановлення факту перебування дитини на його утриманні (відповідь додається).

Наявні у заявника документи, зокрема рішення суду про позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав, акт обстеження житлово-побутових умов, акт про спільне проживання, нотаріально посвідчена заява матері дитини, посвідчення багатодітної сім`ї та інші документи, підтверджують фактичне здійснення заявником утримання та виховання дитини, однак самі по собі не є процесуальним рішенням суду, яке встановлює відповідний юридичний факт у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, заявник позбавлений можливості належним чином підтвердити вказаний юридичний факт в інший спосіб, окрім його встановлення у судовому порядку.

Встановлення зазначеного факту не пов`язане зі спором про право, а спрямоване виключно на підтвердження обставин, що мають юридичне значення.

Просить заяву задовольнити та встановити факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 03 червня 2026 року відкрито провадження в порядку окремого провадження та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін.

25.06.2026 та 21.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли заяви представника заінтересованої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування Миргорода В.В., про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 14.07.2026 адвокат Гут Е.З., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , заявила усне клопотання про залучення до участі в справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана особа являється матір`ю ОСОБА_3 , оскільки остання є законним представником ОСОБА_3 та володіє інформацією щодо утримання законним чоловіком ОСОБА_1 - дитини ОСОБА_3 . У зв`язку з чим просила відкасти розгляд справи.

Суд протокольно ухвалив залучити до участі в справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні 22.07.2026:

- адвокат Гут Е.З., яка представляє інтереси заявник ОСОБА_1 вказала, що спір стосовно виховання дитини відсутній, рішення суду потрібне для оформлення відстрочки від мобілізації. Зазначила, що заявник на утриманні має троє дітей, однак ОСОБА_3 не є біологічним батьком. Додатково просила уточнили заяву про вствнолення фаекту, що має юридичне значення в частині зазначення вірного ім`я особи, щодо якої вирішується питання перебування на утриманні - " ОСОБА_7 ".

- заінтересована особа ОСОБА_2 пояснила, що з 2016 року проживає у шлюбі з ОСОБА_1 , який протягом всього часу утримував сім`ю, оскільки вона перебувала у декреті. Однак, останні 6 місяців ОСОБА_1 не має можливості забезпечувати сім`ю, тому він виховує дітей, а вона працює. Чоловік двічі отримував відстрочку від мобілізації строком на 3 місяці, однак крайній раз йому було відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що відсутнє рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного. Підтримала заяву про встановлення факту, що має юридичне значення та просила таку задовольнити.

Судом встановлено наступне:

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 одружилися 20.02.2016 року (арк.спр. 12). Від шлюбу у подружжя народилися спільні діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії .............. та серії НОМЕР_2 від 23.05.2020.

У заінтересованої особи ОСОБА_2 є син від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.09.2009 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, а/з № 5274, батьками дитини зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Згідно з копією рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2011 року, у справі №2-685/11, розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 13.08.2025 року біологічного батька дитини ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування дитини на утриманні зазначив, що ставиться до ОСОБА_3 як до рідного сина, має змогу забезпечити останньому гідний рівень життя, забезпечує його всім необхідним, дбає про створення якнайкращих побутових умов для своїх дітей, постійно слідкує за станом здоров`я, харчуванням, зовнішнім виглядом та розвитком, виховує та піклується про дітей.

20.06.2025 Відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району обстежено умови проживання ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою створені належні умови проживання. У квартирі, чисто, прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини наявне місце для сну, навчання, зберігання речей. ОСОБА_2 повідомила, що біологічний батько дитини не приймає участі у його вихованні близько десяти років.

Згідно акту від 20.04.2026, затвердженого директором ЛКП "Балатон-409" Моравським А.О., комісія в складі майстрів дільниці інформацією щодо проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , - не володіють, однак сусіди з кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_11 та з кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_12 засвідчили, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_2 , 1988 р.н., ОСОБА_4 , 2020 року народження, ОСОБА_5 , 2016 року народження, ОСОБА_3 , 2009 р.н. та ОСОБА_1 , 1983 р.н.

Відповідно до заяви від 05.07.2024, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Якимів Н.Б., ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , здійснює матеріальне забезпечення та утримання, бере участь у вихованні, навчанні, організації дозвілля та культурному розвитку її дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також ОСОБА_3 включений до посвідчення серії НОМЕР_4 багатодітної сім`ї, виданого на їхню сім`ю 20.07.2020 року, яке дійсне до 21.08.2027 року.

26 вересня 2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осадець Мар`юною Олександрівною винесено постанову про повернененя виконавчого документа стягувачу у ВП №48826214, на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про поверненян без подальшого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 268 СК України закріплений обов`язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: - такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; - вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560, документи, що підтверджують право на відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 є, зокрема й рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991, встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Правовідносини щодо утримання дітей, є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.3 ст.151 СК України, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

Судом в процесі встановлено, що заявник виконує батьківські обов`язки щодо утримання та виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , займається вихованням, забезпеченням дитини, фактично виконує роль батька в житті хлопчика.

Водночас біологічний батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до рішення суду від 13.08.2025 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також суд бере до уваги визнання ОСОБА_2 заяви про встановлення факту, що має юридичне значення та просила таку задовольнити, зокрема остання в усних поясненнях, а також згадно нотаріально завіреною заявою від 05.07.2024 підтвердила, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває на вихованні та утриманні у ОСОБА_1 , при цьому діти: ОСОБА_4 , 2020 року народження; ОСОБА_5 , 2016 року народження та ОСОБА_3 , 2009 року народження проживають разом із заявником та нею за адресою: АДРЕСА_1 .

В процесі розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами факт перебування на утриманні заявника неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Суд дослідивши письмові докази, кожен окремо та у їх сукупності, заслухав пояснення учасників, дійшов висновку, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що розглядаються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Як зазначено в заяві, встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для уникнення ризику мобілізації, як єдиної особи, що здійснює догляд та виховання за малолітньою дитиною та задля уникнення залишення дитини без батьківського піклування.

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває і до тепер.

24.02.2022 року Указом Президента України №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому Законом України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», викладено в такій редакції: Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Так, законодавець уточнив поняття «військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби за наведених підстав. Таке унормування зумовлене обставинами, за яких такий вичерпний перелік підстав, за яких особа, яка виховує самостійно дитину (дітей) віком до 18 років, може оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби (у редакції до 18.05.2024 року) не враховував усіх наявних життєвих ситуацій, коли особа самостійно виховує дитину (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Диспозиція п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 7 п. 2, абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами, містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

За відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.04.2025 року у справі №127/3622/24.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. ч. 2, 7-9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Встановлення факту утримання дитини батьком у даній справі не пов`язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини та не має на меті зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Суд враховує те, що між заявником та заінтересованою особою відсутній спір про виховання та утримання дитини.

Встановлення факту самостійного утримання дитини, необхідне для уникнення ризику мобілізації заявника ОСОБА_1 , як особи, що виховує та доглядає за неповнолітнього ОСОБА_3 , та для того, щоб не допустити залишення дитини без батьківського піклування. Заявник підлягає мобілізації, однак, зважаючи на той факт, що він самостійно утримує трьох дітей, яким ще не виповнилося 18 років, має підстави для відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації.

Іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, а про необхідність надання саме «рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини» міститься пряма вказівка в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність обставин, наведених заявником у заяві. Такі відомості підтверджуються матеріалами справи у їх сукупності та не суперечать іншим зібраним доказам.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заявником надано достатньо доказів, якими доведено факт утримання ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені у заяві обґрунтування вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить висновку, що вимоги є обґрунтованими та доведеними.

На підставі викладеного та керуючись: ст. 263-265, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

заяву задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Текст рішення складено 22 липня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування, адреса: м. Львів, вул. Липинського, буд. 11.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя П. С. Невойт