Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №456/711/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/711/26

Провадження № 1-кп/456/305/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 42026142330000003 від 12.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волошиново, Старосамбірського району Львівської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого;

з участю прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_6

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

в с т а н о в и в:

Так, ОСОБА_3 01.10.2025, близько 16:00 год., перебуваючи на громадській зупинці за адресою: вул.Болехівська,45, м. Стрий Львівської області, де на асфальті біля бордюру побачив мобільний телефон марки «РОСО Х3 PRO» з IMEI НОМЕР_1 , із сім картою оператора «Київстар» із закріпленим абонентським номером телефону « НОМЕР_2 », який на праві власності належить ОСОБА_7 та яким користувалась малолітня донька власниці - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка напередодні цього ж дня перебувала на цій же автобусній зупинці, та в цей момент у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Надалі, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із асфальту біля бордюру, мобільний телефон марки РОСО Х3 PRO з IMEI НОМЕР_1 , вартістю 4879,47 грн., із сім картою оператора «Київстар» із закріпленим абонентським номером телефону НОМЕР_2 , вартістю 350 грн., після чого, ОСОБА_3 , сів у маршрутний автобус зі сполученням Стрий-Дашава, утримуючи при собі викрадене майно, та розпорядився ним на власний розсуд. Таким чином, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 5229,47 грн..

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_3 , оглядаючи мобільний телефон марки «РОСО ХЗ PRO» з IMEI НОМЕР_1 , із сім картою оператора «Київстар», із закріпленим абонентським номером телефону НОМЕР_2 , під чохлом виявив банківську картку monobank від АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 , яка належить та видана на ім`я ОСОБА_7 , якою можна здійснювати розрахунок за допомогою чіпу без підтвердження коду, з метою подальшого зняття з неї без відома ОСОБА_7 для власних потреб грошових коштів, що знаходились на її рахунку, при цьому усвідомлюючи, що пластикова банківська картка видається банківськими установами, та, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є також офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, привласнив вищевказану банківську картку з метою подальшого зняття грошових коштів для власних потреб без відома потерпілої, та оплати товарів.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив привласнення офіційного документа, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

14.08.2026 між прокурором Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до ст. ст. 468, 469,470, 472 КПК України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.4 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України, які ніким не оспорюється, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_9 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 357 КК України - штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, визначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Крім того, згідно умов даної угоди обвинуваченому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості, затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

В судовому засіданні обвинувачений підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України, та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, а відтак просить затвердити угоду.

Захисник ОСОБА_5 просить затвердити дану угоду.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні, не заперечує, щодо укладення угоди про визнання винуватості. Жодних претензій потерпіла сторона до обвинуваченого не має, просить його суворо не карати.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.

Дані злочини не набули значного суспільного резонансу, суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення та забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1). кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2). особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні, щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Так, злочини, у вчиненні яких ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та кримінальним проступком.

У ст. 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Суд вважає, що угода про визнання винуватості досягнута між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам передбаченим ст. 471- 474 КПК України і тому може бути за даною угодою ухвалений вирок. Так, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, дана угода укладена без застосування насильства, примусу, погроз чи непередбачених обіцянок, вимоги ст. 474 ч. 4 обвинувачений розуміє. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Крім того, суд перевіривши угоду на відповідність вимог КПК України та КК України прийшов до висновку про відсутність підстав передбачених для відмови в затвердженні угоди передбачених ст. 474 ч. 6, 7 КПК України, а відтак дана угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, являється особою похилого віку, пенсіонер, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, передбачені до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, по справі не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, характер скоєних кримінальних правопорушень та особу винного, що позитивно характеризується по місцю проживання, примирився з потерпілими, які не мають до обвинуваченого жодних претензій та просять його суворо не карати, суд вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 357 КК України - штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, визначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком один рік. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 відповідні обов`язки.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 182, 394, 424, 468, 469, 471, 472, 473, 474, 475 КПК України,

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14.08.2026, укладену в кримінальному провадженні № 42026142330000003 від 12.01.2026, між прокурором Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 ..

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст.357 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі,

- за ч. 1 ст. 357 КК України штраф у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: витяг з Монобанку від 20.01.2026 № 002665778, який долучений до справи – залишити при матеріалах справи; мобільний телефон «РОСО Х3 PRO» з IMEI НОМЕР_1 , із сім картою оператора «Київстар» із закріпленим абонентським номером телефону « НОМЕР_2 » - залишити в потерпілої ОСОБА_7 ; компакт-диск, на якому збережені відео-файли із магазину «Смачна курочка» за 01.10.2025 час 18.15 год. залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь держави, витрати за проведення товарознавчої експертизи №105/26 від 20.01.2026 в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 14.08.2026 року та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_3 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1