Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №447/2522/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1721/26

Справа №447/2522/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

08.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 232,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 21.04.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №135455, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, платності, а клієнту зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3 000 грн, строк кредитування: 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % на добу.

Між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» 19.12.2025 укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №135455 від 21.04.2025.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 20.02.2026 становить 5 232,60 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість затілом кредиту, 2 232,60 грн – заборгованість за відсотками.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 5 232,60 грн, судовий збір 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачці надано строк для подання відзиву та заперечень.

Через систему «Електронний суд 22.07.2026 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідачка визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5 232,60 грн. Разом з тим, відповідачка не погоджується з вимогою позивача про стягнення з неї 15 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та співмірності. Відтак, просив відзив на позовну заяву залишити без задоволення.

Через систему «Електронний суд» 24.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідачки щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Через систему «Електронний суд» 24.07.2026 від представника відповідачки надійшли заперечення, в яких вказав, що заперечує щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачки 15 500 грн витрат на професійну допомогу, які майже втричі перевищують ціну позову. Відповідачка перебуває на обліку як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, виховує дитину з інвалідністю, батько якого помер, що підтверджує недостатність сукупного доходу її сім`ї для забезпечення її основних життєвих потреб. Оскільки відповідачка визнала вимогу про стягнення 5 232,60 грн у відзиву до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а на відповідачку може бути покладена лише його решта у розмірі 1 331,20 грн.

Через систему «Електронний суд» 31.07.2026 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в яких просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 500 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2026 розгляд справи відкладено на 03.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

У судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали доводи, викладені у відзиві на позов, просили зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідачки 500 грн.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, 21.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 135455 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п.1.1. договору, Товариство зобов`язалося надати Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п.1.2. договору, Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 04.05.2025. Строк дії договору 90 днів.

З п.1.3. договору вбачається, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.1.5. договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно з п.3.1. договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

У п.4.4.2. договору вказано, що Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, в порядку, встановленому Договором.

Відповідачка підписала кредитний договір електронний підписом одноразовим ідентифікатором KL3971.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 21.04.2025 присвоєно одноразовий ідентифікатор KL3971.

Згідно підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, виданим директором ТОВ «Профітгід», ТОВ «ФК «Авіра Груп» здійснив переказ грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 у розмірі 3 000 грн.

Між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» 19.12.2025 укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги..

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 5 232,60 грн, з яких: 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2 232,60 грн – заборгованість за відсотками.

Норми права, які застосував суд

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, сторонами не спростовано, що 21.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 135455, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» надало відповідачці кредит у розмірі 3 000 грн строком на 90 днів, тобто до 04.05.2025 з базова процентною ставкою 0,72% в день.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що кредитний договір, укладений між сторонами у справі, укладений у спосіб визначений ЗУ «Про електронну комерцію» дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням істотних умов. Факт укладення даного кредитного договору відповідачкою не заперечується.

Однак, відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, чим допустив заборгованість перед позивачем.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунках, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.

Відповідачка позовні вимоги визнала, а враховуючи положення ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №135455 від 21.04.2025 у розмірі 5 232,60 грн.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі № 758/5917/21, провадження № 61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано: копію договору №09/04/2026 від 09.04.2026 про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт про отримання правової допомоги від 27.07.2027, відповідно до якого позивачем за надання правничої допомоги узгоджено плату у розмірі 15 500 грн, з яких 1 500 грн. - зустріч та консультація щодо перспективи врегулювання кредитної заборгованості , 9 000 грн. – складення та подання до суду позовної заяви, 4 500 грн. – інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР, 500 грн. – канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, рахунок № 27.07.2026-70 від 27.07.2026.

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, розгляд якої проводився в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову (5 232,60 грн.), значення справи для сторони позивача, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, дійшов переконання, що заявлені представником позивачки до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн. є необґрунтовано завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу (складання позовної заяви, яка не є об`ємною), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи обставини справи та керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1 331,20 грн слід стягнути з відповідачки на користь позивача, з одночасним поверненням позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 246, 259, 264, 265,280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість у розмірі 5 232 (п`ять тисяч двісті тридцять дві) грн 60 (шістдесят) коп, з яких:

3 000 (три тисячі) грн – заборгованість за тілом кредиту,

2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн 60 (шістдесят) коп – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Миколаївський районний суд Львівської області.

Повні найменування та ім`я сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Друзюк М. М.