Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №447/2452/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/835/26

Справа №447/2452/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Бачун О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

встановив:

Із протоколу серії ЕПР 1 №699394 від 21.06.2026року вбачається, що 21.06.2026року о 22:30:00, м.Новий Розділ, вулиця Шашкевича, 13 гр. ОСОБА_1 керував електроскутером марки Comet з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, блідість шкіри. Від проходження огляду на стан вживання наркотичних речовин у найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Гивель В. вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАп заперечив, подав письмові обгрунтування заперечень. вказав, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначив, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем ЗСУ, під час несення служби отримав поранення, йому ампутовано праву нижню кінцівку, через що він обмежений у здатності самостійно пересуватися і йому надано спеціальний електричний засіб мобільності – крісло колісне з електричним двигуном марки «Invacare Comet». Вказав, що дійсно керував вищевказаним колісним кріслом, був зупинений працівниками поліції, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі не відмовлявся, а відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі міста Львова або міста Стрия , куди йому пропонували проїхати працівники поліції. Додатково вказав, що він пересувався на спеціально сконструйованому кріслі колісному з електричним двигуном, який не є транспортним засобом. Просив провадження по справі закрити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог, передбачених ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Відповідно до Розділу І Загальних положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Крім того, порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103 (далі - Порядок) визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Як вбачається із протоколу серії ЕПР1 №699394, такий складений відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі .

Із долученого до протоколу серії відео, зафіксовано що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі міста Львова чи м.Стрия, роз`яснюють, що у разі не згоди, буде складено протокол про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім цього, суд критично оцінює додане до матеріалів справи направлення водія в КНП «Миколаївська міська лікарня», хоча найближчим медичним закладом являється КНП «Новороздільська міська лікарня»

Крім цього, в матеріалах справи відсутнє відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортними засобами, хоча про таке зазначено в протоколі серії ЕПР 1 №699394.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, мотоциклом, мопедом або іншим механічним транспортним засобом. Він пересувався у спеціально сконструйованому кріслі колісному з електричним двигуном, необхідному йому у зв`язку з ампутацією правої нижньої кінцівки.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що крісло колісне — це спеціально сконструйований колісний засіб, призначений для руху на дорозі осіб з інвалідністю або осіб, які належать до інших маломобільних груп населення. Крісло колісне має щонайменше двоє коліс та обладнується двигуном або приводиться в рух мускульною силою людини. Отже, чинні Правила дорожнього руху прямо передбачають можливість обладнання крісла колісного двигуном. Сама наявність електричного двигуна не змінює спеціального призначення такого засобу та не перетворює крісло колісне на мопед, мотоцикл або автомобіль, а особу, яка в ньому пересувається, — на водія відповідного транспортного засобу.

Пункт 1.10 Правил дорожнього руху також визначає особу, яка рухається у кріслі колісному, як особу з інвалідністю або особу, яка належить до інших маломобільних груп населення та самостійно рухається дорогою у кріслі колісному. У визначенні поняття «учасник дорожнього руху» Правила дорожнього руху окремо називають пішохода, водія, пасажира, погонича тварин, велосипедиста та особу, яка рухається у кріслі колісному. Таким чином, особа, яка рухається у кріслі колісному, є окремою категорією учасників дорожнього руху і не ототожнюється Правилами дорожнього руху з водієм транспортного засобу. Положення, які визначають статус крісла колісного та особи, яка в ньому рухається, є спеціальними щодо загального визначення транспортного засобу як пристрою, призначеного для перевезення людей або вантажу. Тому наявність у крісла колісного двигуна, освітлювальних приладів, покажчиків поворотів або інших конструктивних елементів безпеки не дає підстав автоматично застосовувати до особи, яка ним користується, всі вимоги та обов`язки, установлені для водіїв механічних транспортних засобів.

З фотознімків, долучених до цих заперечень, убачається, що засіб, у якому пересувався ОСОБА_1 , має спеціальне сидіння зі спинкою та підлокітниками, поворотне крісло, пристосоване для посадки особи з порушеннями опорно-рухового апарату, платформу для розміщення ніг, ручні органи керування, чотириколісну конструкцію та міжнародне маркування доступності із зображенням особи у кріслі колісному. На корпусі засобу зазначено виробника та модель — Invacare Comet. Виробник Invacare спеціалізується на виготовленні крісел колісних, медичних виробів та електричних засобів індивідуальної мобільності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних осіб. Invacare Comet за своїм функціональним призначенням є спеціальним засобом індивідуальної мобільності для людини, яка через стан здоров`я не може повноцінно пересуватися самостійно. Наявність у цього засобу освітлювальних приладів, покажчиків повороту та інших елементів безпеки не спростовує його спеціального призначення. Такі конструктивні елементи необхідні для безпечного пересування особи з інвалідністю, зокрема у випадках, коли вона рухається краєм проїзної частини або узбіччям дороги. Наданими суду документами підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно потребував такого засобу внаслідок тяжкого бойового поранення та ампутації нижньої кінцівки. Використання ним Invacare Comet мало компенсаційний та реабілітаційний характер і було необхідне для забезпечення його індивідуальної мобільності. Правила дорожнього руху не забороняють особам у кріслах колісних пересуватися дорогою.

Розділом 4 Правил дорожнього руху передбачено право осіб, які рухаються у кріслах колісних, пересуватися тротуарами, пішохідними та велосипедними доріжками зі швидкістю пішохода, а також краєм проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччям.

Пункт 1.10 ПДР України розмежовує категорії учасників дорожнього руху та визначає: «крісло колісне - спеціально сконструйований колісний засіб з електроприводом або без нього для пересування осіб з інвалідністю»; «водій - особа, яка керує транспортним засобом», при цьому особа, яка рухається в кріслі колісному, окремо виділена як самостійна категорія і водієм не є; «механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, за винятком транспортних засобів з електродвигуном потужністю не більше 3 кВт». Спеціальний правовий статус та обов`язки осіб, які рухаються в кріслах колісних, окремо визначені в Розділі 4-1 ПДР України.

Суду не представлено інформації, що крісло колісне Invacare Comet яким керував ОСОБА_3 обладнане електродвигуном потужністю 3 кВт а тому відсутні відомості що вказаний засіб належить до механічних транспортних засобів, а є спеціальним засобом реабілітації для пересування особи з інвалідністю.

Щодо співвідношення понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» і меж застосування ст. 130 КУпАП (усунення прогалини у попередній редакції мотивування).

Суд звертає увагу, що поняття «транспортний засіб», яке вживається у Законі України «Про дорожній рух» та у диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є ширшим за поняття «механічний транспортний засіб». Встановлення того, що крісло колісне ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом, саме по собі не виключає автоматично застосування ст. 130 КУпАП, якщо законодавство прямо поширює обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння на осіб, які рухаються в кріслах колісних, як на окрему категорію учасників дорожнього руху. Тому необхідним є окремий аналіз змісту обов`язків, встановлених ПДР саме для цієї категорії осіб, а не лише встановлення факту, що засіб не є механічним транспортним засобом.

Розділ 4-1 ПДР України «Права і обов`язки осіб, які рухаються в кріслах колісних» встановлює вичерпний перелік обов`язків цієї категорії учасників дорожнього руху (зокрема щодо руху тротуаром, узбіччям чи крайньою смугою проїзної частини, використання засобів видимості в темну пору доби тощо). Дослідивши зміст Розділу 4-1 ПДР України, суддя встановив, що жодна з його норм не покладає на особу, яка рухається в кріслі колісному, обов`язку проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та не містить відсилання до пункту 2.5 ПДР України чи до аналогічного за змістом обов`язку. Такий обов`язок передбачений виключно пунктом 2.5 Розділу 2 ПДР України «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів», суб`єктом якого є виключно водій механічного транспортного засобу.

З огляду на встановлене - що (а) засіб пересування ОСОБА_4 не є механічним транспортним засобом, (б) сам він має самостійний статус «особи, яка рухається в кріслі колісному», відмінний від статусу водія, і (в) обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння, порушення якого йому інкримінується, покладений ПДР України виключно на водіїв механічних транспортних засобів і відсутній у переліку обов`язків Розділу 4-1 ПДР, суддя доходить висновку, що гр. ОСОБА_3 об`єктивно не міг бути суб`єктом порушення п. 2.5 ПДР України, а отже, і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої в цій частині є бланкетною та відсилає саме до обов`язку, встановленого п. 2.5 ПДР України (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 668/2604/15-к).

Обставини, викладені у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.7, п.1 ч.1 247, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

Постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Бачун О. І.