Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №463/7301/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/7301/26

Провадження №1-кп/463/596/26

В И Р О К

іменем України

03 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя ОСОБА_1 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові матеріали кримінального провадження №12026141360000850 від 07.07.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Можарське російської федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

І. Історія провадження.

03.08.2026 року на адресу суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141360000850 від 07.07.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 06.08.2026 року вказаний обвинувальний акт призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року призначено судовий розгляд кримінального провадження №12026141360000850 від 07.07.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

06.07.2026 ОСОБА_6 , будучи згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, перебуваючи у форменому одязі із знаками розрізнення, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, був залучений до спільних груп оповіщення із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до списку особового складу, затвердженого 05.07.2026 начальником ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області полковником поліції ОСОБА_7 .

Так, 06 липня 2026 року близько 21:50 год., за адресою: м. Львів, вул. Голинського, 12, під час проведення додаткових заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних і резервістів спільно із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, на підставі ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» було проведено перевірку документів у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, діючи з прямим умислом, демонструючи зухвалість, висловлювався нецензурною лайкою в бік представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, та працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 , розмахував руками та наніс удар правою ногою у ліву частину грудної клітки представника ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_8 , внаслідок чого ОСОБА_6 з метою припинення вказаних дій було зроблено зауваження гр. ОСОБА_5 , на яке останній не відреагував, у зв`язку з чим ОСОБА_6 на підставі ст. 44 ЗаконуУкраїни «Про Національну поліцію» було застосовано фізичну силу до ОСОБА_9 .

У відповідь на це, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, з мотивів явної неповаги до авторитету працівників правоохоронного органу, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу, який будучи у форменому одязі виконує свої службові обов`язки, 06.07.2026 близько 22:00 год, перебуваючи у службовому транспорті марки «Peugeot» моделі 301, з номерним знаком НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Голинського, 12, дістав з кишені своїх штанів предмет, ззовні схожий на ніж та, умисно, наніс ним 2 ножові порізи, зокрема в область правого передпліччя та третього пальця лівої кисті поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, лейтенанта поліції ОСОБА_6 , який в цей час перебував при виконанні службових обов`язків щодо проведення додаткових заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних і резервістів спільно із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, чим завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої рани інших частин передпліччя, різаної скальпованої рани правого передпліччя та ІІІ-го пальця лівої кисті, а саме рани в ділянці правого ліктьового суглобу із наявністю підшкірного крововиливу по верхньому краю її, нижній кінець якої переходить у подряпину, яка відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а синці, рана в ділянці нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі. Надав суду відповідні показання, згідно яких підтвердив заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Зазначив, що вважає недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки такі ним не оспорюються.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого. Не оспорив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 , йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_6 10.08.2026 року подав на адресу суду письмову заяву, згідно якої повідомив суд, що надані на стадії досудового розслідування показання підтримує, просив підготовче та судові засідання по справі проводити у його відсутності.

ІV. Мотиви суду.

Відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Слід зазначити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій. Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК України (позиція ККС ВС, висловлена у постанові від 02 лютого 2021 року, справа № 640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20).

У відповідності до сформованого об`єднаною Палатою ККС ВС в постанові від 16 вересня 2024 року, (справа № 444/870/22, Провадження № 51-2989кмо23), висновку щодо правозастосування положень ч. 3 ст. 349 КПК: Суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, зокрема, внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково (постанова ККС ВС від 17 грудня 2020 року, справа № 426/14810/18, провадження № 51-2486км20).

Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчиненому, і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєному є доведена повністю.

Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності, суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об`єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_5 .

Суд переконаний, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано:

- за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

V. Призначення покарання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання призначене судом має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Враховується, що за ступенем тяжкості згідно положень ст.12 КК України (в редакції на час вчинення відповідного кримінального правопорушення) вчинене кримінальне правопорушення, передбачене:

-ч. 2 ст. 345 КК України, є нетяжким злочином.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 , неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має на утриманні непрацездатну матір, не працює, а також суд враховує матеріальне становище, вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 . Крім того, згідно наявної в матеріалах справи інформації обвинувачений ОСОБА_5 за медичною допомогою лікаря-нарколога не звертався, на обліку в такого не перебуває. При цьому, з 21.01.2008 року по 30.10.2008 року знаходився на обліку і лікуванні у лікаря-психіатра, з 30.10.2008 року за медичною допомогою в психоневрологічний диспансер не звертався.

При призначенні ОСОБА_5 виду покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує позицію сторони обвинувачення, характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, і вважає, що ОСОБА_10 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.345 КК України, з можливістю випробування та покладення на нього певних обов`язків щодо обмеження у поведінці, оскільки, на думку суду, виправленню та перевихованню обвинуваченого буде сприяти покарання без ізоляції від суспільства з випробуванням.

І таке покарання, на думку суду, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

На момент ухвалення вироку до обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Зокрема, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.07.2026 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Строк дії ухвали становить два місяці, тобто до 8 вересня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –цілодобовий домашній арешт.

Арешт на майно у кримінальному провадженні, накладений на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 15.07.2026 року згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати у вигляді витрат на проведення дактилоскопічної експертизи, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись статтями 349, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення:

- передбаченого частиною 2 статті 345 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Крім того, на підставі ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Термін іспитового строку ОСОБА_5 урахувати з моменту проголошення вироку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній –цілодобовий домашній арешт.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 3369,52 грн. (три тисячі триста шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки) витрат, здійснених на проведення дактилоскопічної експертизи.

Речовий доказ згідно постанови про визнання речовими доказами від 07 липня 2026 року –предмет візуально схожий на пістолет з маркуванням «Kal 4 mm Ranodx. Lang Made in Germany, PTB 844» з обліковим номером НОМЕР_2 , який упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP 3100586; предмет візуально схожий на розкладний ніж «WorkPro», який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100584; предмет візуально схожий на ніж із мотузкою, який упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100583; предмет візуально схожий на ніж «WorkPro», який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100582; ліхтарик візуально схожий на дубинку, який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100581 – повернути ОСОБА_5 .

Речовий доказ згідно постанови про визнання предмета речовим доказом та прилучення його до матеріалів кримінального провадження від 07 липня 2026 року – цифровий носій оптичний «DVD-R»» диск із відеозаписом подій, які мали місце 06.07.2026, за адресою: м. Львів, вул. Голинського- зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ згідно постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 30 липня 2026 року – цифровий носій «DVD-R»» диск із відеоматеріалами події, які мали місце 06.07.2026, за адресою: м. Львів, вул. Голинського - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 15.07.2026 року справа №463/6420/26, Провадження №1-кс/463/6312/26 на майно, а саме: предмет візуально схожий на пістолет з маркуванням «Каl 4 mm Ranodx. Lang Made in Germany, PTB 844» з обліковим номером НОМЕР_2 , який упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP 3100586; предмет візуально схожий на розкладний ніж «WorkPro», який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100584; предмет візуально схожий на ніж із мотузкою, який упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100583; предмет візуально схожий на ніж «WorkPro», який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100582; ліхтарик візуально схожий на дубинку, який поміщено та упаковано та опечатано у сейф пакет НПУ №PSP3100581.

На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.

При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

З текстом вироку суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Суддя ОСОБА_1