Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №462/4468/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4468/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 23398-09/2024 від 19.09.2024 року у розмірі 37800 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 14000,00 грн.; заборгованості за процентами – 16800 грн. та заборгованості за пенею/штрафом – 7000 грн. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 19.09.2024 року між ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23398-09/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 14000,00 грн. на умовах строковості, зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» виконав свої зобов`язання, а відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, а також нараховано пеню/штраф, яка становить 37800 грн. 27.01.2025 року між ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» та ТОВ» «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № 27012025, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 23398-09/2024 від 19.09.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 . Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Також, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.06.2026 витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570; юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію про те, чи була успішною транзакція, здійснена 19.09.2024 року у сумі 14000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі разом із позовною заявою та додатками за місцем її реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, причин такого не повідомила.

14.07.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь АТ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року між ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 у електронній формі, шляхом використання електронного підпису відповідача з ідентифікатором W693, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у строкове платне користування у розмірі 14000,00 грн., строком на 120 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 16.01.2025 року. Процентна ставка становить 0,85% та застосовується у межах строку кредитування.

Разом із даним договором ОСОБА_1 19.09.2024 року шляхом використання електронного підпису також підписала заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту та графік платежів.

Відповідно до п. 1.5 договору про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 1.6 даного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5363-54хх-хххх-8709.

При підписанні вказаного договору про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 року ОСОБА_1 вказала свої персональні дані, зокрема, дані паспорта, РНОКПП, місце проживання, які збігаються із даними, що містяться у матеріалах справи, а також номер особистого електронного платіжного засобу № 5363-54хх-хххх-8709.

Відповідно до поданої позивачем довідки про ідентифікацію, встановлено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №23398-09/2024 від 19.09.2024 ідентифікована. Акцепт договору позичальником вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W693.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 року, 19.09.2024 проведено зарахування 14000 грн. на картку НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua – 513930494.

Відповідно до відповіді АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 19.09.2024 року зараховано кошти на суму 14000 грн.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Стар Файненс Груп» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, їй були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору шляхом переказу на картковий рахунок.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.01.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 27012025 згідно умов якого ТОВ ФК «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №23398-09/2024 від 19.09.2024 року, що підтверджується і витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025, і актом приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 27.01.2025 до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 року.

11.05.2026 року ТзОВ «ФК» Кредит-Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості у розмірі 37800 грн.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що первісний кредитор та позивач виконали всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 року становить 37800 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 14000,00 грн.; заборгованості за процентами – 16800 грн. та заборгованості за пенею/штрафом – 7000 грн.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею/штрафом у розмірі 7000 грн. не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Так, відповідно до наданого суду додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 – Графік платежів, судом встановлено, що загальний розмір процентів за користування кредитом станом на 16.01.2025 року (кінцева дата погашення кредиту) складає 14280 грн.

Відтак, суд приходить до переконання про підставність та часткову доведеність позовних вимог, а томуіз відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №23398-09/2024 від 19.09.2024 року у розмірі 28280,00 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 14000 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 14280 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01.07.2025 між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №74 наданих послуг від 11.05.2026 року, детальний опис наданих послуг до акта №74 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, якими підтверджено розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1991,87грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5985,18 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 205, 509, 514, 526, 610, 612, 625, 626-629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.12, 81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» /ЄДРПОУ – 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк»/ заборгованість за кредитним договором №23398-09/2024 від 19.09.2024 року у розмірі 28280,00 /двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» /ЄДРПОУ – 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк»/ понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1991 /одна тисячі дев`ятсот дев`яносто одна/ гривня 87 копійок та 5985 /п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять/ гривень 18 копійок витрат на правничу допомогу.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.