Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №462/1925/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1925/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

07 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04.08.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задоволено частково.

05.08.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвокат Бельдій Н.В.про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання по судові витрати слід здійснити у порядку ч. 3 ст. 270 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи № 462/1925/26, зміст рішення суду від 04.08.2026 року, суд виходив з наступного.

Згідно матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бельдій Н.В. звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270560,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 220000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 30.07.2026 року представником позивача зроблено заяву про те, що, відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270 560 /двісті сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят/ гривень відшкодування матеріальної шкоди та 30000,00 /тридцять тисяч/ гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 /три тисячі триста двадцять вісім/ гривень.

Таким чином, суд не вирішував питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту позовної заяви, представником позивача вказано попередній /орієнтовний/ розрахунок витрат на правову допомогу, де 2000 грн./стор. – складання позовної заяви; 2500 грн. за кожне судове засідання у суді першої інстанції, 1000 грн./стор – складання заяв, клопотань, інших письмових документів.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16775,00 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено акт №30/07/26 від 30.07.2026 року, у якому розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 27500 грн., з яких: 20000 грн. – складення позовної заяви від 05.0.3.2026 року на 10 арк. (1 арк. – 2000 грн.); 7500 грн. – участь у судових засіданнях 3 рази (05.06.2026 року, 26.06.2026 року та 30.07.2026 року).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Гораль В.Р. не подали заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16775 грн. стороною позивача надано копію договору №27/08 про надання юридичної (правової) допомоги від 27.08.2025 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бельдій Н.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт №30/07/26 від 30.07.2026 року, у якому наведено опис виконаних робіт, та квитанцію №30/07/26 від 30.07.2026 р.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Стороною відповідача не подано заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягнення на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становлять 16848,91 гривень.

Водночас, стороною позивача заявлено про стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16775 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у справі слід ухвалити додаткове рішення про стягнення із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 16775 гривень.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Стягнути із ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 16775,00 /шістнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять/ гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Бориславський Ю. Л.