Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №505/1204/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.505/1204/26

Провадження № 2/512/490/26

"07" вересня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю – Олійник К.О., в інтересах ТОВ «Укр кредит фінанс», через систему Електронний суд звернулася до Подільського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останнього – заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Подільського районного суду Одеської області від 20.04.2026 матеріали вказаної цивільної справи передано Савранському районному суду Одеської області за територіальною юрисдикцією (а.с.57).

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 25.10.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання кредиту №1463-7335.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі 20000,00 грн. строк кредиту становить 365 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день застосовується у межах строку кредиту.

Відповідач умови кредитного договору не виконує.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 87360,00 грн. з яких 20000,00 грн. – тіло кредиту; 63380,00 грн. – проценти; 3000,00 грн. – заборгованість за комісією; 980,00 грн. – заборгованість по штрафам та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. передано йому вказану справу.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків (а.с.63).

12.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків в якій зазначено, що ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр кредит фінанс». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Укр кредит фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний банківський документ, а саме банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 є неможливим.

З огляду на вищезазначене у зв?язку з неможливістю надати до суду первинні бухгалтерські документи, а саме виписку по рахунку ОСОБА_1 , надаємо доказ направлення Клопотання про витребування доказів, в порядку статті 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до АТ «Універсал Банк».

Крім того, представник позивача зазначила, що згідно п. 4.10. кредитного договору №1463-7335 від 25.10.2024 - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентою ставкою: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою, 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

На виконання та у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А4027, для підписання кредитного договору №1463-7335 від 25.10.2024 (а.с.65-71).

Крім того, представник позивача надав суду клопотання про витребування з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) підтвердження належності банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_2 , виданий Савранський районний сектор головного управління державної міграційної служби України в Одеській області 19.03.2008, РНОКПП НОМЕР_3 , на яку 25.10.2024 р., було перераховано кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн., (ID операції: НОМЕР_4 ); витребування з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_2 , виданий Савранський районний сектор головного управління державної міграційної служби України в Одеській області 19.03.2008 року, РНОКПП НОМЕР_3 , щодо надходження коштів у сумі 20 200,00 грн., (ID операції: 2537238862) на банківську картку № НОМЕР_1 за дату 25.10.2024 р.

Згідно відповіді з Савранської селищної ради Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю. від 16.06.2026 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 07.09.2026 за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачці п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с. 83-84).

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Разом з тим, вказаною ухвалою витребувано з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) підтвердження належності банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_2 , виданий Савранський районний сектор головного управління державної міграційної служби України в Одеській області 19.03.2008 року, РНОКПП НОМЕР_3 , на яку 25.10.2024 р., було перераховано кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн., (ID операції: НОМЕР_4 ); витребувано з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_2 , виданий Савранський районний сектор головного управління державної міграційної служби України в Одеській області 19.03.2008 року, РНОКПП НОМЕР_3 , щодо надходження коштів у сумі 20 200,00 грн., (ID операції: 2537238862) на банківську картку № НОМЕР_1 за дату 25.10.2024 р. (а.с.83-84).

12.08.2026 до суду надійшла інформація АТ «Сенс банк» про рух коштів на рахунку відповідачки (а.с.85-86).

Представник позивача, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, проте, у судове засідання не з`явилася.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету позивача в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістку про виклик у судове засідання на 07.09.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача (а.с.89).

07.09.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.88). Будь-яких заяв, клопотань до суду не подав.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно договору про відкриття кредитної лінії №1463-7335 від 25.10.2024 вбачається, про укладення електронного договору між позивачем та відповідачем. Дата видачі кредиту – 25.10.2024, сума кредиту – 20000,00 грн.; строк кредитування – 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (24.10.2025); денна процентна ставка складає 0,914 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 86750,00 грн. (а.с.13-18).

Крім того, з вказаного договору вбачається, що відповідачка надала свою згоду на укладення кредитного договору шляхом підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А4027 (а.с.18 на звороті).

Матеріали справи містять правила відкриття кредитної лінії (а.с.19-22).

З додатків до договору про відкриття кредитної лінії №1463-7335 від 25.10.2024 вбачається про заборгованість відповідача (а.с.23).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що розмір кредитного ліміту становить – 20000,00 грн; строк кредитування 365 днів; процентна ставка - Стандартна 318,75% (1% в день на період №1*); 0,75% в день на період № 2**) період №1 до 180-го календарного дня включно користування кредитом **період №2 - з 181-го по 365-й календарний день користування кредитом; комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту; реальна річна процентна ставка відсотків річних становить 3238,08 % (а.с.24-25).

Матеріали справи містять додаток до паспорту споживчого кредиту (а.с. 25 на звороті - 30).

Крім того, матеріали справи містять квитанцію згідно якої вбачається, що ТОВ «Укр кредит фінанс» перерахувало кошти у сумі 20000,00 грн. відповідачу (а.с. 31).

З інформації ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що 25.10.2024 через платіжну систему LiqPay здійснено платіж на суму 20000,00 грн. (а.с.32).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що основний борг становить 20000,00 грн., залишок відсотків 63380,00 грн., залишок комісій – 3000,00 грн., залишок штрафів – 980,00 грн. (а.с.33-39).

Крім того, матеріали справи містять інформацію з АТ «Сенс банк» щодо руху коштів ОСОБА_1 на карті НОМЕР_1 .

Разом з тим, з вказаної інформації вбачається, що 25.10.2024 на вищевказаний рахунок відбулося зарахування коштів у сумі 20000,00 грн. (а.с.85, 86).

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом, що 25.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1463-7335 продукту «CreditKasa» у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А4027, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,914% за кожен день користування кредитом що застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку такого (а.с.13-18).

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Матеріали справи містять інформацію АТ «Сенс банк» з якої вбачається, що 25.10.2024 на вищевказаний рахунок відбулося зарахування коштів у сумі 20000,00 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

За правилом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст.3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, загальний розмір грошових вимог становить 87360,00 грн., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 63380,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3000,00 грн. заборгованість по комісії, 980,00 грн. – заборгованість по штрафам.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 20000,00 грн, водночас ОСОБА_1 , отримавши кредит, зобов`язання за договором №1463-7335 від 25.10.2024 не виконав.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину та те, що відповідач отриманий кредит не повернув, будь-яких доказів повернення коштів суду не надав, суд приходить до висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості у розмірі 83380,00 грн., що складається з 20000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 63380,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за штрафом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та наразі не скасовано.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, суд застосовує під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Враховуючи те, що на момент укладення договору (25.10.2024) та розгляду справи на території України діє воєнний стан, кредитодавець не мав права нараховувати відповідачу штраф, а тому у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені у розмірі 980,00 грн. суд відмовляє.

Щодо стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.11 зазначеного вище договору комісія за видачу кредиту становить 15 % (а.с.14).

Надаючи правову оцінку вказаній умові заявки суд виходить з наступного.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 308/628/16-ц (провадження № 61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що положення пункту 4.11 договору від 25.10.2024 про сплату на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» комісії в розмірі 3000,00 грн. за надання кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17 (провадження № 61-13762св23).

Так, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 3000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3 328,00 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «Укр кредит фінанс», що підтверджується платіжною інструкцією №23638 від 13.04.2026 (а.с.1).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 83380,00 грн., (87360,00 грн./83380,00 грн.*100%), тобто 95,44% від суми позову, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2540,99 грн. (2662,40 грн. /100 х 95,44%).

На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором 83380 (вісімдесят три тисячі триста вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2540 (дві тисячі п`ятсот сорок) грн 99 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Ю. Брюховецький