Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №521/6569/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/6569/26

Провадження № 3/521/2495/26

31 серпня 2026 року суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Ганошенко С.А., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Молдови, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 27.04.2026 р. надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 – 14.04.2026 року об 08-30 год. у м. Одеса, по вул. Шосе Тираспольське, 46 керував т.з електромопедом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у найближчому медичному закладі відмовився під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту ПДР), від керування відсторонений.

В судове засідання 31.08.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки смс-повідомленням, яку він отримав, що підтверджується довідкою у матеріалах справи.

Проте, 18.05.2026 року на адресу суду через підсистему “Електронний суд” від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Саблюка В.М. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, обґрунтоване наступним.

14.04.2026 року інспектором СПД № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Рябоконем Станіславом Ігоровичем був складений адміністративний протокол серії ЕПР 1 № 640325 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдови за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, згідно із вказаним протоколом ОСОБА_2 14.04.2026 року о 08:30 годині в м. Одесі, по шосе Тираспольське 46 км керував електромопедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в найближчому медичному закладі відмовився під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, чим порушим п. 2.5. ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, від керування відсторонений. Однак дії працівників поліції, які передували складенню адміністративних матеріалів, були явно протиправними та виходили за межі наданих їм повноважень. ОСОБА_2 , керуючи електросамокатом, був зупинений працівниками патрульної поліції без належних правових підстав. Після зупинки поліцейським не наводиться жодна, передбачена ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», підстава яка б давала право працівнику поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу. Також відсутні докази наявності будь яких інших підстав (крім порушення Правил дорожнього руху) передбачених ч. 1 ст. ст. 35 Закон № 580-VIII, які б могли стати причиною для зупинки транспортних засобів. Поліцейським було складено протокол за керування у стані наркотичного сп`яніння, однак з матеріалів справи не вбачається, на думку заявника, що ОСОБА_2 допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, відповідно всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_2 не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами.

І як наслідок, представник ОСОБА_1 - адвокат Саблюк В.М., дійшов висновку, що поліцейськими на його думку, було порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Саблюк В.М. в обґрунтування клопотання, зазначає що в матеріалах справи наявні відео, які згідно з частиною першою статті 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. Однак наявні технічні недоліки цих відеозаписів ставлять під сумнів їх достовірність і повноту, що, відповідно, впливає на правомірність складення протоколу та подальше притягнення особи до відповідальності. Так, із наявних відеозаписів неможливо встановити повний перебіг спілкування працівників поліції із ОСОБА_3 , оскільки між окремими фрагментами відео наявний значний проміжок часу, який не зафіксований. На момент початку відеофіксації працівники поліції пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Таким чином, із відеозапису, на думку адвоката, неможливо встановити обставини, які передували такій пропозиції, зокрема: причини зупинки транспортного засобу, характер спілкування між працівниками поліції та водієм, наявність чи відсутність ознак наркотичного сп`яніння, а також законність дій працівників поліції під час ініціювання проведення відповідного огляду. Отже, наданий відеозапис не дає можливості всебічно, повно та об`єктивно встановити фактичні обставини справи, а тому не може вважатися належним та достатнім доказом. На переконання сторони захисту, працівниками патрульної поліції безпідставно та протиправно було ініційовано проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, при цьому частина спілкування та подій не була зафіксована на відео.

ОСОБА_2 , усвідомлюючи безпідставність висунутих підозр та знаючи, що алкогольних напоїв не вживав, однак не погодився пройти відповідний огляд, посилавс я на зайнятість та відсутність вільного часу. Після цього, не досягнувши бажаного результату, працівники поліції почали наполягати на поїздці до найближчого медичного закладу для проходження огляду вже на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 , на думку адвоката, оцінюючи дії працівників поліції як провокаційні, безпідставні та такі, що виходять за межі їх повноважень, а також переймаючись за власну безпеку, відмовився від проходження такого огляду.

18.05.2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Саблюком В.М. через підсистему “Електронний суд” було подано клопотання про виклик для надання пояснень у судовому засіданні поліцейських СПД № 1 ОРУП № 2 (Авангард) ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Рябоконя С.І., який був присутній під час складання адміністративного протоколу серії ЕПР1 №640325 від 14 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Саблюка В.М. було обґрунтоване тим що діях патрульних поліцейських вбачалися на його думку ознаки протиправності, а також у матеріалах справи наявні істотні прогалини, які неможливо усунути виключно доказами, що містяться в матеріалах адміністративного провадження.

Постановою суду від 27.07.2026 року клопотання представника ОСОБА_4 адвоката Слаблюка В.М. про виклик свідків - задоволено частково. Викликано для надання пояснень особу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення - поліцейського СПД № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Рябоконя Станіслава Ігоровича у судове засідання, шляхом направлення копії постанови до Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак. Філатова, 15А, м. Одеса 65080).

31.08.2026 року у судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_4 - адвокат Слаблюк В.М., який заперечував проти винуватості ОСОБА_4 , проте - поліцейський СПД № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ст. лейтенант поліції Рябоконь С.І. у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений, на адресу суду 14.08.2026 року надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення останнім.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Суд під час судового засідання, всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_4 – адвоката Слаблюка В.М. приходить до наступних висновків.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень підтверджена наступними доказами, що досліджені у судовому засіданні безпосередньо судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 640325 від 14.04.2026 року, в якому викладені дата та час, місце, та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП;

-довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 протягом року за ст. 130 КУпАП;

- направленням на огляд водія транспортного засобу в КНП «МЦПЗ ООР» від 14.04.2026 року о 08-45 год.;

- відео-файлами з технічних засобів відеозапису поліцейських 61/60003.

З дослідженого відеозапису відео-файлів з технічних засобів відеозапису поліцейських 61/60003 встановлено, що ІПП в Одеській області запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.

Суд звертає уваги на те, що представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвокат Саблюк В.М. у поданому клопотанні про закриття адміністративного провадження підтвердив факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`ягніння.

Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція). Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 640325 від 14.04.2026 року містить посилання на технічний засіб відеозапису 61/6003.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини, вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд вважає належними та допустимими доказами, які містять інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовними і містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Також згідно направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.04.2026 року, на ОСОБА_1 вбачається, що він відмовився проїхати до медичного закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у зв`язку, про що у розділі “Результат огляду” зроблена відповідна відмітка.

Так з вищевикладених доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння.

Водій відмовився від проходження медичного огляду у КНП «МЦПЗ ООР».

Щодо доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Саблюка В.М. про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутності факту зупинки транспортного засобу працівниками поліції суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Судом у судовому засіданні були досліджені матеріали справи, з яких вбачаються підстави зупинки що в свою чергу підтверджується, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 640325 від 14.04.2026 року, в якому викладені дата та час, місце, та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП та відео-файлами з технічних засобів відеозапису поліцейських 61/60003, з яких вбачається що поліцейські рухалися за ОСОБА_1 , якого згодом зупинили. На місці зупинки останньому були роз`яснені права та обов`язки, і у тому числі причину його зупинки. В ході встановлення всіх обставин події у громадянина ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проходження даного огляду у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином, зазначеними вище доказами, які містяться в матеріалах справи, спростовуються доводи представника ОСОБА_1 про відсутність доказів факту керування останнім транспортним засобом та доказів зупинки транспортного засобу.

Згідно із диспозицією ч.1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ зі змінами визначено основні терміни, які вживаються в таких значеннях:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, електросамокат це легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора, тобто має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а особа, яка ним керує, є водієм, тому ОСОБА_5 був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelin v.Russia заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабул адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинуваченні самостійно відшукуючи докази винуватості особи.

Більш того, Європейський суду з прав людини прирівнює справи про адміністративні правопорушення до кримінальних справ, оскільки вони ідентичні за своєю природою і різняться тільки за ступенем суспільної небезпеки.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства; вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.

Відповідно до висновків, які викладені у рішенні ЄСПЛ у справі "Кобець проти України1 від 14.02.2008року та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проті України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом"; таке доведення може випливати з співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Підпунктом б) частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже клопотання представника особи яка притягається до адміністравтивної відповідальності ОСОБА_6 адвоката Саблюка В.М. про закриття адміністративного провадження - є передчасним, та необґрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи.

Суддя вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи, дані про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 665,60 гривень.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності суд виходить із наступного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 40-1, 130, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

(Отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку (МФО): 899998, Номер рахунку:UA848999980313080149000015001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

(Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку (МФО): 899998, Номер рахунку: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО