Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №947/12927/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12927/26

Провадження № 1-кп/947/883/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000099 від 01.02.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Холодіївка Пятихатського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 21.02.2017 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік;

- 23.05.2017 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене покарання поглинуло, призначеним за вироком Вільногірським міським судом Дніпропетровської області від 21.02.2017, до відбуття 3 роки позбавлення волі, на підставі п.1, п.2 ст.75, ч.1 ст.76, ст.104 КК України, від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців. Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 скасовано іспитовий строк та направлено для відбуття покарання 3 роки позбавлення волі;

- 13.11.2018 Баглійським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 – 1 місяць позбавлення волі, остаточно призначити за сукупністю вироків покарання у вигляді 4 років 1 місяць позбавлення волі;

- 29.11.2011 Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.186, ч.2 ст.187, ч.ч.1-4 ст.70 КК України до 7 років 1 місяць позбавлення волі;

- 11.04.2024 Дніпродзержинським районним судом м.Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.391 КК України, ст.71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

Так, 31 січня 2026 року близько 22 годин 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи біля житлового будинку №29 А, розташованого по вулиці Академіка Корольова в м.Одесі, побачив на кермі мопеда мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB, що належить ОСОБА_6 , та у нього виник умисел на відкрите викрадення вказаного майна.

Наблизившись до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану запровадженого на території України згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який діє на момент вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс два удари кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_6 від чого останній втратив рівновагу і впав разом з мопедом, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: синця в області верхньої та нижньої повіки правого ока. В подальшому, ОСОБА_3 шляхом ривку з кріплення розміщення на кермі зазначеного транспортного засобу відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB, вартістю 5900 гривень 00 копійок.

Після відкритого викрадення мобільного телефону марки «Apple iphone 11» на 128 GB, ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення втік, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 5900 гривень 00 копійок.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану.

В ході судового розгляду обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 31.01.2026 року він вийшов в магазин, побачив що його друг ОСОБА_7 стояв біля мопеду кур`єра доставки, а потерпілий в ході якогось конфлікту вдарив його друга, коли той сів на мопед потерпілого, тому він підбіг та необдумано у відповідь вдарив потерпілого в область шолома, потерпілий та ОСОБА_7 впали разом з мопедом, а він втік. Ніякого телефону він не брав та після того як повернувся додому, не зміг відчинити двері, так як не мав ключів, після чого спустився вниз на вулицю та був затриманий працівниками поліції.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 31.01.2026 року у Київському районі м.Одеси віддавав замовлення клієнтці, так як працює у доставці, після чого вирішив замовити собі піцу та поїхати додому, проте коли під`їхав до закладу, якийсь незнайомий хлопець сів на його мопед та відмовлявся відійти, потім підійшов друг незнайомця та вдарив його по обличчю так, що він разом з іншим хлопцем впали з мопеду, після чого обвинувачений вдарив його по обличчю ще раз, однак влучив у шолом, та забрав телефон з тримача на мопеді, з іншого телефону своєї дівчини він викликав поліцію, поки обвинувачений втік з місця події, а завдана шкода відшкодована йому не була. Крім того, коли обвинувачений втік, він з незнайомим йому раніше чоловіком затримали хлопця, який сів йому на мопед та був разом з обвинуваченим.

Крім показань обвинуваченого та потерпілого, вина обвинуваченого ОСОБА_3 , за викладених вище обставин, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України підтверджується наступними доказами, дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.02.2026 року, на підставі повідомлення ОСОБА_6 на лінію «102» було внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч.4 ст.186 КК України за номером кримінального провадження №12026163480000099.

Відповідно до рапортів від 31.01.2026 року, було отримано повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч.4 ст.186 КК України та опрацьовано вказану інформацію.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.01.2026 року, було прийнято заяву від ОСОБА_6 щодо вжиття заходів відносно невстановленої особи, яка 31.01.2026 року близько 22:00 години, за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Корольова, 29А, завдав йому тілесних ушкоджень та викрав телефон.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 31.01.2026 року з фототаблицею, встановлено, що об`єктом огляду є ділянка тротуару 2х2 м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Корольова, 29А, де виявлено скутер чорного кольору марки «JOG» з двома дзеркалами, двома рукавицями для їзди з спеціально обладнаним тримачем, в якому виявлено відсутність телефону марки «Apple iphone 11» в зеленому чохлі. Більше відомостей, фактів, предметів або речей, які могли становити слідчим інтерес, не встановлено.

Згідно сформованої довідки від 02.02.2026, отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявою від 01.02.2026 року, ОСОБА_7 надав добровільну згоду на проведення огляду місця події, як користувач приміщення, де він на даний час тимчасово проживає.

Згідно протоколу огляду місця події від 01.02.2026 року, встановлено, що об`єктом огляду є приміщення квартири АДРЕСА_3 , де в першій спальні на 3 поличці в речах ОСОБА_3 , брата ОСОБА_7 , виявлено телефон марки «Apple iphone 11» чорного кольору в зеленому чохлі на 128 GB, без пошкоджень у розрядженому та вимкненому стані, даний телефон вилучено та опечатано до сейф пакету.

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 02.02.2026 року, було надано дозвіл на проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу пред`явлення речей для впізнання від 03.02.2026 року, потерпілий ОСОБА_6 впізнав під №2 належний йому телефон за характерники ознаками.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2026 року, потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу №1, якою є ОСОБА_3 , який викрав у нього телефон, за характерними ознаками, а саме: високе чоло, виразні скули, виражене підборіддя та завужені очі.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2026 року, свідок ОСОБА_7 впізнав свого брата на фото №2, яким є ОСОБА_3 , за характерними ознаками: овальне обличчя, коротка стрижка, смугла шкіра, товсті губи, прямий ніс.

Згідно висновку експерта №100 від 20.02.2026 року, який проводив експертизу на підставі постанови слідчого ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 03.02.2026 року, у гр-на ОСОБА_6 виявлене наступне тілесне ушкодження: синець (1) - в області верхньої та нижньої повік правого ока. Вказане тілесне ушкодження утворилося внаслідок дії тупого твердого предмета, індивідуальні особливості якого у властивостях ушкодження не відобразилися, за механізмом удар або ж стиснення. Таким тупим предметом могла бути рука, зігнута в кулак. При судово-медичному огляді гр-на ОСОБА_6 було виявлено одне тілесне ушкодження, відповідно травмуючий предмет діяв на тіло останнього, не менш як один раз. Враховуючи одиничне ушкодження можна судити, що воно могло утворитися в результаті одноразового впливу травмуючої сили. Вирішення питання про послідовність нанесення ушкоджень є безпредметним. Об?єктивних судово-медичних даних за якими можливо встановити взаємне розташування обстежуваного та нападника, їх пози в момент спричинення ушкодження, в розпорядженні експерта немає, можна казати лише про те, що в момент спричинення ушкодження гр-н ОСОБА_6 був звернений обличчям до напрямку дії травмуючого предмета. Враховуючи морфологічні особливості ушкодження (синець - фіолетового ко-пору по центру та жовтого по периферії, чіткими межами слід вважати, що воно виникло приблизно в межах 4-6 діб до початку проведення обстеження, тобто могло бути спричинене 31.01.2026 р. Дане тілесне ушкодження має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п. 2.3.5 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Вирішення питання про можливість утворення ушкодження в умовах падіння з положення стоячи на площині потребує встановлення конкретних умов та обстановки в рамках слідчого експерименту.

Відповідно до висновку експерта №479 від 24.03.2026 року, який проводив експертизу на підставі постанови слідчого ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 24.03.2026 року, ринкова вартість, з урахування зносу, бувшого у використанні мобільного телефону марки «Apple iphone 11» на 128 GB, без пошкоджень, в справному стані станом на 31.01.2026 становить 5 900, 00 гривень.

Крім того, судом було досліджено характеризуючий матеріал щодо ОСОБА_3 , яким підтверджено, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, згідно особової справи засудженого характеризується негативно.

Відповідно до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України вбачається, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Вимогами ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.

Так, даючи оцінку показанням обвинуваченого про те, що він не брав мобільний телефон потерпілого, а лише завдав останньому удар в обличчя, суд зазначає, що такі показання спростовуються показаннями потерпілого, тим, що мобільний телефон потерпілого було вилучено за місцем мешкання обвинуваченого в його речах та тим фактом, що брат ОСОБА_3 — ОСОБА_7 який мешкає разом з обвинуваченим, був затриманий одразу післі вчинення кримінального правопорушення та не мав можливості віднести телефон за місцем свого мешкання.

Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку, про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_3 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану, та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання суд не вбачає.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, відсутні.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив ,мета, спосіб, стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)

Відповідно до ст.65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою провину не визнав, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для застосування ст.69 КК України.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Постановою слідчого від 01.02.2026 року речовим доказом у справі визнано мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речові докази по справі: мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB – повернути власнику.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.02.2026 року, було накладено арешт на мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB.

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 04.02.2026 року підлягає скасуванню.

Згідно звіту про фактичні затрати на проведення експертизи №479, процесуальні витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні складають 458,01 гривень.

Відповідно до протоколу затримання особи, 01.02.2026 року ОСОБА_3 було затримано як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 03.02.2026 року, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено судом.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст.337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч.4 ст.186 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою – залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 01.02.2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його тримання під вартою з моменту його фактичного затримання.

Речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB, після набрання вироком законної сили – повернути власнику.

Після набрання вироком законної сили, арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 04.02.2026 року на: мобільний телефон марки «Apple iphone 11» на 128 GB – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, що складають 458,01 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1