Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №946/6454/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/6454/26

Провадження № 3/946/1531/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусус О.О., ознайомившись з адміністративними матеріалами, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 179471 від 18.08.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 18.08.2026 року приблизно о 08 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство – умисні дії економічного характеру, що виразилося в позбавленні можливості користуватися його майном.

В наслідок чого, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

01.09.2026 року до суду надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких зокрема зазначається, що притягувана особа має поважний вік, а саме 70 років, що виключає можливість застосування фізичної сили, яка б становила реальну загрозу безпеці особі значно молодшого віку, крім того притягувана особа жінка, а потерпілий чоловік, що виключає можливості будь-якого фізичного насильства з її боку, крім того сам ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 його не ображала, не лаялась нецензурною лайкою, він просто зазначив, що вона його не пускала в дім, оскільки відкрила не одразу по першому стуку у двері. ОСОБА_2 має номер телефону ОСОБА_1 він не телефонував, не попереджав, що прийде до неї у будинок 18.08.2026р. о 08 годин 30 хвилин, в цей час вона відпочивала, спала, оскільки їй не було потрібно йти на роботу у неї був вихідний, також була тяжка ніч були постійні тривоги щодо можливості атаки безпілотними дронами м. Ізмаїл, і вона півночі не спала, тому вона одразу не почула стуки ОСОБА_2 . Коли вона почула хто стукає, то вона відразу відкрила двері і не чинила перепони, щодо входу в помешкання ОСОБА_2 . ОСОБА_2 разом зі своєю новою співмешканкою проживають в АДРЕСА_2 , він не мешкає у будинку по АДРЕСА_1 з вересня 2025р. Авжеж одинока жінка коли лягала спати вона закрилась на всі замки і все заради своєї безпеки, щоб до неї ніхто сторонній не зміг проникнути у житлове приміщення будинку. Коли приїхала поліція, то ОСОБА_2 спокійно міг ходити по будинку, ніхто йому не забороняв та не заперечував. Поліція не зафіксувала факт позбавлення можливості користуватись житлом ОСОБА_2 . Крім того, свідками у протоколі виступають особи, які заінтересовані у справі, а саме співмешканка заявника ОСОБА_2 та мати ОСОБА_2 . Також в матеріалах адміністративної справи відсутні пояснення ОСОБА_3 , яка в протоколі записана як свідок, але пояснення вона не надала про те, про що їй стало відомо, свідком яких подій вона стала. У своїх поясненнях мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не зазначила, які саме дії вчиняла ОСОБА_1 . ОСОБА_2 щодо позбавлення його можливості потрапити у житловий будинок по АДРЕСА_1 . У її поясненнях була зазначена лише її особиста образа на колишню невістку, що в неї перестав працювати бойлер, але факт того, що ОСОБА_1 не впускала ОСОБА_2 вона не підтвердила, оскільки фактично, цієї події не було.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без їх участі.

Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Суд у відповідності до ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 статі 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 179471 від 18.08.2026 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.08.2026 року, письмові пояснення, що наявні в матеріалах справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 179471 від 18.08.2026 року, 18.08.2026 року приблизно о 08 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство – умисні дії економічного характеру, що виразилося в позбавленні можливості користуватися його майном, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Натомість, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 його не ображала, не лаялась нецензурною лайкою, він просто зазначив, що вона його не пускала в дім, оскільки відкрила не одразу по першому стуку у двері.

ОСОБА_2 має номер телефону ОСОБА_1 він не телефонував, не попереджав, що прийде до неї у будинок 18.08.2026р. о 08 годин 30 хвилин.

В письмових поясненнях наданих суду притягуваною та її захисником зазначено, що ОСОБА_2 має номер телефону ОСОБА_1 , він не телефонував, не попереджав, що прийде до неї у будинок 18.08.2026р. о 08 годин 30 хвилин, вона відпочивала, спала, оскільки їй не було потрібно йти на роботу у неї був вихідний, також була тяжка ніч були постійні тривоги щодо можливості атаки безпілотними дронами м. Ізмаїл, і вона півночі не спала, тому вона одразу не почула стуки ОСОБА_2 . Коли вона почула хто стукає, то вона відразу відкрила двері і не чинила перепони, щодо входу в помешкання ОСОБА_2 .

Суд погоджується з аргументами сторони захисту щодо відсутності у справі доказів, які б об`єктивно підтверджували обставини інкримінованого правопорушення, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Самі по собі лише припущення поліцейських не можуть бути обґрунтуванням висунутого обвинувачення.

Відтак, виходячи з того обсягу доказів, що наданий поліцейськими, суд дійшов висновку про відсутність у справі доказів, які б поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 173-2, 251, 252, 283 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя О.О. Бурнусус