Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №946/387/24 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/387/24

Провадження № 2/946/1162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі: Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2024 року представник АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500834372 від 26.06.2020 року у розмірі 348313 гривень 25 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.06.2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №500834372 (далі – кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредит. Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит, виплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісію та інші, передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 290764,17 грн. У порушення умов Договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого, має заборгованість у розмірі 348313,25 грн. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств громадських формувань 30.11.2022 року. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 348313,25 грн. та судові витрати у розмірі 5224,70 грн.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 18.01.2024 року позовна заява, в порядку ст. 33 ЦПК України, розподілена та передана судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамову А.С.

18.01.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 08 лютого 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк заборгованість за кредитним договором №500834372 від 26.06.2020 року у розмірі 348313 гривень 25 копійок та судовий збір в розмірі 5224,70 грн.

14.05.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 08 лютого 2024 року по справі № 946/387/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Також 14.05.2025р. заявницею подано клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення із наведенням причин пропуску строку.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, відповідачкою зазначено, що при прийнятті судом заочного рішення, обставини справи встановлені не у повному обсязі, відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, позовні вимоги відповідачка не підтримує та в їх задоволені просить відмовити. Вона не мала можливості подати заперечення та відзив на позовну заяву, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, так як вважає, що в позовній заяві позивач наводить неправдиву інформацію, яка не співпадає з реальними подіями, в тому числі щодо фактичних обставин у справі та розміру заборгованості. Вона була позбавлений можливості, заявити клопотання щодо витребування доказів та подати зустрічні позовні вимоги, а також можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності. Жодних документів від суду відповідачка не отримувала, повідомлення із пошти про наявність листа також не приходило, тому і не знала про розгляд справи за своєю участю. Повний текст заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі №946/387/24 було отримано лише 16.04.2025 року її представником адвокатом Бальжик К.Д. Раніше рішення по справі відповідачка не отримувала. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про отримання рішення відповідачкою. З дня, коли було отримано рішення, не минуло ще двадцяти днів. Із нарахованим позивачем розміром боргу в сумі 348313,25 грн. вона не згодна. З розрахунку Банку доданого до позовної заяви вбачається, що розрахунок заборгованості за тілом кредиту зроблено з пропуском строку позовної давності щодо місячних платежів, за якими відповідно до умов договору повинно було погашатися тіло кредиту. Сам розрахунок є нечітким та суперечливим. Позов подано 18.01.2024року, а заборгованість по періодичним платежам по тілу кредиту виникла з липня 2020 року, тобто за певною частиною платежів сплив строк позовної давності. Відповідачка просить поновити процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення та скасувати його, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим. Відповідачка сплачувала кредит, бажання надати свої розрахунки та докази часткової сплати банку.

15 травня 2025 року ухвалою суду поновлено процесуальний строк ОСОБА_1 на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 08 лютого 2024 року по справі № 946/387/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 в судовому засіданні від 09 липня 2025 року зазначила, що вона не згодна із сумою. Брала невелику суму. Позику брала в «Альфа-Банк». Після того як взяла кредит почався в країні короновірус та війна. Після початку війни «Альфа-Банк» зник і тому не зрозуміло, куди передавати гроші.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні від 09 липня 2025 року зазначила, що відповідачка сплачувала кредит. Вона має бажання надати свої розрахунки та докази часткової сплати банку.

Представник АТ «Сенс Банк» в судовому засіданні від 09 липня 2025 року зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до суду через рік після винесення рішення. Від отримання позову людина відмовилась, АТ «Альфа-Банк» у 2022 році перетворився АТ «Сенс Банк», нікуди він не зникав. Це державний банк і відбулось перейменування. Відповідачка мала можливість розібратися зі зміною назви банку, та куди необхідно було сплачувати відсотки. Це банк видавав кредит на погашення попереднього кредиту після реструктуризації. Просить відмовити у задоволенні даної заяви, так як з серпня 2022 року людина перестала платити кошти. В розрахунку данні вказані станом на 09.08.2023 і це 115019,96 грн. А потім ще були нараховані нові відсотки за договором, тому сума складає 348313,25 грн.

Ухвалою суду від 09 липня 2025 року заочне рішення суду від 08 лютого 2024 року по справі № 946/387/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

24 грудня 2025 року судом винесено ухвалу про витребування доказів у справі.

04.03.2026 року представник АТ «СЕНС БАНК» надав суду докази та пояснення на ухвалу про витребування доказів 24 грудня 2025 року, зазначивши, що згідно з наданим розрахунком, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 500834372 від 26.06.2020 року станом на 09.08.2023 року становить 348 313,25 грн. Зазначена сума складається з наступних компонентів: заборгованість за тілом кредиту: 257 891,89 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом: 90 421,36 грн.; комісія, штрафи та пеня: 0,00 грн. Динаміка виникнення заборгованості (згідно з таблицею розрахунку): 1. початкові умови: 26.06.2020 року відповідачу було надано кредит у розмірі 290 764,17 грн. із процентною ставкою 23,00% річних. Період обслуговування боргу (рядки 1-25 розрахунку): протягом 2020 – 2021 років та на початку 2022 року відповідач здійснювала платежі на погашення кредиту (колонки "Отримано" та "Сплачена сума"). Згідно з умовами договору, ці кошти спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків (колонка "Відсотки - Погашено") та частково на погашення тіла кредиту (колонка "Тіло кредиту - Погашено"). Припинення платежів (рядки 26-43 розрахунку): починаючи з розрахункового періоду з 28.02.2022 по 30.03.2022 року (рядок №26) і надалі, відповідач повністю припинила здійснювати платежі (сума в колонці "Отримано" становить 0). Нарахування відсотків, у зв`язку з відсутністю платежів, залишок непогашеного тіла кредиту зафіксовано на рівні 257 891,89 грн. На цю суму, відповідно до умов договору (23,00% річних), продовжували щомісяця нараховуватися відсотки за правомірне користування кредитними коштами. Підсумок: через тривале ігнорування відповідачем своїх зобов`язань (кількість днів прострочки станом на дату звіту — 310), сума нарахованих і несплачених відсотків за весь період дії договору досягла 90 421,36 грн., що разом із залишком тіла кредиту формує загальну ціну позову у розмірі 348 313,25 грн. Банк не здійснював нарахування штрафів, пені чи комісій за обслуговування (суми у відповідних графах дорівнюють нулю), обмежуючись виключно стягненням суми неповернутого кредиту та плати за користування цими коштами (відсотків). Наданий розрахунок є математично точним та повністю відображає рух коштів за рахунком відповідача.

19.08.2026 року представник відповідача надав заяву про відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців з дня набрання рішенням законної сили та просить встановити, що протягом зазначеного шестимісячного строку примусове виконання рішення суду не буде здійснюватися, так як відповідачка на даний час перебуває у складному матеріальному та фізичному стані. Негайне виконання рішення у повному обсязі є для неї надмірним фінансовим тягарем та фактично позбавить можливості забезпечувати необхідні витрати на проживання та лікування. Крім того, відповідачка має проблеми зі здоров`ям, що потребують постійного медичного нагляду, обстежень та витрат на лікування. За таких обставин необхідність одночасного виконання значного грошового зобов`язання істотно погіршує її і без того складне становище. При цьому суду слід врахувати й об`єктивні обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженим в Україні воєнним станом, який триває до цього часу. У даному випадку відповідачка не просить звільнити її від виконання рішення суду, не ставить питання про скасування чи зміну визначеного судом зобов`язання, а просить лише надати шестимісячний строк для підготовки до його виконання та добровільного погашення присудженої суми.

В судове засідання 02.09.2026 року представник позивача заявник не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 24.08.2026 зазначив, що у випадку неявки відповідача чи його представника у судове засідання – не наполягає на проведенні судового засідання у режимі відеоконференції та просить суд задовольнити позов у справі № 946/387/24 в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення у справі та проведення судового засідання за відсутності представників позивача.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, проте представник відповідача у заяві від 02.09.2026 року про відстрочку виконання рішення зазначив про розгляд справи без участі та просить при винесенні рішення врахувати, що у процесі розгляду у суду виникли питання щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості, наданого банком. Це прямо підтверджується ухвалою суду від 24 грудня 2025 року, якою суд витребував у АТ «СЕНС БАНК» детальний розрахунок заборгованості та нарахованих відсотків, оскільки з наданого банком розрахунку було незрозуміло, з яких підстав заявлено до стягнення саме 348 313,25 грн. Тобто ще під час розгляду справи суд встановив необхідність додаткового з`ясування розміру заявленої заборгованості. Відповідачка при цьому не ставить питання про ухилення від виконання рішення, вона просить лише про відстрочення його виконання на шість місяців. ОСОБА_1 має інсулінозалежний цукровий діабет та гіпертонічну хворобу 2 ступеня. Це хронічні захворювання, які потребують постійного лікування, контролю стану здоров`я та значних регулярних витрат. В умовах воєнного стану та складного матеріального становища негайне виконання рішення у повному обсязі є для неї надзвичайно важким. Відповідачка не просить пробачити їй борг і не просить звільнити її від виконання рішення, а просить лише шість місяців — час, необхідний для того, щоб зберегти можливість лікуватися, стабілізувати своє становище і виконати рішення. Вважає, що за таких обставин відстрочка на шість місяців є розумною та справедливою і дозволить зберегти баланс інтересів обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа – Банк» з метою отримання банківських послуг, надання споживчого кредиту №500834372, у зв`язку з чим підписала Анкету – Заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа – Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа – Банк».

Також, 26.06.2020 року ОСОБА_1 підписала Оферту на укладення угоди про надання кредиту №500834372 та паспорт споживчого кредиту, згідно умов якого передбачено суму кредитного ліміту 290764,17 грн., фіксовані проценти за користування кредитом в розмірі 23,00% річних, строк кредиту 84 міс.

Таким чином, ОСОБА_1 підписуючи анкету – Заяву (акцепту) підтвердила акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між нею та АТ «Альфа – Банк», на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб – сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни – за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі), Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами АТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 348 313,25 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру банків та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк» без зміни ідентифікаційних даних, зміни організаційно-правової форми та форми власності.

Згідно наданим позивачем детального розрахунку повної суми заборгованості за кредитним договором № 500834372 від 26.06.2020 року із зазначенням нарахованих відсотків на всю суму позову, з поясненнями (тлумаченнями) щодо його формування, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 500834372 від 26.06.2020 року станом на 09.08.2023 року становить 348 313,25 грн. та складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту: 257 891,89 грн.;

- заборгованість по відсотках за користування кредитом: 90 421,36 грн.;

- комісія, штрафи та пеня: 0,00 грн.

Динаміка виникнення заборгованості (згідно з таблицею розрахунку):

1. Початкові умови: 26.06.2020 року відповідачу було надано кредит у розмірі 290 764,17 грн із процентною ставкою 23,00% річних;

2. Період обслуговування боргу (рядки 1-25 розрахунку): протягом 2020– 2021 років та на початку 2022 року відповідач здійснювала платежі на погашення кредиту (колонки "Отримано" та "Сплачена сума"). Згідно з умовами договору, ці кошти спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків (колонка "Відсотки - Погашено") та частково на погашення тіла кредиту (колонка "Тіло кредиту - Погашено");

3. Припинення платежів (рядки 26-43 розрахунку): починаючи з розрахункового періоду з 28.02.2022 по 30.03.2022 року (рядок №26) і надалі, відповідач повністю припинила здійснювати платежі (сума в колонці "Отримано" становить 0);

4. Нарахування відсотків: у зв`язку з відсутністю платежів, залишок непогашеного тіла кредиту зафіксовано на рівні 257 891,89 грн. На цю суму, відповідно до умов договору (23,00% річних), продовжували щомісяця нараховуватися відсотки за правомірне користування кредитними коштами;

5. Підсумок: через тривале ігнорування відповідачем своїх зобов`язань (кількість днів прострочки станом на дату звіту — 310), сума нарахованих і несплачених відсотків за весь період дії договору досягла 90 421,36 грн., що разом із залишком тіла кредиту формує загальну ціну позову у розмірі 348 313,25 грн.

При цьому, Банк не здійснював нарахування штрафів, пені чи комісій за обслуговування (суми у відповідних графах дорівнюють нулю), обмежуючись виключно стягненням суми неповернутого кредиту та плати за користування цими коштами (відсотків).

Наданий розрахунок повністю відображає рух коштів за рахунком відповідача.

Відповідач не скористалися своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Доказів зворотного суду не надано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Суд зазначає, що відповідач мав право вільно вирішувати, чи укладати йому кредитний договір №500834372 від 26.06.2020 року на вказаних умовах (сума, строк, відсотки) з АТ «Альфа-Банк». Ніхто не може примусити підписати кредитний договір. До підписання договору, відповідач мав право відмовитися від кредиту, якщо умови йому не підходять.

З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його підпис.

Підписавши Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту від 26.06.2020, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, взяв на себе певні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 ; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 ; від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Відсутність у споживача достатніх коштів для сплати заборгованості за отриманий кредит не може бути визнана судом як належна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовАТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500834372 від 26.06.2020 року у розмірі 348313,25 грн. є обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №500834372 від 26.06.2020 року, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 09.08.2023 року становить 348313,25 грн.

Доказів неправомірності поданого розрахунку та вірного іншого розрахунку заборгованості суду відповідачем не надано.

Що стосується вимоги відповідача про відстрочення виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/387/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості строком на 6 (шість) місяців з дня набрання рішення законної сили, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Так, в обґрунтування надання відстрочки на виконання рішення суду, відповідач зазначає, що на даний час перебуває у складному матеріальному та фізичному стані. Негайне виконання рішення у повному обсязі є для неї надмірним фінансовим тягарем та фактично позбавить можливості забезпечувати необхідні витрати на проживання та лікування. Крім того, відповідачка має проблеми зі здоров`ям, що потребують постійного медичного нагляду, обстежень та витрат на лікування. Відповідач має інсулінозалежний цукровий діабет та гіпертонічну хворобу 2 ступеня, що підтверджується довідкою КНП Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району одеської області «центральна районна лікарня» за №60 від 19.08.2026. Це хронічні захворювання, які потребують постійного лікування, контролю стану здоров`я та значних регулярних витрат. За таких обставин необхідність одночасного виконання значного грошового зобов`язання істотно погіршує її і без того складне становище. При цьому слід врахувати й об`єктивні обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженим в Україні воєнним станом, який триває до цього часу. Воєнні дії суттєво вплинули на матеріальне становище населення, рівень доходів та можливість належного виконання грошових зобов`язань.

Отже, враховуючи положення ст.267 ЦПК України, ст. 435 ЦПК України, за таких обставин, та з огляду на бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, вимогу відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду у зв`язку з його матеріальним становищем, зважаючи на військовий стан, складну фінансову ситуацію в країни, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе розстрочити йому виконання рішення суду строком на 6 місяців з дня набрання рішення законної сили.

Застосування відстрочки на шість місяців є пропорційним та обґрунтованим заходом, який дозволить уникнути негайного примусового стягнення та водночас забезпечить реальне виконання судового рішення. Надання відстрочки у даному випадку відповідає не лише інтересам відповідачки, а й не порушує прав та законних інтересів стягувача, оскільки не змінює розміру та суті присудженого зобов`язання, а лише визначає інший строк його виконання.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно меморіального ордеру №10177458 від 07.11.2023, позивач сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 5224,70 грн.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5224,70 грн.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку та надання послуг, суду відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13,76-81, 258-261, 263-265, 267, 435 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Велика Василківська, буд. 100, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_1 », на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ – 23494714) заборгованість за кредитним договором №500834372 від 26.06.2020 року у розмірі 348313 (триста сорок вісім тисяч триста тринадцять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_1 », на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ – 23494714) судовий збір в розмірі 5224 (п`ять тисяч двісті двадцять чотири) тисячі 70 (сімдесят) копійок.

Відстрочити виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/387/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості строком на 6 (шість) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026р.

Суддя: А.С.Адамов